Справа № 2-1650/09

                           Р І Ш Е Н Н Я  

          І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

 м. Ковель                                                      05 листопада 2009 року                                                                                 Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                           Бондара В.М.,

з участю секретаря                                                                     Руденок Ю.В.,

     представника позивача                           ОСОБА_1,

відповідача                                                                        ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі- ПриватБанк) до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

                                  В С Т А Н О В И В :  

   ПриватБанк звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що він, згідно договору № VO10GK00001454 від 09.06.2007 року отримав кредит в розмірі 39 000 доларів США та кожного місяця повинен був сплачувати платежі передбачені договором кредитування, однак не виконував своїх зобов'язань. В забезпечення виконання цього договору 11.06.2007 року було укладено договір іпотеки, за яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1. Станом на 11.05.2009 року відповідач має заборгованість в сумі 33 676.30 доларів США. Просить в рахунок заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру загальною площею 47.3 кв.м., яка розташована за адресою: Волинська область м.Ковель вул.Володимирська, 81/133 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПриватБанком, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача з вказаної квартири, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Ковель. Стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1 738.50 гривень.

 В  судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю  та просить його задовольнити з викладених підстав.

 Відповідач в судовому засіданні заявлені вимоги визнав частково, згідний із заборгованою сумою по кредиту, зобов’язується її погасити. Пояснив, що він проживає в квартирі, яка перебуває в іпотеці, разом з дружиною, дитиною та своєю матір’ю, іншого житла в їх немає. Він на даний час частково сплачує заборговану суму, не відмовляється від повернення кредиту, однак через скрутне матеріальне становище він не в змозі в повній мірі виконувати взяті зобов’язання, крім того банк в односторонньому порядку збільшив відсотки по кредиту. Просить не висиляти його з членами сім’ї з квартири, оскільки він з сім’єю іншого житла не мають, не передавати їх квартиру на продаж банку.           

 Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

 Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

 Копією кредитного договору № VO10GK00001454 від 09.06.2007 року між Ковельською філією ПриватБанку та ОСОБА_2 стверджується, що банк надає, а ОСОБА_2  отримує 39000 доларів США на придбання житла, з дотриманням відповідних умов договору, а у  випадку їх невиконання, кредитор має право достроково стягувати заборгованість, нараховані відсотки та штрафні санкції.

 Згідно представленого суду копії розрахунку заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що на 12.05.2009 року загальна сума сукупної заборгованості до сплати складає 33 676.30 доларів США.

 Положеннями ст. 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.    

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.       

 Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, що обчислюються у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

 Судом встановлено, що позивач надав 09.06.2007 року відповідачу кредит в розмірі 39 000 доларів США, з строком погашення по 11.06.2037 року. Відповідач спочатку добросовісно виконував взяті на себе зобов’язання, однак з кінця минулого року в нього сплата передбачених договором платежів проводилась не в повному розмірі, а за деякі місяці взагалі не проводились, що призвело до виникнення заборгованості. На даний час відповідач проводить сплату частками, однак ще не погасив виниклу заборгованість, яка складається з: 2 817.01 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 542.97 - доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 558.59 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

 Суд вважає, що сума виниклої заборгованості не є значною і є значно нижчою, ніж вартість квартири, на яку позивач просить дати дозвіл на її продажу. Дія договору ще не закінчилася, відповідач частково виконує погашення виниклої заборгованості, тому в суду немає підстав для застосування кардинальних заходів щодо виселення мешканців квартири АДРЕСА_1 та передачі цього житлового приміщення ПриватБанку для реалізації. Поряд з цим, враховуючи ринкові ціни на нерухомість в регіоні, можна зробити висновок, що виручених від продажу квартири коштів буде недостатньо для погашення повної суми кредиту та заборгованості, що фактично не вирішить в повній мірі виниклу проблему.

 Крім того, ПриватБанк звертається до суду з позовом про стягнення всієї суми кредиту, а не заборгованої суми, що на думку суду є безпідставним, оскільки строки договору не закінчилися та відповідач проводить часткове погашення заборгованості. Поряд з цим, ПриватБанк має право застосовувати до порушника інші заходи впливу, які визначені в договорі.

 Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача із заставленої в іпотеку квартири суд виходить з того, що фактично в цій квартирі проживала та проживає на даний час сім’я відповідача, в склад якої входить неповнолітня дитина, хоча формально вона рахується зареєстрованою за іншою адресою.    

 Таким чином, позивачем доведено факт часткового невиконання відповідачами зобов'язання по кредитному договору, а тому його вимоги є частково підставними, але на думку суду є передчасними і не справедливими.  

 Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

 На підставі ст.ст. 3, 549, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 209, 212-215 ЦПК України,  С У Д, -

В И Р І Ш И В :  

 Відмовити в задоволенні позовної заяви закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення.

 Понесені судові витрати залишити за позивачем.

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК.

 Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

        ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                  В.М.БОНДАР