Судове рішення 2190/112/2012 від 28.12.2017

Судове рішення #68657474

27.02.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2190/403/12 Головуючий в суді 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія: Доповідач: Вейтас І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Цуканової І.В.

Суддів: Вейтас І.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Ільченко К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 11 жовтня 2011року в справі за поданням начальника відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2011 року начальник відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 11 жовтня 2011 року подання задоволено, обмежено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає в АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорту до моменту виконання рішення Печерського районного суду м.Києва № 2-4258/09 від 22.04.2010 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального закону і постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання начальника ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні. При цьому посилається на те, що Суворовський районний суд м.Херсона, відповідно до положень ст.377-1 ЦПК України, не мав права розглядати вказане подання. Також вказує, що судом не встановлено факту ухилення ОСОБА_4 від виконання рішення суду.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідача, осіб, які з’явились, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали вимогам цивільно-процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи подання начальнику відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління в м. Херсоні про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що ОСОБА_4 незважаючи на вжиті відділом ДВС до боржника заходи ухиляється від сплати заборгованості за виконавчим документом.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Частиною 2 ст.6 закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»від 21.01.1994 року з наступними змінами, передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов’язань.

Згідно п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у справі виїзду боржника –фізичної особи за межі України –до виконання зобов’язань за рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст.377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника –фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні відділу ДВС Суворовсього районного управління юстиції, на час звернення до суду з поданням, перебувало виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ВАТ «Кредитпромбанк»150 000 доларів США заборгованості за кредитом та 1730 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, відкрите 11.06.2010 року на підставі виконавчого листа №2-4258/09, виданого 22 квітня 2010 року Печерським районним судом м. Києва.

Всі виконавчі дії, проведенні державним виконавцем відносно боржника ОСОБА_4 в процесі примусового виконання рішення, вчинялись за адресою, вказаною у виконавчому листі - АДРЕСА_2 (акти державного виконавця від 02.11.2011, 20.11.2010, 15.11.2010 згідно яких ОСОБА_4 відсутній за місцем реєстрації (а.с.8-10)).

Представник апелянта, під час розгляду справи в апеляційному суді, пояснила, що ОСОБА_4 за адресою, вказаною в виконавчому листі, не проживає. Рішення Печерського районного суду від 25.12.2009 року, на підставі якого видано виконавчий документ та проводилось стягнення, винесено під час заочного розгляду справи. Про те, що на виконанні у ВДВС Суворовського РУЮ знаходиться виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості, ОСОБА_4 не знав, постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов’язання від ВДВС він не отримував і тому у суду не було підстав вважати, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, та погоджується, що в матеріалах подання начальника відділу ДВС відсутні належні та допустимі докази на підтвердження ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про умисне ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов’язань за виконавчими листами є необґрунтованим.

З наданих апелянтом доказів, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 належить на праві власності нерухоме майно –житловий будинок що знаходиться в м. Ірпінь Київської області, де, як пояснила апелянт, він проживає останні 7 років. При цьому вказала, що стягувачу –ПАТ «Кредитпромбанк», достовірно відомо про місце проживання ОСОБА_4, так як між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 04.2/61-1/05Zklv від 27 жовтня 2005 року, згідно якого ОСОБА_4 передав банку вказане нерухоме в іпотеку.

На заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.12.2012 року у справі за позовом ВАТ «Кредитпромбанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, яка ухвалою апеляційного суду м.Києва від 10.11.2011 р. прийнята до розгляду.

Як слідує з листа державного виконавця ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 13.03.2012, направленого на адресу апеляційного суду, виконавче провадження закінчено згідно п.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, постановлена судом ухвала про задоволення подання начальника ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні цього подання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, п.2 ч.1ст. 312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 10 жовтня 2011 року скасувати.

В задоволенні подання начальника відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: