Справа  № -2-а-2028

2009р.                                                                                        

                      копія                                                                                                                                                                          

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

6 листопада 2009 року суддя  Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Гадяч адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавській області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1.    звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Гадяцькому районі  Полтавської області,  вказуючи, що він відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась не повністю. Відповідач, всупереч рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Просить суд поновити пропущений ним строк звернення до суду з даним позовом, визнати дії відповідача неправомірними,  зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу  з  січня 2006 по  грудень  2008 року в сумі 3302,60 грн.

Позивач в судове засіданні не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу в порядку письмового провадження.

Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області направило до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

В процесі письмового дослідження доказів по справі встановлено, що ОСОБА_1.   має статус «Дитини війни»,  що   підтверджується   пенсійним  посвідченням.

Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із відмови УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області на звернення позивача про перехахунок зазаначених виплат, встановлено, що відповідач не здійснює зазначених виплат, посилаючись на  невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.   При цьому, відповідач зазначив  про необґрунтованість вимоги про перерахунок щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України   від 28.05.2008 року № 530 « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» позивачці  виплачується підвищення до пенсії як  «дитині війни» у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.05 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.06 року, який набрав чинності   15.03.06 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.05 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.06 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, оскільки до 15.03.06 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.05 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.06 року, суд виходить з того, що ці з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. В даний час відсутній закон, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.97 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються  доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.06 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.06 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

 Вважаю, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги щодо здійснення доплати до пенсії за 2007 рік, виходячи з наступного аналізу норм чинного законодавства.

Так, відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області мало б нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 09.07.07 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України ” ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.07 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Разом з цим слід зазначити, що відповідач в період з 1 січня по 9 липня 2007 року, до ухвалення рішення Конституційним Судом України здійснював виплати згідно чинного на той час законодавства у відповідності до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.07 року по 09.07.07 року задоволенню не підлягають.    

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідачів виплатити їй за 2008 рік щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, вважаю такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.08 року УПФУ в Гадяцькому  районі  Полтавської  області повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01.01.08 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.08 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.08 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.08 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, діяв на підставі та у відповідності з діючим на той час законодавством, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.08 року по 21.05.08 року задоволенню не підлягають.    

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, вважаю їх безпідставними виходячи з наступного.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, вважаю не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

 Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

•   щодо призначення пенсії;

•   підготовки документів для її виплати;

•   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України, а в даному випадку на УПФУ в Гадяцькому  районі Полтавської  області, за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

 Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Стосовно  вимоги ОСОБА_1.   поновити  пропущений нею строк звернення до суду з даним позовом, то вважаю за необхідне у даній частині позовних вимог позивачу відмовити, так як взагалі не вбачаю пропуску строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, оскільки  порушення прав позивача, за захистом яких надійшло звернення до суду,  тривало з 09.07.07 року по 31.12.07 року і припинилось лише 01.01.08 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”.  

Задовольняючи частково позовні вимоги, виходжу з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області   доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були   нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких  подано позов до суду, вважаю необхідним на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області, по не виконанню з 09.07.07 року по 31.12.07 рік та з 22.05.08 року по 31.12.08 рік приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії.

Вимоги ОСОБА_1.   в частині зобов’язання відповідача і на майбутнє проводити перерахунок щомісячної  соціальної державної допомоги, як дитині війни  згідно  Закону України „Про соціальний захист дітей війни»  у разі збільшення мінімальної пенсії за віком чи зміни прожиткового мінімуму не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

 Керуючись ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст.  6-14,  70, 71, 86, 94, 99, 159-163,  167 КАС України, суддя –

п о с т а н о в и в:

             Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1    відповідно  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .      

    В іншій частині позовні вимоги, в томі числі і до управління Пенсійного фонду України  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.  витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 ( одна ) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського адміністративного апеляційного суду через Гадяцький районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя : підпис

Копія: вірно

Суддя Гадяцького

районного суду                                                          Л.В. Максименко