Справа № 2а–1238/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області в складі:
головуючого – судді Прасолова В.М.
при секретарі – Горбуновій Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі міста ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, покладення зобов’язання, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України Управління в Саксаганському районі міста ОСОБА_2 (далі за текстом “Управління”), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Управління щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов’язати Управління здійснити перерахунок пенсії за 2006-2008 роки та здійснити її виплату.
В обґрунтування позову наводить наступне. Вона, позивачка, народилася 4 травня 1938 року, тобто має статус "дитини війни". Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пенсію в розмірі, встановленому законом в 2006, 2007, 2008 роках не отримувала. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалася не в повному обсязі. Верховна Рада України Законом України № 3235-14 від 20.12.2005 року "Про Державний Бюджет України на 2006 рік", ст.77 та ст. 110, та Законом України № 489-4 від 19.12.2006 року "Про Державний Бюджет України на 2007 рік ", п. 12 ст.7І, призупинила дію ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни". Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/ 2007 року визнав положення Закону України " Про Державний Бюджет України на 2007 рік" - п.12 ст.71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" , такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших, або нових Законів, або внесення змін до чинних Законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України " Про Державний Бюджет України на 2006 рік" , прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 01 січня -350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн. Відповідно до Закону України " Про Державний Бюджет України на 2007 рік" , прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 01 січня - 380 грн.,з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн. Відповідно до Закону України " Про Державний Бюджет України на 2008 рік" , прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн. Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає: (4302х30):100=1290грн.; невиплачена щомісячна державна соціальна допомога на 2007 рік складає: (4809x30): 100=1442 грн.; невиплачена щомісячна державна соціальна допомога на 2008 рік при умові доведення виплати 10 % складає: (5793х30%): 100 =1737,90 грн.; (1737,90 - 579,30) =1158,60 грн. Отже, сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 по 2008 рік складає: 1290+1442+1158.60 =3890,60грн. Невиплатою цієї суми відповідач порушив матеріальне право. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а саме ч.2 ст.46 Закону, передбачено, що нараховані суми пенсій, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до Закону України " Про місцеві державні адміністрації", Місцева Державна адміністрація, відповідно до ст. 25 Закону, забезпечує виконання Конституції України ти Законів України, Рішень Конституційного Суду України. Відповідно до ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів. Її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили - Законів України. Крім цього, про належні їй, як дитині війни, виплати, їй не було повідомлено, тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначеної події у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного суду України. Є літньою людиною з поганим станом здоров'я в силу свого віку, їй стало відомо про порушення прав тільки у травні 2009 року, про що дізналася із засобів масової інформації та від людей, тому вважає, що передбачений законом строк звернення до суду за захистом права на отримання щомісячної державної допомоги за 2006 та 2007 роки, пропустила з поважних причин і вважає можливим поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав за 2006 та 2007 роки. Звернулася до Управління Пенсійного фонду з проханням щодо виплати цих коштів, однак отримала відмову.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю та у своїх поясненнях підтвердила зміст позову. Змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.
Відповідач у судове засідання не з’явився, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: пенсійне посвідчення (а.с.5), довідка про розмір пенсії(а.с.6), паспорт (а.с.7).
На підставі ст. 86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає встановленими наступні обставини.
Позивачка народилася 4 травня 1938 року, станом на 2 вересня 1945 року їй виповнилося повних 7 років, що встановлено паспортом(а.с.7).
Позивачка є пенсіонером, має статус дитини війни, перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії, що встановлено посвідченням(а.с.5).
В 2006-2007 роках вказана соціальна підтримка у вигляді підвищення пенсії позивачці не призначалася, що встановлено поясненнями позивачки, довідкою(а.с.6).
Відповідачем в 2008 – 2009 роках позивачці виплачувалася соціальна підтримка у вигляді підвищення пенсії як дитині війни і у 2008- 2009 роках сплачені такі суми цього виду виплат: у січні – березні 2008 року по 47 грн. 00 коп.; у квітні – червні 2008 року по 48 грн. 10 коп.; у липні – вересні 2008 року по 48 грн. 20 коп.; у жовтні 2008 року - липні 2009 року по 49 грн. 80 коп. Вказані обставини встановлені поясненнями позивачки, довідкою(а.с.6).
Встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини, які регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Згідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права, і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачка відноситься до осіб, яки є дітьми війни.
Згідно ст.6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року позивачка повинна отримувати щомісячну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії (далі за текстом “підвищення”) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 році вказана допомога позивачці не виплачувалась.
У відповідності до ст.110 Закону України” Про Державний бюджет України на 2006 рік, зазначене підвищення в 2006 році повинно було сплачуватися за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Кабінет Міністрів України в 2006 не визначив порядку виплати вказаного підвищення.
Тому позовні вимоги позивачки за 2006 рік є безпідставними.
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (з урахуванням п.12 ст.71 цього Закону), дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік та визначено, що у 2007 році назване підвищення виплачуються особам, які є інвалідами(крім тих, на яких не поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", щодо зупинення дії ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Пунктом 41 Розділу II Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, викласти текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 41 розділу II "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаний таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Як передбачено ст.152 Конституції України, закони, що визнанні неконституційними за рішенням Конституційного суду України, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Станом січень – червень 2007 року та січень - квітень 2008 року порядок виплати та розмір вказаного підвищення регулювався названими вище положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Враховуючи, що вказані положення Рішеннями Конституційного Суду України визнано неконституційними, відповідно 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, суд приходить до висновку, що визначаючи порядок виплати та розмір підвищення належить керуватися вимогами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" який станом на 1 січня 2007 року та 1 січня 2008 року був таким, що набрав чинності. При цьому суд також враховує, що правовими наслідками вказаних Рішень Конституційного Суду України є поновлення дії Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який в частині виплати та розміру підвищення був фактично зупинений у 2007 році та змінений у 2008 році названими положеннями Законів України "Про державний бюджет", а відповідно і поновлення прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання цього закону.
Згідно ст. 5 Закону України "України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до ст. 28 цього Закону, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які стратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 грн. 00 коп., з 1 квітня – 406 грн. 00 коп., з 1 жовтня – 411 грн. 00 коп.
У відповідності до ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, рішення, щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці у 2007 році підвищення у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який складав: з 1 січня – 380 грн. 00 коп., з 1 квітня – 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня – 415 грн. 11 коп., а усього 1442 грн. 00 коп.
Тому бездіяльність Управляння щодо не нарахування позивачці в 2007 році вказаного підвищення є протиправною.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" складає з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці у 2008 році підвищення у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який складав: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень, а усього 1737 грн. 90 коп.
Позивачці в 2008 року було підвищення було сплачено у сумі 579 грн. 30 коп. Таким чином недоплата за 2008 рік дорівнює 1158 грн. 60 коп.(1737 грн. 90 коп. – 579 грн. 30 коп.).
Усього недоплата складає за 2007 рік - 2008 рік 3097 грн. 00 коп.
Позивачка з січня 2007 року мала можливість дізнатися про її порушене право, звернулася до суду 21 вересня 2009 року, тобто з порушенням встановленого ч.2 ст.99 КАС України річного строку. Враховуючи, що позивачка звернулася до суду в межах трирічного строку, встановленого ст.257 ЦК України, суд, керуючись вимогами ч.3 ст.99 КАС України, суд вважає, що позивачка не порушила строку звернення до суду.
Суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав позивачки вважає за можливе визнати неправомірною бездіяльність, неправомірними дії щодо виплати “соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії”, а не “підвищення пенсії”, як просить позивачка та зобов’язати Управління зробити перерахунок та сплатити недоплачену “соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії”, а не “пенсії”, як просить позивачка.
На підставі ст. 94 КАС України, на користь позивачки належить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 16 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 19,92,162 Конституції України, ст.5,257 ЦК України, ст.ст.1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.5,28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст.ст.111,62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58, п. 41 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік", ст.105 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 2, 6, 10, 11, 86, 94, 99, 128, 158, 161, 162, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі міста ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування ОСОБА_1 соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2007 році протиправною.
Визнати дії в 2008 році Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі, що не відповідає вимогам закону – неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни недоплаченої соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії за 2007 - 2008 роки у сумі 3097 грн. 00 коп.
В інший частині у задоволенні позову – відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу судові витрати у сумі 16 грн. 00 коп.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови або в разі проголошення резолютивної частини – протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов