Судове рішення #6860717

КОПІЯ

Справа № 22-2710         2009 р.                                      Рішення ухвалено під головуванням

Категорія      27                                                                                                     Матохнюка Д.Б.

                                                                                     Доповідач     Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 23.11.2009 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

                                               Головуючого: Пащенко Л.В.    

            Суддів: Нагорняка В.А., Мартьянової Л.І.

            При секретарі: Пшеничній Л.В.

                                                   

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2009 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

        Встановила:

В червні 2009 року ОСОБА_2. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1. про стягнення боргу за договором позики.

В заяві зазначала, що відповідач ОСОБА_1. в березні 2008 року отримав від неї-позивачки через ОСОБА_3. в борг грошові кошти в сумі 250000 грн., що на момент отримання було еквівалентно 50000 доларів США, що підтверджується розпискою відповідача від 27.02.2009 року.

Щомісячно з квітня 2008 року відповідач сплачував їй кошти в розмірі 2500 доларів США. Станом на 27.02.2009 року відповідач сплатив 25000 доларів США.

Оскільки в розписці від 27.02.2009 року не вказаний остаточний термін повернення коштів, то вона-позивачка 13.05.2009 року направила відповідачу вимогу про сплату боргу в семиденний строк. Дану вимогу відповідач отримав 18.05.2009 року, але у вказаний строк добровільно гроші не повернув та на неодноразові прохання і попередження не реагує.

Тому позивачка звернулась в суд і просила стягнути на її користь з відповідача суму неповернутої позики в розмірі 25000 доларів США, що еквівалентно 190757,50 грн. та судові витрати: держмито в сумі 1700 грн. і витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 250 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2009 року  позов ОСОБА_2.  задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_2., колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. позичив в березні 2008 року у ОСОБА_2. в борг грошові кошти в сумі 250000 грн., що на момент отримання було еквівалентно 50000 доларів США, про що вказано в його борговій розписці від 27.02.2009 року. З квітня 2008 року і станом на 27.02.2009 року (на день написання розписки) відповідач сплатив позивачці в рахунок погашення боргу кошти в сумі 25000 доларів США, що підтверджується вищезазначеною розпискою та самим відповідачем.

Також суд встановив, що 18.05.2009 року відповідач отримав письмову вимогу позивачки про сплату боргу у розмірі 25000 доларів США, однак до даного часу вказану решту боргу не повернув.

Врахувавши вищевказані обставини та вимоги ч.1 ст.1049 ЦК України, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2. щодо стягнення боргу підлягають до задоволення, оскільки відповідач не виконав своє зобов’язання перед позивачкою належним чином та не сплатив борг за договором позики в повному обсязі.

Визначаючи розмір боргу, який підлягає стягненню позивачці, суд вірно відхилив, як недоведені відповідними належними і допустимими доказами, доводи відповідача стосовно того, що ним не сплачено борг лише в сумі 60000 грн..

Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що відповідач отримав у позивачки (і остання це підтверджує) грошові кошти 250000 саме в гривнях, а не в доларах США і в розписці відповідача від 27.02.2009 року було обумовлено еквівалент цих коштів в сумі 50000 доларів США лише на момент їх отримання, тобто станом на березень 2008 року. Поза увагою суду залишилось і те, що в зазначеній розписці не було визначено розмір залишку боргу по позиці та валюту грошового зобов’язання.

Згідно до ч.1 ст.524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. А відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний, у строк та в порядку, що встановлені договором, повернути позикодавцеві позику, зокрема грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем вже повернуто половину (від 250000 грн.) боргу, тому  позивачці з відповідача має бути стягнено в погашення решти боргу кошти в розмірі 125000 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                                                                                                                                                                                   

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Зменшити суму стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 190757грн.50 коп. до 125000 грн.

В решті рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація