ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 р. | № 10/120 |
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін М. Вільшинської (дов. від 23.11.05), О. Ломакова (дов. від 3.11.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця Сільченка Василя Володимировича на постанову від 11 травня 2006 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 10/120 за позовом приватного підприємця Сільченка Василя Володимировича до відкритого акціонерного товариства “Полтава-Авто” про стягнення 271 077 грн. 89 коп.,
| ВСТАНОВИВ: |
Рішенням від 24 листопада-16 грудня 2005 року господарського суду Полтавської області (суддя О.Іваницький) позов задоволено з підстав неналежного виконання зобов’язань, що виникли з договорів.
Постановою від 11 травня 2006 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності.
Приватний підприємець Сільченко Василь Васильович просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування судом статей 655, 665 Цивільного кодексу України, статей 33, 36, 43, 101-105 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.
Відкрите акціонерне товариство “Полтава-Авто” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
В судовому засіданні з 18 липня до 1 серпня 2006 року оголошувалася перерва.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
До господарського суду подано позов про стягнення грошових сум з підстав невиконання кредитних договорів і господарськими судами встановлено, що між суб’єктом підприємницької діяльності В. Сільченком та акціонерним комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” були укладені договори про надання відновлювальної кредитної лінії: від 24 жовтня 2000 року № 93 на суму 145 000 грн. зі сплатою 34 відсотків річних зі строком повернення до 21 квітня 2000 року; від 17 квітня 2001 року № 19 на суму 145 000 грн. зі сплатою 34 відсотків річних зі строком повернення до 15 квітня 2002 року; від 18 квітня 2002 року № 710/038 на суму 145 000 грн. зі сплатою 31 відсотка річних зі строком повернення до 17 квітня 2003 року; від 28 березня 2003 року № 710/019 на суму 145 000 грн. зі сплатою 24 відсотків річних зі строком повернення до 24 березня 2004 року. Кредити були надані для проведення розрахунків по закупівлі нафтопродуктів, оплати оренди, комунальних та автопослуг.
Позивач, з метою придбання нафтопродуктів, протягом 2000-2004 років систематично перераховував відповідачу грошові кошти, проте товар поставлений не був і за висновками господарських судів борг відповідача станом на жовтень 2005 року дорівнює 115 831 грн. 05 коп.
На виконання умов кредитних договорів сплатив банку відсотки в сумі 140 700 грн. 87 коп., а також пеню за прострочення платежів в сумі 345 грн. 77 коп.
За висновками місцевого господарського суду, кредитні кошти позивач залучав виключно для придбання у відповідача світлих нафтопродуктів, але внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов’язань, покупець товар не одержав і фактично кредитними коштами позивача користувався відповідач, поповнюючи власні обігові кошти кредитами банку, а позивач з його вини сплачував банку належні відсотки. За таких обставин господарський суд позов задовольнив.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, господарський суд встановив, що суб’єкт підприємницької діяльності В. Сільченко та відкрите акціонерне товариство “Полтава-Авто” уклали договори від 27 листопада 2000 року № 257, від 27 лютого 2001 року № 54, від 20 квітня 2001 року № 103, від 27 квітня 2001 року № 116, від 27 листопада 2002 року № 257/259 купівлі-продажу світлих нафтопродуктів.
Відповідно до розділу Ш цих договорів купівлі-продажу покупець здійснює попередню оплату за партію товару згідно накладної і не надання позивачем доказів про підстави, за яких здійснювалася попередня оплати вартості світлих нафтопродуктів за договорами купівлі-продажу, за висновками апеляційного господарського суду зумовлює відмову в позові.
Такий висновок суду не ґрунтується на доводах позивача про те, що підставою позову в даній справі є не порушення позивачем умов договорів купівлі-продажу, а порушення умов договорів про надання кредитів; статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої виключно позивачу надане право до прийняття рішення по справі змінювати підставу позову; встановленому судом першої інстанції факту про те, що господарський спір між тими ж сторонами про стягнення грошових сум з підстав невиконання умов договорів купівлі-продажу знаходиться на вирішенні господарського суду Полтавської області у справі № 10/119.
За таких обставин слід визнати, що господарський суд апеляційної інстанції вирішив спір не за тих обставин, на які посилається позивач у підтвердження своїх вимог до відповідача.
Рішення господарського суду також не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Аналіз умов договорів про надання відновлювальної кредитної лінії, які були укладені між суб’єктом підприємницької діяльності В. Сільченком та акціонерним комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, свідчить про те, що сторони забезпечили їх виконання зокрема, заставою і відкрите акціонерне товариство “Полтава-Авто” є заставодателем, з яким укладені договори від 18 квітня 2002 року № 710/038 і № 710/038-1 застави майна і застави товарів в обороті, договори від 28 березня 2003 року № 710/019 застави майна і застави товарів в обороті і межі відповідальності цієї особи у спірному правовідношенні в контексті заявлених позовних вимог визначаються умовами цих договорів.
Неповне встановлення обставин справи призвело до неправильного застосування господарськими судами положень зобов’язального права та статей 22 і 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим судові рішення в даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи, дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
| ПОСТАНОВИВ: |
Касаційну скаргу приватного підприємця Сільченка Василя Володимировича задовольнити частково.
Рішення від 24 листопада-16 грудня 2005 року господарського суду Полтавської області та постанову від 31 січня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду у справі № 9-17-1/1-05-24 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий, суддя | М. В. Кузьменко |
Суддя | І. М. Васищак |
Суддя | В. М. Палій |