Справа № 539/2146/13-а
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2014 Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Матвієнка В. М.
при секретарі – Н.М.Ануфрієвої
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів , відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів , відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 30.10.2009 року постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області були задоволені її позовні вимоги , а саме : зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня , як інваліду війни 3 групи за 2008 рік - в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи за 2009 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність встановленого ЗУ "про державний бюджет України на 2008 рік", ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік" з урахуванням виплаченої суми разової щорічної допомоги за вказані періоди.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської від 11.01.2012 року були задоволені її вимоги до вищеназваних відповідачів щодо стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік , зобов'язано Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ", з урахуванням виплаченої суми.
Вищевказані постанови суду протягом 6 років не виконуються, грошові стягнення залишились без виконання, а тому вона звертається до суду, прохаючи зобов'язати боржника виплатити їй одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2008рік , як інваліду 3-ї групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком , як інваліду 2-ї групи за 2009 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та за 2011 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ".
Крім того позивач прохає стягнути з відповідачів 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за невиконання рішення суду на протязі тривалого часу , яку пов'язує з порушенням нормального ритму життя, хвилюванням , перенесенням стресів.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 04.02.2014 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів закрито.
В судовому засіданні позивачка свої вимоги в частині стягнення моральної шкоди підтримала, прохає їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про дату, час, місце розгляду справи завчавсно, що підтверджується поштовим повідомленням.
Дослідивши матеріали, докази справи суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Встановлено , що позивачка у 2009 році зверталась до суду з позовними вимогами до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про виплату допомоги до 5 травня за 2008 рік та за 2009 рік., які були частково задоволені, остаточне рішення винесено постановою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2011 року, що підтверджується копією постанови Лубенського міськрайонного суду , копією постанови апеляційного суду Полтавської області, копією постанови Вищого адмиіністративного суду України.
13.09.2011 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовними вимогами до відповідачів про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, які остаточно були задоволені постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року, що підтверджується копією постанови суду.
Рішення судів вступили в законну силу, є чинними.
На виконання вищевикладених рішеннь суду позивачу були неодноразово видавалися виконавчи листи, строк виконання яких на теперішній час не закінчений, виконавчі листи ОСОБА_1 отримувала, що підтвердлжується її письмовими заявами в матеріалах адміністративних справ (№ 20-а-02076/2009 р., та № 1618/2а-7921/11).
Позивачка в своєму позові заначає, що в зв'язку з тим, що рішення судів про виплату їй грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 роки, 2011 рік не виконуються, вона протягом тривалого часу вимушена неодноразово звертатися до відповідних органів для вирішення питання про виконання рішенння суду, при цьому зазнала моральних страждань, переживань, хвилювання, що призвело до заподівяння моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 15000 грн. прохаючи її стягнути на свою користь.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час розгляду справи, суд керувався вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу, вини боржника та наявність причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та стражданнями, приниженнями, моральними переживаннями позивача, вини боржника, а також позивачкою не надано жодних доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди 15000 грн., яку вона прохає стягнути .
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у заявлених позовних вимогах ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7- 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її оголошення.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду ОСОБА_3