Справа №1-341\07р. ПОСТАНОВА

про повернення справи на додаткове розслідування

08 лютого 2007 року                                                      Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Мізера А.В.

з участю прокурора - Карпінець В.Ю.

захисника - ОСОБА_1

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_2

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4

провівши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне попередній розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рівне, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, військовозобов"язаного, проживаючого АДРЕСА_1,

В скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.15 ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 119 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачується за ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 152, ч.1 ст.119 КК України.

Під час проведення попереднього розгляду кримінальної справи прокурор вважає, що достатньо підстав для розгляду справи в судовому засіданні та просить суд призначити справу до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_1 під час попереднього розгляду кримінальної справи вважає, що достатньо підстав для розгляду справи в судовому засіданні та просить призначити справу до судового розгляду.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_2 заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування. Дане клопотання підтримали в судовому засіданні потерпілі, покликаючись на ті обставини, що однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 та 27 Конституції України права людини на життя і здоров"я є беззастережне виконання правоохоронними органами та судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів, так і вживання всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяним потерпілим матеріальної та моральної шкоди (п.1 ППВСУ від 07 лютого 2003 року, №2).

Наведені вимоги чинного законодавства України відносно потерпілих - родини ОСОБА_3,ОСОБА_4, ст.слідчим прокуратури м.Рівне Троцюком О.С. були умисно проігноровані (дане твердження документально підтверджується самими матеріалами даної справи), що призвело в подальшому до грубих порушень вимог ст.ст.217 та 218 КПК України, роз'яснень, наданих в постанові ПВС України №13 від 02 липня 2004 року" Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів", які не можуть бути виправлені в ході судових зсідань, а саме: не виконані вимоги ст.217 " Ознайомлення потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача з матеріалами справи" КПК України з вини ст,слідчого Троцюка О.С, хоча і була написана заява від потерпілих на бажання ознайомитися з матеріалами справи - на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи у 2-х томах, без погодження з потерпілими та ним, був запропонований лише термін часу з 14-00 год. до 18-15 год. 21 грудня 2006 року, що практично виключало можливість детально ознайомитися зі справою.

Після надання ним клопотання про складання графіку для ознайомлення зі справою (яке було безпідставно проігнороване) та проханням надання 2-3 днів для ознайомлення, слідчим був наданий час лише на 22 грудня 2006 року, потім на 25 грудня 2006 року, хоча 25 грудня 2006 року не з"явився сам особисто - пішов виконувати вимоги ст.218 " Оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи" КПК України в СІЗО з обвинувачем, чим також порушив і його права на захист, так як не мав права без виконання вимог ст.217, виконувати вимоги ст.218 КПК України.

Вже ці два факти грубого порушення норм КПК України є підставою для направлення справи в прокуратуру м.Рівне для проведення додаткового розслідування.

Викликає сумнів і кваліфікація дій обвинуваченого - ч.2 ст.15, ч.1 ст.152, ч.1 ст.119 КК України (до відома суду, ні потерпілим ні йому не повідомлялось, по яким статтям КК України справа направляється до суду), при цьому викликає здивування нехтування ст.слідчим Троцюком О.С. вимог, викладених в п.26 ППВСУ від 07 лютого 2003 року №2, в якому зазначено, якщо при зґвалтуванні чи замаху на цей злочин винний заподіяв потерпілій особі смерть через необережність, його дії охоплюються ч.4 ст. 152 КК України (як зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки) і додаткової кваліфікації за ст.119 КК України не потребують.

В ході досудового слідства по справі ст.слідчим Троцюком О.С. призначались проведення експертиз, про призначення яких не ставив до відома потерпілих по справі та його, що не дало можливості поставити перед експертами питань, які їхня сторона рахувала б за необхідне, чим також були грубо порушені вимоги п.22 постанови ПВС України №13 від 02 липня 2004 року " Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів", в якому сказано про те, що "... при призначенні і проведенні експертизи належить з"ясувати думку потерпілого та його представника щодо її необхідності і доцільності, також забезпечити їх активну участь у підготовці питань, що виносяться на розгляд експерта...".

Не зрозуміло також, чому обвинуваченому не інкримінувалась крадіжка, чи пограбування потерпілої (ст. 185 чи 186 КК України), якщо були викрадені особисті речі потерпілої, такі як одяг, сумка, два мобільних телефони, гроші, тощо, не проводилось їх оцінка вартості?

Коли в справі є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту, то вона є протизаконною, не відповідає вимогам чинного законодавства, винесена по надуманим мотивам і повинна бути скасована.

В ході досудового слідства по справі ст.слідчим Троцюком О.С. не ставились до відома потерпілі про те, що вони можуть заявити позов по справі по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, пов"язаної з даним злочином, що також є порушенням їх конституційних прав.

В висновку експерт №546-Е експертом Крамаром В.І., а в подальшому і діями ст.слідчого Троцюка О.С фактично був проігнорований факт наявності двох переломів під"язикової кістки у трупа ОСОБА_6, висловлене лише припущення, що це могло статися " від здавлення шиї одягом при перенесенні".

В підручнику для слухачів вузів МВС України "Судова медицина" Н.Н.Тагаєва (видання Харків, 2003 рік, "ФАКТ") прямо вказується на те, що пошкодження у вигляді переломів під"язикової кістки являються прямими ознаками задушення.

Дана експертиза викликає сумніви, не відповідає на питання -внаслідок яких тілесних ушкоджень загибла ОСОБА_6, до того ж виконана з грубим порушенням вимог" Правил работы врача -специалиста в области судебной медицины при наружном осмотре трупа на месте обнаружения (проишествия)", затвердженого наказом МЮ СРСР №10-8\21 від 27 лютого 1978 року та п.п.1.12 та 1.34 "Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи", затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року " Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України", які чинні н цей час і обов"язкові для виконання медичними експертами України.

Враховуючи викладене просять в зв"язку з грубими та істотними порушеннями вимог норм чинного законодавства відносно потерпілих -родини ОСОБА_3,ОСОБА_4 та їх представника, допущених ст.слідчим Троцюком О.С. в ході досудового слідства по справі, неправильності проведення деяких слідчих дій і їх фальсифікація, які не можуть бути виправлені в судовому засіданні і без усунення яких слідчим справа не може бути призначена до судового розгляду - повернути справу прокурору м.Рівне для проведення додаткового розслідування.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає до часткового задоволення, а справа поверненню на додаткове розслідування.

Відповідно до ст.237 КПК України, у справі, що надійшла від прокурора, суддя з"ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання: чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень, вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до ст.217 КПК України визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого та його представника, цивільного відповідача або їх представників, і роз"яснює їм право ознайомитись з матеріалами справи. В разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи, слідчий повинен надати потерпілому та його представникові можливість ознайомитися з ними. Зазначені особи мають право робити виписки із справи і заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення за правилами, передбаченими статтею 129 цього Кодексу.

Кримінальна справа надійшла в Рівненський міський суд в двох томах,як вбачається з матеріалів кримінальної справи (т.2 а.с.315,316,317) - протоколи оголошення представнику потерпілих та потерпілим про закінчення досудового слідства і ознайомлення з матеріалами справи, в яких зазначено, що представник потерпілого та потерпілі бажають вивчити всі матеріали кримінальної справи. Крім того, з даних протоколів вбачається, що представник потерпілих та потерпілі ознайомлені лише з 1-м томом справи на 312-ти аркушах. В даних протоколах представник потерпілих та потерпілі просять слідчого скласти графік для ознайомлення з кримінальною справою. Однак постановою ст.слідчого їм в цьому було відмовлено.

Відповідно до ст.49 КПК України громадянин, визнаний потерпілим від злочину вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства.

Відповідно до ст.244 п.6 КПК України за результатами досудового розгляду справи суддя постановляє постанову про повернення справи на додаткове розслідування.

Відповідно до ст.246 КПК України при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи з клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, цивільного позивача чи відповідача або їх представників, своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування, у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що під час виконання вимог статті 217 КПК України представника потерпілих та потерпілих були суттєво порушені процесуальні права потерпілого, передбачені ст.49 КПК України, а саме: потерпілі були позбавлені права ознайомитись з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, заявляти клопотання та подавати докази, які мають значення для справи.

Дані обставини, на думку суду, є суттєвими та без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Під час проведення додаткового розслідування необхідно виконати вимоги ст.217 КПК України, при необхідності прийняти рішення, за правилами, передбаченими ст.129 КПК України.

Керуючись ст.ст.49,217,237,244,246 КПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 119 КК України повернути прокурору м.Рівне для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 залишити попередній -тримання під вартою.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляцію до апеляційного суду Рівненської області.