ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

19 листопада 2009 року                                                                                       №  13468/09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

 головуючого судді                       Яворського І.О.,  

суддів                                 Носа С.П., Любашевського В.П.,

при секретарі судового засідання                        Куземському В.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2009 року у справі за  позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 до  управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області  про стягнення недоплачених сум у виді щомісячної надбавки до пенсії по статусу «Дитина війни» за вказаний період , -

  В С Т А Н О В И Л А :  

 27 лютого 2009 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. Просили відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати на їх користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їм було нараховано пенсію, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, розмір виплат їх пенсії з врахуванням права на надбавку як дітям війни.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Поновлено позивачам пропущений строк для звернення до суду, визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо невиплати позивачам підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та іншого чинного пенсійного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.    

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та просить її скасувати і прийняти по справі нове рішення, яким у позові позивача відмовити. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене  у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  є безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законне.

 При цьому колегія суддів враховує наступне.

Задовольняючи частково  позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вони мають право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року є безпідставною.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за період до 09 липня 2007 року суд першої інстанції вірно зазначив, що положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

Щодо позовних вимог позивачів в частині стягнення підвищення до пенсії за період 2008 року, то колегія суддів зазначає, що такі підлягають до часткового задоволення, оскільки  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції – дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто 22.05.2008 року. Тому вимога позивачів щодо стягнення підвищення до пенсії за період 2008 року підлягає до задоволення за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Отже, суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

 На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст.  198, 200,  ч. 1 ст. 205, ст.  206, 254 КАС України, колегія суддів, -

  У Х В А Л  И Л А :  

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2009 року у справі № 2-а-389/09/0706 – без змін, уточнивши її резолютивну частину, щодо виплати позивачам недоплаченого підвищення до пенсії за вказані періоди з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

 Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий  суддя                                                     І.О.Яворський

 Судді                                                                                  С.П. Нос

                                                                                            В.П. Любашевський

Повний текст ухвали  

виготовлено та підписано  

24.11.2009р.