копія
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2-а-6742/09/1170
Категорія статобліку 2.11.1
27 жовтня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Чубари Н.В.
при секретарі: Коробченко Є.К.
за участю представника:
прокурора – Савіцького Я.В.,
від позивача – Щерба О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі якої виступає Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі – позивач) до Споживчого товариства «Новомиргородське» (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 2163,19 грн. та заборгованості по комунальному податку в сумі 55,77 грн. за рахунок активів боржника.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведеною перевіркою відповідача встановлено, що відповідач станом на 16.06.2009 р. має заборгованість по сплаті податку на додану вартість та комунального податку в сумі 2218,96 грн.
Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідачем вказану суму податку сплачено не було. У зв’язку з викладеним позивач на підставі п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 звернувся до суду з позовом про примусове стягнення його податкового боргу в розмірі 2218,96 грн.
Відповідач заперечень проти позову суду не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у довідці ЄДРПОУ. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Згідно положення частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Суд звертає увагу, що, як випливає зі змісту статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Доказів опублікування інформації про зміну місцезнаходження юридичної особи Споживчого товариства «Новомиргородське»–в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації суду надано не було. Тому судові ухвали та повістки надсилалися Відповідачу за наявною в матеріалах справи копією Довідки N 14-8623 з ЄДРПОУ, в якому зазначена адреса районного комунального підприємства Споживчого товариства «Новомиргородське»: 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород , вул. Кірова, 48 (а. с. 7, 8, 49).
В судовому засіданні 27.10.2009 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 30.10.2009 р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до с. 121 Конституції України та ст. 60 КАС України при виявленні порушень закону на прокуратуру покладається обов’язок представляти інтереси держави в суді.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може звернутись до суду з заявою для захисту інтересів держави в суді в разі наявності порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, в підпорядкуванні якої, зокрема, знаходиться Маловисківська МДПІ. Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що одним із завдань державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів.
Згідно пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону № 2181 податкові органи відносяться до категорії контролюючих.
Таким чином, державна податкова інспекція, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за несплату податкових сум зобов’язань діє як орган державної влади при здійсненні управлінських функцій, що зумовлює можливість органу прокуратури звертатись з позовом до адміністративного суду в її інтересах.
Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою за законодавством України, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи (а. с. 7) та довідкою № 25 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 8).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. № 1251-XII (надалі – Закон № 1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідача взято на облік як платника податків 09.02.2006 р. у Новомиргородському відділенні Маловисківської МДПІ (а. с. 9).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1251-XII до загальнодержавних податків і зборів належить податок на додану вартість.
Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість № 2743 від 20.03.2009 р. на суму 2273,00 грн. та № 4794 від 21.04.2009 р. на суму 38,00 грн., якими платник самостійно узгодив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість (а. с. 16 – 19).
Відповідач в добровільному порядку погасив податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 147,81 грн. Тому сума податкового боргу з податку на додану вартість станом на 17.06.2009 р. становить 2163,19 грн.
Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Разом з тим, відповідач у строк, визначений Законом № 2181, податкове зобов’язання не сплатив.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп.. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Таким чином суд приходить до висновку про те, щодо існування факту наявності податкового боргу у відповідача з податку на додану вартість в сумі 2163,19 грн., який підлягає стягненню в судовому порядку.
В частині стягнення комунального податку суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. №1251-XII до місцевих податків належить комунальний податок.
Згідно ст. 15 Декрету Кабінету міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93р. № 56-93 комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Згідно ст. 18 зазначеного Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно податно податкові розрахунки комунального податку за 1 квартал 2009 року №№ 5666, 5662, 5664, 5665, 5667 від 08.05.2009 р., та за ІV квартал 2008 року №№ 18711, 18712, 18714, 18710, 18715 від 22.01.2009 р. (а. с. 20 – 29). Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні заборгованість відповідача по комунальному податку складає 55,77 грн.
Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Разом з тим, відповідач у строк, визначений Законом № 2181, податкове зобов’язання не сплатив.
Позивачем на підставі п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ХІІ вживались заходи погашення податкового боргу: 09.04.2009 р. було складно та направлено відповідачеві першу податкову вимогу № 1/7 на суму 2161,87 грн. та другу податкову вимогу № 2/21 від 13.05.2009 р. на суму 2199,87 грн. (а. с. 30) про необхідність сплати податкового боргу. Відповідачем вказані податкові вимоги отримані, однак вказані дії позивача не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.
Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані Позивачем підтверджують обставини, на які Позивач посилається та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Так як судове рішення ухвалюється по справі у якій позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - юридична особа, у відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 – 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Стягнути зі Споживчого товариства «Новомиргородське» заборгованість з податку на додану вартість в сумі 2163,19 грн. та заборгованість по комунальному податку в сумі 55,77 грн. за рахунок активів боржника до державного бюджету одержувач УДК у Кіровоградській області, р/р31119029700375, МФО 823016, код одержувача 22224645, код платежу 14010100.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Кіровоградський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 30.10.2009р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Чубара Н.В.