Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 - 1729 2009 Головуюча у 1-й інстанції – Гармаш Т.І.
Категорія – 20 Доповідач – Сукач Т.О.
У Х В А Л А
Іменем України
9 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді – Бубличенко В.П.
суддів Кривохижі В.І.
Сукач Т.О.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача – виконавчий комітет Світловодської міської ради, до ОСОБА_2, приватного підприємства «ВК і К», відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт», Світловодської районної державної адміністрації про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, усунення перешкод у користуванні місцями загального користування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_3, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 травня 2009 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 травня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2, приватного підприємства «ВК і К», відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт», Світловодської районної державної адміністрації, третя особа на стороні позивача – виконавчий комітет Світловодської міської ради, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, усунення перешкод у користуванні місцями загального користування.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1,ОСОБА_3, ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, просить ухвалити нове рішення який позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Зокрема, посилається на те, що при вирішенні справи суд не звернув уваги на те, що угода від 07.02.2003 року, яка була укладена між МП «Багатопрофільна фірма «Сервісбуд», директор ОСОБА_4, і ВАТ «Кременчуцький річковий порт» є мнимою угодою та укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Внаслідок даної угоди позивач позбавлений права користуватися набережною як місцем загального користування жителів м. Світловодська.
Крім того, суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання недійсним зазначених договорів.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримував доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представників приватного підприємства «ВК і К», ОСОБА_6, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, вимоги позивача не про визнання недійсними договорів купівлі-продажу 10.01.2003 року та від 07.02.2003 року, укладених між ВАТ «Кременчуцький річковий порт» та малим підприємством «Багатопрофільна фірма «Сервісбуд» не ґрунтуються на законі та доказах. Не надано доказів на підтвердження вимог про усунення перешкод у користуванні набережною, з цих підстав тому в задоволені позову і в цій частині позивачу відмовлено.
Такий висновок суду є обґрунтованим і відповідає обставинам справи.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Статтею 60 ЦПК України обов’язок доказування і надання доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень покладено на сторони.
Із матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2003 року між ВАТ «Кременчуцький річковий порт» та малим підприємством «Багатопрофільна фірма «Сервісбуд» в простій письмові формі укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1, до складу якого входить: будівля пасажирського вокзалу, підвал, громадський туалет ( т.2 а.с.67). 07.02.2003 року ВАТ«Кременчуцький річковий порт» та мале підприємство «Багатопрофільна фірма «Сервісбуд» уклали договір купівлі-продажу зазначеного комплексу на тих же умовах та посвідчили його в нотаріальному порядку (т.2 а.с.7-8).
В травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними зазначені договори на підставі ст.203 ЦК України 2003 року, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності.
Спірні правовідносини виникли у січні – лютому 2003 року, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що до цих правовідносини застосовуються норми ЦК УРСР, а не ЦК України 2003 року.
Підстави для визнання договорів недійсним, наведені у ст. ст. 45-58 ЦК УРСР. Передбачених цим законом підстав для визнання договорів купівлі-продажу комплексу будівель недійсними позивач в позові не вказав, відповідних доказів не надав. Позивач не є стороною у договорах, що ним оспорюються, доказів того, що цими договорами порушено його права він до суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З у рахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договорів купівлі-продажу комплексу будівель, укладених між ВАТ «Кременчуцький річковий порт» та МП «Багатопрофільна фірма «Сервісбуд» не ґрунтуються на законі та доказах, а тому обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. Правильним є висновок суду про пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовом про визнання недійсними зазначених договорів.
Обґрунтовано позивачу відмовлено у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні місцем загального користування - набережною, оскільки судом з’ясовано, що розпорядженням Світловодської райдержадміністрації від 16 липня 2008 року № 624-р з метою недопущення порушень громадського порядку, санітарних та екологічних нормативів ПП «ВК і К» зобов’язано встановити металеві шлагбауми на в’їздних шляхах до причальних споруд (а.с.112, т.2). Проте, ці шлагбауми не перешкоджають пішохідному руху по набережній та до причальних споруд Світловодського річкового порту, а тому ніяким чином не порушують прав позивача користуватися набережною та причальними спорудами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку і ухвалив законне і обґрунтоване рішення, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.
Керуючись ст.ст.307,308,313-315ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча :
Судді :