П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2009 року Справа № 2а-13767/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Букіна Л.Є.
при секретарі судового засідання: Росітюк Є.В.
за участю: представника позивача: Хвостова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь
про зобов’язання прийняти до заліку витрати, що підлягають відшкодуванню, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області, 20.10.2009 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь про зобов’язання прийняти до заліку витрати, що підлягають відшкодуванню (із урахуванням уточнень) за вересень 2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь відмовляється прийняти до заліку витрати, що підлягають відшкодуванню на підставі списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД (ОСОБА_2.), державну адресну допомогу, витрати на доставку державної адресної допомоги, підвищення до пенсії, усього на суму 19123,51 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила позов задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що ОСОБА_2 отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві у 1996 році за межами України (Російська Федерація). Протягом тривалого терміну він отримує пенсію від Управління Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області, проте Відповідач відмовляється відшкодовувати ці витрати. ОСОБА_2 та ще 45 особам виплачено державну адресну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265, а також підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у Відповідача немає законних підстав щодо включення до акту звірки та подальшої виплати сум, які вимагає включити до акту щомісячної звірки Позивач, оскільки ця особа не є застрахованими відповідно до чинного законодавства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, крім того Позивач неправомірно виплачує пенсію ОСОБА_2 Також представник відповідача зазначив, що немає норми закону, згідно якої Пенсійний фонд України здійснює виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а також те, що чинним законодавством не передбачений прямий обов’язок відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати суми виплат державної адресної допомоги, яка була виплачена органами Пенсійного фонду України.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами що Позивач провів виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Списки осіб, яким виплачено пенсію надавались відповідачу для проведення розрахунків. Сторонами підписано акт щомісячної звірки витрат по особовим справам за вересень 2009 року, відповідно до якого загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню щодо 46 осіб складає 24677,26 грн., проте Відповідачем прийнято до заліку витрати щодо 45 осіб на загальну суму 5553,75 грн. (а.с.13). Таким чином не прийнято до заліку витрати на суму 19123,51 грн., що підтверджується відповідними розрахунками (таблицею розбіжностей) (а.с. 8). До цього акту відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2, а також виплати на доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії 46 особам на суму 19123,51 грн.
Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного Фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2, судом встановлено, що підставою для призначення пенсії є отримання ОСОБА_2 каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації у 1996 році, що підтверджується актом форми Н-1.
Твердження представника Відповідача щодо відсутності у Позивача правових підстав для виплати пенсії потерпілому на виробництві на території Російської Федерації, а також відсутність у Відповідача підстав для відшкодування цих витрат, оскільки у Відповідача відсутня особова справа потерпілого, суд вважає помилковим з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в області пенсійного забезпечення від 13.03.92 року всі витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення по даній Угоді, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Національним законодавством, зокрема статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Статтями 8, 10, 81 Закону України від 05.11.91 року №1788 «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788) встановлено, що пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюються органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.
Відповідно до ст. 21 Закону України від 23.09.99 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон № 1105) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (ст. 28 Закону № 1105).
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) «Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1105 закріплено аналогічну норму - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 № 5-4/4, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.03 за № 376/7697, (далі - Порядок) встановлено наступне.
Органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих. За її результатами складається акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, який подається відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п. 6 Порядку).
Згідно п.7 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.
Доводи представника відповідача стосовно того, що до даних правовідносин слід застосувати Угоду між державами-учасницями СНД про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівником каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків , підписаною 09.09.94 року, суд вважає помилковим, оскільки норми вказаної Угоди регулюють правовідносини безпосередньо між працівниками, каліцтво або професійне захворювання яких пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків, та роботодавцями, відповідальними за заподіяння шкоди, і не поширюється на пенсійні відносини.
Перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо відмови прийняти до відшкодування витрати позивача, понесені на виплату державної адресної допомоги , а також підвищення до пенсії , щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення) суд враховує наступне.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до статті 46 Закону №1105 провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
- внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
- коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Крім того, статтею 20 Основ передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.
Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону № 1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону № 1105 усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Таким чином, зазначеним Законом визначені як об'єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об'єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону № 1105.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону № 1788 здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон № 1058) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 цього Закону, якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В доповнення зазначених статей Кабінетом Міністрів України у 2008 та 2009 роках прийнято постанови, якими регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, а також у вигляді підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.
Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» пунктом 1 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Постановою КМУ від 11.03.2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», зокрема пунктом 1, установлено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення) у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня – до 14,2 грн., а з 1 жовтня – до 28,4 гривні.
Зазначеними постановами передбачено, що такі виплати здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Відповідно до ч.8 статті 36 Закону № 1058 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Закон № 1105).
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом № 1105, державна адресна допомога, підвищення до пенсії, що визначені Постановами КМУ № 265 та 198, не включаються.
Отже суд приходить до висновку, що дія зазначених Постанов не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача що державна адресна допомога, а також підвищення до пенсії у даному випадку по суті є пенсією у зв'язку з втратою годувальника, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Цей перелік є вичерпним. У цьому переліку відсутні такі виплати як державна адресна допомога до пенсії, а також підвищення до пенсії, які призначені і виплачені позивачем згідно Постанов КМУ від 26.03.2008 року № 265, від 11.03.2009 року № 198.
Державна адресна допомога до пенсії, а також підвищення до пенсії відсутні й переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону № 1105. Також зазначений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що також, враховуючи вищенаведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.
Доказом цього є також і той факт, що Закон України "Про пенсійне забезпечення" передбачає лише поняття «цільова грошова допомога».
Суд зазначає, що державна адресна допомога та підвищення до пенсії не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановами КМУ від 26.03.2008 року № 265, та від 11.03.2009 року № 198 визначено, що вони є додатковими доплатами до пенсії.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсії є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття.
Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми державної адресної допомоги, а також підвищення до пенсії.
Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Однак в даному випадку нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату зазначеного виду пенсій є Постанова Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, якою не передбачено відшкодування щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Також, форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5 не містить рядка про включення до актів цих сум.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік» від 11 березня 2009 р. № 235 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» від 30 січня 2008 р. № 30 визначено, що кошти на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами перераховуються з Державного бюджету України як дотація. До таких виплат також належить і щомісячна адресна допомога, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265. У свою чергу, дотація - міжбюджетний трансферт, яка надається на безоплатній та безповоротній основі з вищестоящого бюджету нижчестоящому у випадку, коли у відповідного бюджету недостатньо доходів для фінансування певних видатків. За таких обставин, можна зробити висновок, що кошти виплачені, як щомісячна адресна допомога не підлягають поверненню, як такі, що надані безоплатно та безповоротно.
Суд вважає, що Позивач обрав належний спосіб захисту порушено права як зобов’язання Відповідача прийняти до заліку витрати на виплату і доставку пенсії, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не суперечить пункту 3 статті 117, пункту 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині щодо зобов’язання прийняти до заліку витрати на виплату і доставку пенсії підлягають задоволенню. Разом з тим, судом вбачається відсутність обов'язку у Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь відшкодувати Управлінню Пенсійного Фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області витрати, що понесені ним у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160 – 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов – задовольнити частково.
Зобов’язати Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь прийняти до заліку витрати, що підлягають відшкодуванню Управлінню Пенсійного Фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області за вересень 2009 року на суму 150,00 грн. (сто п’ятдесят гривень).
В іншій частині позову – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 30.11.2009 року.
Головуючий суддя Л.Є. Букіна