ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-37/12176-2012 16.01.13
За позовом: Приватного підприємства "Технічний центр "Садово-городня техніка"
до 1) Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС
України
2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення 595 731,19 грн.
За позовом третьої особи-1, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до 1) Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
Державної податкової служби України
2)Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення 195 049,87 грн.
За позовом третьої особи-2, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватного
підприємства “ФІНПРО”
до 1) Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
Державної податкової служби України
2) Головного управління Державної казначейської служби України у м.
Києві
про стягнення 336 741,17 грн.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю “Крона-33”
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Гавриловська І.О.
Суддя Жагорнікова Т.О.
Суддя Удалова О.Г.
У судовому засіданні брали участь учасники судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача-1: ОСОБА_4
від відповідача-2: не з’явився
від третіх осіб: не з’явилися
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного підприємства “Технічний центр “Садово-городня техніка” до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 595 731,19 грн. шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб відповідача.
Ухвалою суду від 07.09.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/12176-2012 та призначено її розгляд на 10.10.2012 р., зобов’язано сторін надати певні документи.
Представники сторін у судовому засіданні 10.10.2012 р. заявили письмові клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали до матеріалів справи, які судом було задоволено.
Представник позивача надав суду обґрунтування щодо дотримання правил підвідомчості розгляду даної справи господарським судом.
Представник відповідача-2 надав суду письмові заперечення на позовну заяву.
Представник відповідача-1 заявив письмове клопотання про передачу справи на вирішення Окружним адміністративним судом м. Києва.
У судовому засіданні 10.10.2012 р. було оголошено перерву у судовому засіданні до 24.10.2012 р. для вирішення поданого відповідачем-1 клопотання та для повторного витребування у відповідача-1письмового відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні 24.10.2012 р. господарський суд відхилив клопотання про передачу справи на вирішення Окружним адміністративним судом м. Києва, оскільки спори про стягнення шкоди, заподіяної державними органами, підвідомчі господарським судам.
Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2012 р. надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмовий відзив на позовну заяву та докази його направлення на адресу позивача, які залучаються судом до матеріалів справи.
Представник відповідача-2 у призначене судове засідання не з’явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи неявку відповідача-2 у дане судове засідання та для дослідження доказів у справі, ухвалою суду від 24.10.2012 р. було відкладено розгляд справи на 05.11.2012 р.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 01.11.2012 р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та надійшла позовна заява до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 195 049,87 грн. у відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб відповідача.
Свою заяву Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 23.04.2008 р. майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, яке зберігалось у складському приміщенні Приватного підприємства Технічний центр “Садово-городня техніка”, було вивезено співробітниками ДПІ у невідомому напрямку. Процесуальні документи, відповідно до яких 23.04.2008 р. було вилучено майно із складського приміщення позивача, відповідачем не складались.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 01.11.2012 р. від Приватного підприємства “ФІНПРО” надійшла позовна заява до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 336 741,17 грн. у відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб відповідача.
Свою заяву Приватне підприємство “ФІНПРО” обґрунтувало тим, що 23.04.2008 р. майно Приватного підприємства “ФІНПРО”, яке зберігалось у складському приміщенні приватного підприємства Технічний центр “Садово-городня техніка”, було вивезено співробітниками ДПІ у невідомому напрямку. Процесуальні документи, відповідно яких 23.04.2008 р. вилучилось майно із складського приміщення позивача, відповідачем не складались.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача.
Таким чином, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті статті 26 Господарського процесуального кодексу України під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.
Через відділ діловодства суду 01.11.2012 р. від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору; 02.11.2012 р. від третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, клопотання про розгляд справи без участі представників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства “ФІНПРО”, які були залучені судом до матеріалів справи.
При цьому самостійні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства “ФІНПРО” полягають також у стягненні з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб відповідача.
Дослідивши позовні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства “ФІНПРО”, суд їх прийняв до розгляду в рамках справи № 5011-37/12176-2012 р.
Враховуючи наведене, вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства “ФІНПРО” про стягнення з відповідача шкоди, мають бути розглянуті як вимоги третіх осіб, у зв’язку з чим господарський суд залучив Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Приватне підприємство “ФІНПРО” до участі у даній справі третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору та про прийняття їх позовних заяв до розгляду в межах справи № 5011-37/12176-2012.
Ухвалою суду від 05.11.2012 р. суд залучив до участі у справі № 5011-37/12176-2012 третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Приватне підприємство “ФІНПРО” та прийняв позовні заяви третіх осіб – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства “ФІНПРО” до розгляду в рамках справи № 5011-37/12176-2012.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що справа № 5011-37/12176-2012 відноситься до категорії складних, оскільки в рамках неї розглядаються позовні вимоги до двох відповідачів, до участі у ній залучено дві треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, а матеріали справи потребують детального вивчення та аналізу значної кількості документів, у зв’язку з чим підлягає колегіальному розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-37/12176-2012.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва ОСОБА_6 від 06.11.2012 року з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України призначено колегіальний розгляд справи № 5011-37/12176-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Картавцева Ю.В. та Жагорнікова Т.О.
Ухвалою суду від 06.11.2012 р. колегією суддів дану справу було прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 21.11.2012 р., зобов’язано сторін надати суду додаткові документи у справі.
Через відділ діловодства суду 15.11.2012 р. від третіх осіб надійшли письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.11.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 21.11.2012 р. проти позову заперечив, проти позовних заяв третіх осіб також заперечив, з тих підстав, які наведені у письмовому відзиві на позовну заяву, надав суду письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача-2 у призначене судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.11.2012 р., яке підтверджує отримання відповідачем-2 15.11.2012 р. ухвали про призначення справи до розгляду.
Представники третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, у судове засідання не з’явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 21.11.2012 р. було відкладено розгляд справи до 12.12.2012 р., у зв’язку з неявкою представників відповідача-2 та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, у дане судове засідання та для дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 12.12.2012 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 12.12.2012 р. повторно проти позову заперечив, проти позовних заяв третіх осіб також заперечив, надав суду письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, які були залучені до матеріалів справи.
Представники третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, у судове засідання повторно не з’явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що містяться відмітки наявні у матеріалах справи.
Ухвалою суду від 12.12.2012 р. відкладено розгляд справи до 21.12.2012 р., враховуючи неявку представників третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, у дане судове засідання та для дослідження доказів у справі, зокрема поданого відповідачем-1 доповнення на позовну заяву.
Через відділ діловодства суду 13.12.2012 р. від відповідача-2 надійшли заперечення у справі, 14.12.2012 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.
Через відділ діловодства суду 20.12.2012 р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи на січень 2013 року, у зв’язку із складністю справи, наявністю великої кількості документів, які суд має розглянути для повного, об’єктивного та всебічного вирішення справи.
Через відділ діловодства суду 20.12.2012 р. від третіх осіб надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на січень 2013 року, у зв’язку із складністю справи, наявністю великої кількості документів, які суд має розглянути для повного, об’єктивного та всебічного вирішення справи та просили розглянути справу без їх представників на підставі наявних у справі доказів.
У судовому засіданні 21.12.2012 р. представники відповідачів повідомили про передачу вирішення даних клопотань на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 –Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33”, оскільки відповідно до запиту позивача щодо доступу до публічної інформації та відповіді відповідача-1 № 6962/10/33-010 від 16.02.2012 р. на запит № 01/02 від 10.02.2012 р. вилучене майно зберігалось у складських приміщеннях ТОВ “Крона-33”, у зв’язку з чим судове рішення у даній справі може вплинути на його права та обов’язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Розглянувши клопотання позивача та третіх осіб із самостійними вимогами про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив.
Враховуючи залучення до участі у даній справі третьою особою Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33”, зважаючи на неявку представників позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, у дане судове засідання, то господарський суд відклав розгляд даної справи до 16.01.2013 р.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.01.2013 р. було змінено склад суду, доручено здійснювати розгляд справи № 5011-37/12176-2012 колегії суддів у наступному складі: суддя Гавриловська І.О. (головуючий), суддя Жагорнікова Т.О. та суддя Удалова О.Г.
Ухвалою від 16.01.2013 р. колегією суддів у новому складі дану справу прийнято до свого провадження.
У судовому засіданні 16.01.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 проти позову ПП «Технічний центр «Садово-городня техніка» та проти позовів третіх осіб заперечив повністю, просив застосувати позовну давність.
Представники третіх осіб з самостійними вимогами та третьої особи без самостійних вимог у судове засідання не з’явились, про судове засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 16.01.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Дослідивши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 р. у справі № 11/530 за позовом ПП «Технічний центр «Садово-городня техніка» до ДПІ у Печерському районі міста Києва та ГУ ДКУ у м. Києві про витребування майна з чужого незаконного володіння, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 р., яким у позові відмовлено повністю, встановлено наступні факти.
Працівниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва з метою перевірки інформації, що містилася в заяві ОСОБА_7, 19.04.2008 здійснено виїзд за місцезнаходженням Приватного підприємства “Технічний центр “Садово-городня техніка”, в результаті якого було оглянуто і вилучено протоколом огляду місця події товарно-матеріальні цінності –садово-городню техніку та залишено на відповідальне зберігання механіку підприємства ОСОБА_8
В протоколі зазначено, що виявлено, оглянуто та передано на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей на загальну орієнтовну вартість 1433000,00 грн., в тому числі 72 упаковки мотоблоків з комплектуючими, газонокосарки - 16 шт., двигуни - 44 шт., мотопомпи – 21 шт.
У подальшому 23.04.2008 майно згідно протоколу огляду місця події від 19.04.2008 було вилучено працівниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва та передано на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю “Крона-33” по акту прийому-передачі від 23.04.2008 та накладної від 23.04.2008 №1/19.
Відповідач стверджує, що вилучення майна відбувалося у зв’язку з відсутністю у позивача документів, які підтверджують власника, походження та належну якість майна.
06.10.2008 ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по відношенню до директора Приватного підприємства “Технічний центр “Садово-городня техніка” ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України.
У п. 2 резолютивної частини цієї постанови вказується про повернення громадянину ОСОБА_9, який є директором Приватного підприємства “ФІНПРО” та Приватного підприємства “Технічний центр “Садово-городня техніка”, 72 мотоблока, 41 двигуна б/у, 3 двигунів нових, 21 мотопомпи та 16 газонокосарок, які були вилучені 19.04.2008 співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, що у зв’язку з тим, що підприємством підтверджено право власності на вилучену сільськогосподарську техніку.
12.11.2008 р. за участю представників позивача, відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33”складений акт приймання-передачі, за яким директору позивача передані: 1) мотоблоки та комплектуючі до них: BL 10В – 9 шт.; BL 10 комплектуючі – 54 шт.; BL 300 Н – 7 шт.; BL 350 Н – 7 шт.;BL 350 комплектуючі – 42шт.; BL 350б/в – 1 шт.; BL 450 Н – 1 шт.; BL 85 – 7 шт.; BL 105 – 6 шт.; BL 105 комплектуючі: культиватори – 6 шт.; металеві колеса - 2 шт.; BL 120 КS – 2 шт.; BL 120 б/в – 1 шт.; BL 405 комплектуючі кронштейни та рами – 300 шт.; BENASSI 60001101 метал.кронштейни – 150 шт.; Без назви метал. колеса – 45; 2) Двигуни: без назви б/в – 37 шт.; YK 380FE – 3 шт.; HONDA– 1 шт.; HONDA б/в – 3 шт.; 3) Газонокосарки: GSY 135 PNC – 1 шт.; GL 62 QS – 4 шт.; 29182010310– 4 шт.; XB2SJ– 3 шт.; Без назви б/в – 4 шт.; 4) Мотопомпа: MBM Ceniova – 21 шт.
До акта приймання-передачі від 12.11.2008 директором позивача надані заперечення, згідно з якими фактично прийнятим директор позивача визнав наступне майно: 41 грунтофреза; 37 двигунів, 3 газонокосарки; 17 мотокос; 22 мотопомпи; комплектуючі до грунтофрез. В запереченнях до акта зазначено, що акт приймання-передачі від 12.11.2008 не відповідає протоколу огляду місця події від 19.04.2008 та фактично вивезеному майну, зокрема грунтофрез було вилучено 82 одиниці.
Кількість повернутого позивачу майна та його стан визначався безпосередньо на території складу ТОВ “Крона-33” експертом Київської торгово-промислової палати. Висновок експерта наявний в матеріалах справи. Найменування, моделі, типи, кількість, наявність ушкоджень пред’явленого обладнання наведені у таблиці до даного експертного висновку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2009 у справі №16/30-2008 частково задоволений позов ОСОБА_8, ОСОБА_1, Приватного підприємства “Технічний центр “Садово-городня техніка” до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій. Визнано протиправними дії працівників ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, вчинені під час перевірки 19.04-23.04.2008 Приватного підприємства “Технічний центр “Садово-городня техніка” щодо порядку вилучення, опису та передачі на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей, зазначених в протоколі огляду місця події від 19.04.2008. Зобов’язано ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва виконати п. 2 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.10.2008 в частині повернення Приватному підприємству “Технічний центр “Садово-городня техніка” вилученої сільськогосподарської техніки.
У постанові суду вказується, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не дотримано встановленого ст. 97 КПК України порядку здійснення перевірки за заявою про злочин. Крім того, вилучення майна оформлено протоколом огляду місця події, а не окремим слідчим документом – протоколом виїмки, як це передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Також встановлено, що на час розгляду справи вилучена садово-городня техніка не повернута в повному обсязі Приватному підприємству “Технічний центр “Садово-городня техніка”.
Посилаючись на матеріали проведеної на підприємстві інвентаризації, зокрема - протокол інвентаризаційної комісії від 24.04.2008, яким зафіксована нестача по товарам 2275 штук та 320 пар, що виникла внаслідок вивезення службовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва, експертний висновок №1-4694 від 24.11.2008 Київської ТПП щодо повернення позивачу загалом 503 одиниці товару, позивач стверджував, що відповідачем – ДПІ у Печерському районі м. Києва було вивезено майно у більшій кількості, ніж зазначено в документах ДПІ, тому він просив витребувати це майно з чужого незаконного володіння – у зазначеного відповідача. У заяві про зменшення позовних вимог у справі № 11/530 позивач вказував, що на момент розгляду даного спору неповернутими залишилися товарно-матеріальні цінності у кількості 2198 шт. вартістю 428495,81 грн., витребування яких у відповідача-1 і було предметом судового розгляду у справі № 11/530.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач-1 безпідставно вилучив майно – зазначені товарно-матеріальні цінності у кількості 2198 шт., власником якого, відповідно до позовної заяви, є позивач, чим завдав шкоду у вигляді вартості вилученого та не повернутого майна на суму 595 731, 19 грн.
Відповідно до пункту 21.3. статті 21 Податкового кодексу України, шкода, заподіяна неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органом.
За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок коштів Державного бюджету на користь позивача 595 731,19 грн. у відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями службових дій відповідача.
Крім того, 01.11.2012 р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду в рамках даної справи надійшла позовна заява до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 195 049,87 грн. у відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб відповідача. Свою заяву Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 23.04.2008 р. її майно, яке зберігалось у складському приміщенні Приватного підприємства «Технічний центр “Садово-городня техніка”, було вивезено співробітниками ДПІ у невідомому напрямку. Процесуальні документи, відповідно до яких 23.04.2008 р. було вилучено майно із складського приміщення, відповідачем-1 не складались.
Також до господарського суду міста Києва 01.11.2012 р. від Приватного підприємства “ФІНПРО” в рамках даної судової справи надійшла позовна заява до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 336 741,17 грн. у відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб відповідача. Свою заяву Приватне підприємство “ФІНПРО” обґрунтувало тим, що 23.04.2008 р. його майно, яке зберігалось у складському приміщенні Приватного підприємства «Технічний центр “Садово-городня техніка”, було вивезено співробітниками ДПІ у невідомому напрямку. Процесуальні документи, відповідно яких 23.04.2008 р. було вилучено майно із складського приміщення, відповідачем-1 не складались.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Технічний центр «Садово-городня техніка», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ПП «ФІНПРО» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з положень вищевказаної норми, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв’язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди.
Як вбачається з позовної заяви, позивач під завданою йому відповідачем шкодою розуміє вартість майна, яке належить йому на праві власності та яке було безпідставно вилучено відповідачем-1.
Проте господарський суд враховує ту обставину, що позивачем не доведено належними доказами, що вказане ним майно, зокрема, товарно-матеріальні цінності у кількості 2198 шт., належить йому на праві власності.
При розгляді справи № 11/530 (рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 р. у справі № 11/530 за позовом ПП «Технічний центр «Садово-городня техніка» до ДПІ у Печерському районі міста Києва та ГУ ДКУ у м. Києві про витребування майна з чужого незаконного володіння, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 р.), господарським судом було враховано, що документи, які складалися як під час здійсненої відповідачем-1 перевірки позивача, так і в подальшому, коли мало місце повернення позивачу вилучених товарно-матеріальних цінностей, містять різні відомості щодо асортименту та вартості вилученого у позивача майна. Протиправність дій працівників відповідача-1 під час здійснення перевірки позивача та вилучення у позивача належного йому майна встановлена в ході розгляду справи №16/30-2008. Зазначені обставини знайшли своє підтвердження і в ході розгляду даного спору. Проте, у вищевказаних документах садово-городня техніка, яку позивач просив витребувати при розгляді справи № 11/530 у відповідача-1, не значиться. Вирішуючи справу №16/30-2008, адміністративний суд констатував, що вилучене майно в повному обсязі позивачу не повернуто, в той же час питання щодо кількості даного майна, його вартості, асортименту під час розгляду цієї справи не досліджувалося.
23.09.2011 р. між Приватним підприємством «Технічний центр «Садово-городня техніка», ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ДПІ в Печерському районі міста Києва була укладена угода про примирення сторін у справі № 16/30 Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2009 р., відповідно до умов якої сторони погодилися, що вартість неповернутих товарно-матеріальних цінностей (мотоблоків), вилучених 23.04.2008 р. співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва згідно протоколу огляду місця події від 19.04.2008 р. становить 453 000, 00 грн., а кількість 31 мотоблок. При цьому відповідач зобов’язався відшкодувати вартість неповернутих позивачу товарно-матеріальних цінностей (мотоблоків) згідно постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 06.10.2008 р. у розмірі 453 000, 00 грн.
Нотаріально посвідченою заявою від 26.09.2011 р. Приватним підприємством «Технічний центр «Садово-городня техніка», ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ДПІ в Печерському районі міста Києва підтверджено, що розрахунки з ДПІ у Печерському районі міста Києва у розмірі 453 000, 00 грн. згідно з умовами Угоди про примирення сторін у справі № 16/30 проведені в повному обсязі.
Позивач, навіть заперечуючи проти чинності даної угоди про примирення сторін з посиланням на те, що вона не затверджена судом, отримані грошові кошти не повернув.
Матеріалами здійсненої позивачем інвентаризації зафіксована недостача товарно-матеріальних цінностей. Однак, протокол засідання інвентаризаційної комісії не підтверджував факту вибуття спірного майна з володіння позивача саме внаслідок протиправних дій відповідача-1 та наявність цього майна у незаконному володінні відповідача-1 на момент розгляду спору. Надані до справи фотознімки також, на думку суду, не могли вважатися беззаперечним доказом такого факту.
За таких обставин, твердження позивача про те, що спірне майно перебуває у незаконному володінні відповідача-1 з огляду на положення ст. 34 ГПК України, було визнано господарським судом при розгляді справи недоведеними, а тому у позові було відмовлено повністю.
Крім того, не знайшов свого підтвердження факт належності на праві власності вилучених товарно-матеріальних цінностей позивачу у кількості 2198 шт. і під час судового розгляду даної справи № 5011-37/12176-2012, оскільки переважна частина цього майна належить Приватному підприємству «ФІНПРО» та ФОП ОСОБА_1 і перебувала лише на відповідальному зберіганні у позивача, про що зазначено у постанові Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2011 р. у справі № 1-452-11 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст. 367 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ДПІ у Печерському районі міста Києва з позовом у справі № 11/530 про витребування майна з чужого незаконного володіння саме зазначених товарно-матеріальних цінностей у кількості 2198 шт., проте у його позові місцевим господарським судом було відмовлено, і це судове рішення було залишено в силі апеляційною судовою інстанцією, з тих підстав, що позивач не довів належність йому на праві власності або іншого суб’єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вказані судові рішення у справі № 11/530 в касаційному порядку та за нововиявленими обставинами не переглядались і на даний час є чинними.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем не доведено, що товарно-матеріальні цінності у кількості 2198 шт. не повернуті позивачу з вини відповідача-1, оскільки позивач не довів свого суб’єктивного права на витребування цього майна з чужого незаконного володіння в рамках судової справи № 11/530 та не звертався з такою вимогою до ТОВ «Крона-33», якому відповідачем-1 до на підставі акту прийому-передачі від 23.04.2008 р. та накладної № 1/19 від 23.04.2008 р. було передано майно на відповідальне зберігання.
Таким чином, господарський суд не погоджується з позивачем, що зазначені ним грошові кошти у розмірі 595 791, 19 грн., які складають вартість вилученого і не повернутого майна, є заподіяною шкодою, оскільки позивачем не доведена реальна неможливість їх повернути та фактично їх отримати.
При цьому господарський суд вважає за потрібне зазначити, що не може бути прийнятим як належний доказ у підтвердження розміру заподіяної позивачу шкоди наданий позивачем висновок № 7159/12-54 експертного товарознавчого дослідження, складений 23.08.2012 р. Київським НДІ судових експертиз, з огляду на те, що наведена у ньому кількість відсутніх товарно-матеріальних цінностей не співпадає з кількістю, зазначеною у постанові Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2011 р. у справі № 1-452-11 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст. 367 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
Зокрема, господарським судом при встановленні вартості вилученого і неповернутого майна, яке належить позивачу на праві власності, було виявлено, наступне. Якщо відняти від загальної ринкової вартості майна (595 731, 19 грн.) вартість майна, належного на праві власності ФОП ОСОБА_1, - на суму 195 049,87 грн. та вартість майна, належного на праві власності ПП «ФІНПРО», - на суму 336 741,17 грн., то рештою залишається 63 940,15 грн.
Проте, зі змісту постанови Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2011 р. у справі № 1-452-11 випливає, що, серед іншого, відповідачем-1 був вилучений товар, який належав ПП «Сампо» та знаходився на відповідальному зберіганні у ПП «ТЦ «Садово-городня техніка», зокрема: мотопомпа МВ10 кількістю 23 шт. та мотопомпа МВ20 кількістю 6 шт., тоді як відповідно до висновку КНДІСЕ 7159/12-54 експертного товарознавчого дослідження від 23.08.2012 р., вираховувалася ринкова вартість товару, зокрема: мотопомпа МВ10 кількістю 3 шт. за ціною 2 432, 00 грн. та мотопомпа МВ20 кількістю 4 шт. за ціною 4 074, 00 гр.
Якщо визначати загальну ринкову вартість зазначеного відсутнього майна, що належить ПП «Сампо», виходячи з кількості, зазначеної у постанові Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2011 р. у справі № 1-452-11, та виходячи з ціни цього товару, зазначеного у висновку КНДІСЕ 7159/12-54 експертного товарознавчого дослідження від 23.08.2012 р., то виходить сума 80 380, 00 грн., що навіть більше за встановлену решту у розмірі 63 940, 15 грн., і такі неспівпадіння позивач пояснити та обґрунтувати в ході судового розгляду справи не зміг.
Отже, розмір заподіяної шкоди в розмірі як 595 731, 19 грн., так і у розмірі 63 940,15 грн. у вигляді ринкової вартості вилученого та неповернутого майна позивача, господарському суду належним чином не доведено.
Крім того, господарський суд бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності до даних спірних відносин, викладені у відзиві відповідача-1 на позов, поданому до господарського суду 24.10.2012 р..
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Господарським судом міста Києва встановлено, що строк позовної давності в три роки за вимогами про стягнення грошових коштів у відшкодування завданої шкоди сплинув 24.04.2011 р., тоді як позивач звернувся з даним позовом до господарського суду лише 05.09.2012 р., і обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності не навів.
Посилання ж позивача на те, що він дізнався, хто саме неправомірними діями спричинив йому шкоду лише після винесення постанови Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2011 р. у справі № 1-452-2011 не приймається господарським судом, оскільки позивач був обізнаний і об’єктивно міг знати про порушення відповідачем-1 порядку вилучення майна ще у день такого вилучення – тобто, 23.04.2008 р. Крім того, господарський суд враховує, що в результаті проведеної на підприємстві позивача інвентаризації був складений протокол інвентаризаційної комісії від 24.04.2008 р., яким зафіксована нестача по товарам 2275 штук та 320 пар, що виникла внаслідок вивезення службовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва, а за зверненням позивача 24.11.2008 р. був складений експертний висновок №1-4694 Київської ТПП щодо повернення позивачу загалом 503 одиниці товару.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Твердження позивача про те що строк позовної давності переривався у зв’язку з визнанням відповідачем-1 боргу та пред’явленням позову до ДПІ у Печерському районі міста Києва про витребування майна з чужого незаконного володіння, не приймаються господарським судом, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що відповідач-1 визнавав за собою зобов’язання відшкодувати позивачу вартість вилученого майна у розмірі 595 731, 19 грн., а позов ПП ТЦ «Садово-городня техніка» у справі № 11/530 стосувався витребування майна з чужого незаконного володіння, а не стягнення шкоди.
Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову повністю.
Що стосується позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 195 049,87 грн. у відшкодування шкоди та Приватного підприємства “ФІНПРО” до тих же відповідачів про стягнення 336 741,17 грн. у відшкодування шкоди, які становлять вартість вилученого у ПП «Технічний центр «Садово-городня техніка», то господарський суд також у їх задоволенні відмовляє повністю, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Господарським судом міста Києва встановлено, що строк позовної давності в три роки за вимогами Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства «ФІНПРО» про стягнення грошових коштів у відшкодування завданої шкоди сплинув 24.04.2011 р., тоді як треті особи з самостійними вимогами звернулися до господарського суду лише 01.11.2012 р., і обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності не навели.
При цьому господарський суд виходить з того, що треті особи з самостійними вимогами знали і об’єктивно могли знати про порушення відповідачем-1 їх прав як власників товару саме у день вилучення цього товару у позивача, оскільки гр. ОСОБА_9 і станом на 23.04.2011 р. був, і на даний час є одночасно директором ПП «Технічний центр «Садово-горлдня техніка» та директором ПП «ФІНПРО».
29.04.2008 р. ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно директора ПП ТЦ «Садово-городня техніка» та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_8
06.10.2008 р. ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, пунктом 2 якої встановлено повернути ППТЦ «Садово-городня техніка» вилучену сільськогосподарську техніку, 12.11.2008 р. за актом приймання-передачі відповідач-1 повернув частину вилученого майна, а вже наприкінці 2008 року ФОП ОСОБА_1, серед інших, звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва (адміністративна справа № 16/30-2008).
Таким чином, навіть якщо вважати, що про неповернення відповідачем-1 вилученого майна ФОП ОСОБА_1 дізналася лише після 12.11.2008 р., коли була повернута частина майна позивачу, то є підстави припустити, що строк позовної давності сплинув 13.11.2011 р., і третя особа з самостійними вимогами не пояснила господарському суду, з яких обґрунтованих причин вона не могла звернутися до податкової інспекції з позовом про відшкодування шкоди майже чотири роки після встановлення факту неповернення її майна.
При цьому господарський суд зауважує, що її право як власника товару було порушене 23.04.2008 р., коли було незаконно вилучено її товарно-матеріальні цінності, і вона отримала право звертатися з позовом про відшкодування заподіяної шкоди з зазначеного дня.
Посилання третіх осіб на те, що вони дізналися, хто саме неправомірними діями спричинив йому шкоду лише після винесення постанови Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2011 р. у справі № 1-452-2011, не приймається господарським судом, оскільки треті особи були обізнані і об’єктивно могли знати про порушення відповідачем-1 порядку вилучення майна ще у день такого вилучення – тобто, 23.04.2008 р., про що наведено вище.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У відповідності до доповнення до відзиву на позовну заяву, яке було подано та зареєстровано службою діловодства господарського суду 12.12.2012 р., Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва ДПС просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог третіх осіб.
Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд відмовляє у задоволенні самостійних вимог третіх осіб на предмет спору у зв’язку з пропущенням без поважних причин строку позовної давності, про який заявлено відповідачем.
Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача та третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. У позові Приватного підприємства «Технічний центр «Садово-городня техніка» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 595 731, 19 грн. відмовити повністю.
2. У задоволенні самостійних вимог ФОП ОСОБА_1 та Приватного підприємства «ФІНПРО» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення шкоди відмовити повністю.
3. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 21.01.2013
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Гавриловська І.О.
Суддя Жагорнікова Т.О.
Суддя Удалова О.Г.