ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року № 13219/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Носа С.П., Любашевського В.П.,
при секретарі судового засідання Куземському В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
20 жовтня 2008 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Просив поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області протиправною. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В іншій частині позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законне.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року є безпідставною.
Щодо позовних вимог позивача в частині підвищення до пенсії за період до 09 липня 2007 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що, положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Окрім того, позивач просив зобов’язати відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за період 2006 року, проте колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік слід відмовити.
Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Отже, суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року у справі № 2а-2499/08/0770 – без змін, уточнивши її резолютивну частину, щодо виплати підвищення до пенсії із врахуванням виплачених сум.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Судді С.П. Нос
В.П. Любашевський
Повний текст ухвали
виготовлено та підписано
24.11.2009р.