Справа № 2а- 7104 /2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 листопада 2009 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Марченко Л.М.
при секретарі Калугіной А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданню у м. Краматорську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести доплату соціального підвищення як «дитині війни» за період 2006 – 2008 роки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач 07.10.2009 року звернувся до суду з адміністративним позов до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести доплату соціального підвищення як «дитині війни» за період за 2006 – 2008 роки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» , у зв’язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції, не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватися. Розраховуючи недоплачене йому за період 2006 - 2008 року соціальне підвищення як «дитині війни» позивач виходив з відповідності мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про держбюджет на 2006 - 2008 роки, та просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язавши останнього виплати йому недоплачену державну допомогу як «дитині війни». Одночасно просив поновити йому строк звернення з позовом до суду.
У судовому засіданні позивач просив строк поновити та позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання представник відповідача начальник УПФУ у м. Краматорську ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення на позов з проханням розглянути справу у його відсутності.
Згідно письмових заперечень відповідача, останній позов не визнав, посилаючись на те, що ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а ст.6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету. Зазначені норми не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для їх незастосування. Крім того, у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На 2007 рік дія вказаної ст.6 відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була зупинена та відповідно до ст.111 зазначеного Закону передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі цього з 01.01.2007 року «дітям війни» виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 19 грн., з 01.04.2007 року – 19,35 грн., з 01.10.2007 року – 19,75 грн. 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.12.ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Однак, оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення «дітям війни» не передбачено, то і після рішення Конституційного Суду України вище наведене підвищення не виплачувалося. Підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції, а саме закріплено право на отримання підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Така надбавка згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 10% прожиткового мінім?му для осіб, які втратили працездатність. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 наведені зміни були визнані неконституційними, у зв’язку з чим нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила чинність. Однак ні зазначеним Рішенням Конституційного Суду України, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції. Для врегулювання цієї ситуації, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Вказана постанова діє до цього часу. Зазначені підвищення дітям війни виплачувалися органами Пенсійного фонду, у зв’язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими. Просить в позові відмовити.
Крім того, представник УПФУ у м. Краматорську наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалася та виплачувалася щомісячно, позивачу був відомий її розмір. Всі ж законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, відповідно до ст.57 Конституції України в обов’язковому порядку оприлюднювалися.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився 12.06.1941 року, має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст.6 зупинено на 2006 рік згідно ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.2005 року (із змінами, внесеними 19.01.2006 року).
Зупинення дії нормативно-правового акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році, у зв’язку з чим позов в цій частині є необґрунтованим по суті та в його задоволенні слід відмовити.
На 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено відповідно до ст.71 п.12, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення ст.71 п.12, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Зазначені положення, які визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо проведення доплати «дітям війни» 30% мінімальної пенсії за віком слід застосовувати з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» мінімальна пенсія за віком у 2007 році складала: з 01.04.2007 року – 410,06 грн., з 01.10.2007 року – 415,11 грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30% / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% + 415,11 грн. х 3 х 30%).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема стаття 6 цього Закону викладена в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, зазначені зміни в законодавстві були підставою для пенсійного фонду провадити виплату підвищення «дітям війни» саме у вищезазначеному розмірі у період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року, у зв’язку з чим в цій частині позов є необґрунтованим.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна пенсія за віком у 2008 році складала: з 01.04.2007 року – 481 грн., з 01.07.200? року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн.
Також слід зазначити, що у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до п.8 постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року ««Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», проводилася виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у твердих розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не зазначив поважних причин його пропуску, вказавши лише, що причиною пропущення цього строку є юридична необізнаність, а про порушення своїх прав він дізналася тільки після висвітлення цих правових витань у засобах масової інформації.
Суд вважає зазначені причини неповажними. Оскільки пенсія нараховувалася та виплачувалася щомісячно, позивачу був відомий її розмір. Відповідно до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду (дата подання позову - 07.10.2009 року) з вимогами про виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» за 2007, 2008 роки, а відповідач наполягає на застосуванні до правовідносин вказаного строку, суд вважає за необхідне позивачу у вимогах про виплату підвищення як «дитині війни» за період з 09.07.2007 року до 12.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.10.2008 року відмовити.
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначені основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Ст.6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі пенсійного забезпечення та державної соціальної підтримки.
За період же з 07.10.2008 року по 31.12.2008 року суд вважає необхідним позов задовольнити, зобов’язавши відповідача зробити перерахунок та сплатити позивачу 276,31 грн., а саме -
за жовтень – (498 грн. х 30% / 31 х 24 днів – 49,80 грн./ 31 х 24 днів) = 77,11 грн.,
за листопад, грудень – (498 грн. х 30% - 49,80 грн.) х 2 = 199,20 грн.,
разом – 77,11 + 199,20 = 276,31 грн.
Таким чином, суд вважає необхідним визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язати його провести нарахування та виплатити позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни» у сумі 276,31 грн. за період з 07.10.2008 року по 31.12.2008 року включно, а в іншій частині позову – відмовити.
Керуючись ст.ст.4-15,159-163,185-186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести доплату соціального підвищення як «дитині війни» за 2006-2006 рр., - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області неправомірною та зобов’язати здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», за відрахуванням виплачених сум відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року ««Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», за період з 07.10.2008 року по 31.12.2008 року включно в сумі 276,31 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом. Заяву про апеляційне оскарження постанови Краматорського міського суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Донецькому апеляційному адміністративному суду через Краматорський міський суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанову винесено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя