Справа № 2- 1087

                                                                                                                                                     2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

          30 листопада 2009 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

            В складі:     головуючого судді                         Грищенко Н.Н.

                        при секретарі                                 Бегені Ж.І.

                        представника позівача                 ОСОБА_1

                                    представника відповідача            Солонцова І.О.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_2 до   Відкритого Акціонерного  Товариства  «Криворізький залізорудний комбінат, - про відшкодування моральної шкоди, суд

                                            В С Т А Н О В И В :      

        Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України в м. Кривому Розі - про відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні позовні вимоги були  змінені.

  Позивач в обґрунтування свого позову зазначив,  що в період з 1994 р. по 2006 р.,  він працював на шахтах «Гігант» та  «Родина» -  Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»  електрослюсарем чергового та по ремонту обладнання, гірничий робочий, підземний кріпильник.

 Працюючи у відповідача він виконував роботи у підземних умовах шахти, які характеризувалися важкою фізичною працею з причин того, що не завжди була можливість застосовувати засоби малої механізації, внаслідок обмеженості робочого простору.

  Згідно рішення ЛЕК українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 13.03.2007 р. (протокол № 513) йому було встановлено  професійне  захворювання  за  діагнозом: радикулопатія шийна та попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії, з вираженим ( 3ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромом.

  За  висновком  профпатологічної МСЕК від 16.05.2007 р. йому первинно було встановлено  40 %  втрати професіональної працездатності та визнано інвалідом 3 групи.

  При  наступному  переогляді 03.06.2008 р. було  встановлено 40%  втрати  працездатності, інвалідність не знята, наступний переогляд йому призначено 01.06.2010 р.

  Згідно висновку профпатологічної медико-соціальної комісії йому протипоказано: важка праця,  вимушена поза, довга ходьба, переохолодження.                        

  Оскільки  він  втратив своє здоров’я та працездатність з вини підприємства, він вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду,  наявність якої полягає  в наступному:  постійно випробовує стійкі болі у попереково-крижовому відділі хребта, з віддачею в тазовий пояс і праву ногу, біль в шийному відділі хребта з іррадіацією в праву руку, відчуття оніміння рук, біль в ділянці шлунку. По причині цих болів він не може виконувати роботу за своїм фахом, оскільки його вивели на поверхню за станом здоров’я, цей факт його дуже пригнічує. В осінньо-зимовий період , в сиру, та прохолодну погоду болі посилюються,  для зменшення болів,  він змушений приймати медикаменти. На фоні захворювання  постійно відчуває себе втомленим, у нього  виникає роздратованість та нервозність, а це призводить до непорозуміння в сім’ї. За висновками лікарів, у  нього поступово розвивається патологія опорно-рухового апарату та периферичної нервової системи,  а  це говорить про те,  що повного одужання при такому захворюванні неможливо. Позивач скаржиться , що на  ліки та процедури він  вимушений постійно витрачати сили , час та гроші.  

  Душевний  біль спричиняє йому  той фактор, що раніше він  відчував себе веселою та впевненою людиною, займався спортом, був опорою для своєї сім’ї, лідером в компанії товаришів, а тепер він - інвалід в 38 років,  і тепер   сам  потребує  допомоги та  моральної підтримки. Професійним  захворюванням йому  заподіяна  також  матеріальна  шкода,  в  вигляді   втраченого  заробітку -  близько 1600 гривень. Через свою хворобу  він  тепер не може матеріально  забезпечити, як раніше, свою сім’ю.   Недостаток грошей вказується на стосунках в сім’ї, оскільки його заробіток був основним джерелом до існування. Він усвідомлює, що в майбутньому буде переносити  болі  і змушений  постійно лікуватись. Крім цього, на його утриманні знаходиться  донька і  мати-пенсіонерка. Виховання доньки потребує від нього значних сил, він повинен турбуватися про неї , підтримувати психологічно, але його стан здоров’я не дозволяє в повній мірі цього робити, і це його дуже хвилює. Допомагати старій матері по дому він не в змозі із-за сильних болів в попереку та хребті.   Все  вищевикладене спричиняє    страждання  та  переживання,  які  не  можливо  висловити,  а  йому   їх  приходиться  постійно відчувати.   Звісно, при таких обставинах у нього змінився рівень життєвої діяльності,  треба прикладати багато зусиль для організації свого життя        

Винним в профзахворюванні він вважає керівництво  ВАТ «КЗРК». Вина підприємства  постоїть  в тому, що згідно діючого законодавства  – Закону України  „Про охорону праці”,  та ст. 153 КЗпП України, підприємства зобов’язані були створити безпечні та не шкідливі умови праці.                                   Він звертається до суду  лише тепер, оскільки на час виникнення права про стягнення моральної шкоди (2007 р.) у нього не було правових підстав для звернення до суду з позовом, про відшкодування моральної шкоди з  ВАТ «КЗРК»,  так   як  існував спеціальний Закон про страхування від нещасних випадків на виробництві, при цьому зсилається на  Рішення   Конституційного  суду України  від 20.10.2008 р.,  яким  обов’язок  по  відшкодуванню  моральної  шкоди   покладається   і    на   підприємства,  які  заподіяли  шкоду його здоров’ю.   Виходячи з цього просить поновити пропущений ним строк звернення до суду.  

  Причинену моральну шкоду він оцінює в сумі 121000 гривень  та просить стягнути цю суму з відповідача за спричинену йому моральну шкоду.

             У судовому засіданні позивач    ОСОБА_2 не  був  присутнім.

  Представник позивача в судовому засіданні позовні  вимоги до ВАТ «КЗРК»  підтримав повністю, при  цьому  послався  на  обставини  вказані  в  позовній та пояснив, що оскількі право позивача на безпечні умови праці порушено, й відповідно він має право на компенсацію моральних страждань, понесених ним через профзахворювання.

На протязі багатьох років позивач піддавався негативному впливу виробничих процесів, в той час як на власника підприємства покладено обов’язок забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань. Фактично порушено  право позивача, що закріплено на рівні Конституції України. У зв’язку з рішенням Конституційного суду України  від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., з змісту якого виходить, що громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, позивач виходить з того, що людина, його життя, здоров’я є в Україні найвищою соціальною цінністю.

Вина підприємства  постоїть  в тому, що згідно діючого законодавства  – Закону України  „Про охорону праці” та ст. 153 КЗпП України, підприемство зобов’язано було створити безпечні та не шкідливі умови праці, але цього не зробило, допустило порушення норм законодавства та спричинило шкоду здоров’ю позивача .

 З  вини  підприємства  позивачу  заподіяна  шкода  здоров’ю, яка призвела до професійної втрати працездатності  -  настання 3 групи  інвалідності, 40 відсотків  втрати  працездатності. Позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він захворів та переносить моральні та фізичні страждання через отримане профзахворювання.

Через професійні захворювання позивач тепер не може матеріально  забезпечити, як раніше, свою сім’ю. Моральні страждання та переживання позивачу спричиняє ще і те, що повне одужання при таких захворюваннях не можливе. Позивач усвідомлює, що в майбутньому він буде переносити  болі  і змушений буде постійно лікуватись і це його дуже пригнічує, турбує, в нього з’являється депресія,  оскільки він ще не стара людина .  

Позивач змушений часто знаходитись на лікуванні, бути не вдома. Постійне лікування примушує його витрачати великі суми грошей. Згідно висновкам лікарів позивачу рекомендовано: спостереження у дільничного терапевта, невролога за місцем проживання; оздоровлення в санаторії-профілакторії; санаторно-курортне лікування. Позивачеві доводиться застосовувати додаткові зусилля для забезпечення своїх життєвих проблем.

            Він просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2  заподіяну тому  моральну шкоду в сумі 121000 грн.

   Представник відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в судовому засіданні проти позову заперечує і пояснив, що підприемство не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Крім того, позивачем ОСОБА_2 не доведено факту заподіяння йому  моральної шкоди з боку підприємства, а вимоги,  а також розмір моральної шкоди не обґрунтовані. Позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги

    Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

   Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

  Статею 173 КЗпП  України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

   Статею  237-1 КЗпП  України   передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 р. та  2007 р.

             Як зазначено у  рішенні Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 р., положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10,  пункту 11 розділу I Закону № 717-V  скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або  професійного  захворювання, на  відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду,  яке вони мали відповідно до  приписів  первинної  редакції  Закону  № 1105-XIV.  Проте  Конституційний  Суд України вважає,  що саме  право цих громадян на відшкодування моральної шкоди  не  порушено, оскільки  статтею 1167 Цивільного  кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю  України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл  обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного  захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

             Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач є інвалідом,  проходить стаціонарне лікування,  фізично страждає та  морально переживає  від отриманих ним професійних захворювань , суд вважає,  причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.    

    Як випливає із трудової  книжки,  позивач ОСОБА_2 з 1994 р. по 2006 р.,  працював на шахтах «Гігант» та  «Родина» -  Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» електрослюсарем чергового та по ремонту обладнання, гірничий робочий, підземний кріпильник, про що свідчить копія трудової книжки ( а.с. 6,7).                    

               Згідно рішення ЛЕК українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 13.03.2007 р. ( протокол № 513) було встановлено діагноз: радикулопатія шийна та попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії, з вираженим ( 3ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромом. ( а.с. 1).                                

              Відповідно Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 2/2 – 1627  від 17.10.2006 р. складеної  Саксаганською районною СЕС, на робочому місці позивача виявлено перевищення гранично допустимих норм праці показників, а саме вібрації та важкості праці.  ( а.с. 8,9).    

Згідно Акту розслідування хронічного профзахворювання № 06 від 18.04.2007 р., пункту 17 причиною професійного захворювання явилось:  тривалий стаж роботи ( 12 років 7 місяців) в умовах важкої фізичної праці, що перебільшувала граничнодопустимі норми та несприятливого мікроклімату: важкість праці при роботі кріпильником на шахті «Родина» ВАТ «КЗРК» відноситься до 3 класу 3 ст. шкідливості, при роботі електрослюсарем черговим  та з ремонту устаткування, підземним гірником на шахтах «Родина» та «Гігант» важкість праці відноситься до 3 класу 2 ст. шкідливості. Згідно пункту 19 винним в  захворюванні позивача є керівництво ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».  ( а.с.10—11).                                       За  висновком  профпатологічної МСЕК від 16.05.2007 р.  позивачеві первинно було встановлено  40 %  втрати професіональної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. ( а.с.     ).

 При  наступному  переогляді  03.06.2008 р.   було  встановлено 40%  втрати  працездатності та визнано інвалідом 3 групи. Наступний переогляд 01.06.2010 року. Згідно висновку профпатологічної медико-соціальної комісії  протипоказано: важка праця,  вимушена поза, довга ходьба, переохолодження. ( а.с.23).  

             Відповідно виписних епікризів позивач систематично знаходився на лікуванні в медичних закладах м. Кривого Рогу в період з 2006 – 2008р.р. (9 разів). Згідно виписок з історії хвороби,  лікарями йому рекомендовано: нагляд у невролога за місцем проживання, прийом препаратів: В-комплекс 1т. 2р/д, трентал, мова лис, стаціонарне лікування в неврологічному відділені 1 -2 рази на рік, санаторно-курортне лікування в санаторіях з захворюваннями опорно - рухомого  апарату, курс радонових ванн 1 раз на рік, уникати переохолоджень, вимушеного положення тіла, фізичних перевантажень. Данний факт підтверджується виписними єпікризами ( а.с.12-21).  

               Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із важкими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина   підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.              

              Отже,  в судовому засіданні встановлено, що позивачу при  виконанні   трудових  обов’язків,  з  вини   підприємства-відповідача  спричинена   шкода  здоров’ю    він втратив 40%  працездатності,  визнаний  інвалідом 3 групи, в результаті отримання профзахворювання  він  переносить фізичний  біль та моральні страждання та переживання. При вказаних  обставинах  суд  вважає, що від отриманого профзахворювання у позивача  порушено звичайний  для  нього спосіб життя, він   вимушений  витрачати  додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах  переносить  моральні  страждання  та  переживання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне  підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена  моральна  шкода   підлягає  компенсації.

  При  обговоренні   суми  за  причинену  моральну  шкоду, яку позивач оцінив у 121000 грн., суд  виходить  із принципів розумності,  виваженості і справедливості, враховуючи тяжкість наслідків у стані здоров'я позивача,  відсотків  втрати  професійної  працездатності – 40 %, настанням 3 групи інвалідності,  вину підприємства  у завданні шкоди здоров’ю позивачу і заперечення цієї вини з боку підприємства, вважає необхідним назначити позивачу компенсацію в розмірі 20000 гривень, що  буде  відповідати  компенсації  за  спричинену  моральну  шкоду.

   В останній частини позову позивачеві слід  відмовити.

     Суд поновлює позивачеві строк позовної давності звернення його до суду з даним позовом.

   На підставі вищесказаного, керуючись ст. 12 Закону України “Про охорону праці", ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 1167,1168 ЦК України, рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р. , № 1-рп/2004 р.  від 27.01.2004 р.,  ст. ст. 10, 11, 27, 60, 119, 120, 213-215 ЦПК Україн, суд

                                                                 В И  Р І Ш І В:

          Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності звернення його до суду.  

          Позов ОСОБА_2 задовільнити  частково.

      Стягнути з Відкритого Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 20000 гр ивень в рахунок відшкодування  моральної шкоди.

      В іншій частині позову відмовити.

      Стягнути з Відкритого Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.

                 Стягнути з Відкритого Акціонерного товариства « «Криворізький залізорудний комбінат» на користь Територіального управління державної судової  адміністрації Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  судового розгляду  справи в сумі 01 грн. 50  коп.  

               Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду  Дніпропетровської області шляхом подання через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу заяви про апеляційне оскарження рішення суду  протягом 10 днів з дня проголошення рішення, та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів  після подання заяви про його апеляційне оскарження.

      Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає  законної  сили

                Суддя:                                             Н.М.Грищенко