Справа № 2 – 583 / 09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

                2 листопада 2009 року                                                           Лебединський районний

                                                                                                                    суд Сумської області.

в складі: головуючого – судді Чхайло О.В.

               при секретарі – Грушко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будильське”, третя особа – директор ТОВ „Будильське” про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час звільнення з посади, стягнення моральної шкоди та поновлення пропущеного строку звернення до суду;  

В С Т А Н О В И В:

                Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.06.2009 року наказом № 73 він був звільнений з займаної посади  - сторож по господарському двору центральної садиби ТОВ „Будильське” в зв’язку з скороченням штатів (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Дане звільнення позивач вважає незаконним, так як воно проводилося з суттєвими порушеннями чинного законодавства, а саме: він не був повідомлений про те, що буде проводитися звільнення; позивача не повідомляли чи був поставлений до відома центр зайнятості; згода профспілкового комітету на його звільнення не надавалася; питання щодо переведення на іншу вакантну посаду належним чином не вирішувалося, оскільки позивачеві не були запропоновані всі вільні посади, які існували в товаристві на час його звільнення; не дотримано вимоги ст. 42 КЗпП України при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі. Тому позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки 19.06.2009 року він звернувся з заявою до Лебединської районної прокуратури, щодо проведення перевірки законності його звільнення і тим самим пропустив строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на займаній до звільнення посаді сторож по господарському двору центральної садиби ТОВ „Будильське”, стягнути на його користь заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 2000 грн.  

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав повному обсязі. Його представник повідомив, що дії керівництва ТОВ «Будильске» щодо скорочення посади сторожа та наступне звільнення ОСОБА_1 є незаконними. Так, позивач про можливе скорочення належним чином не повідомлявся, на засідання профспілкового комітету, що мало місце 10.04.2009 року, де вирішувалося дане питання, не викликався взагалі, йому були запропоновані не всі вільні посади, які існували в товаристві на час його звільнення, а також позивачем не вирішувалося питання про переважне право на залишення на роботі, хоча ОСОБА_1 згідно вимог чинного законодавства має таке право, оскільки являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії. Тим самим адміністрацією ТОВ «Будильске» порушені права ОСОБА_1, чим йому також завдано моральну шкоду. В зв’язку з викладеним позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що доводи позивача не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, необґрунтовані і задоволенню не підлягають, оскільки встановлено наступне. Відповідачем у повному обсязі було виконано вимогу щодо повідомлення ОСОБА_1про наступне вивільнення, оскільки мається його підпис у відповідному наказі, ТОВ «Будильське» при вивільненні позивача були подані  до Лебединського міськрайонного центру зайнятості звіти як про наступне вивільнення так і про фактичне вивільнення ОСОБА_1, щодо не повідомлення та не направлення виклику позивачеві на засідання профкому, то дані порушення дійсно мали місце, але були усунуті в ході судового розгляду, також представник відповідача вказав, що при звільненні позивача останньому  було запропоновано рід вакантних посад, які існували на той час в товаристві, але ОСОБА_1 від них відмовився, в частині порушення вимог про переважне право на залишення на роботі при вивільненні, то представник відповідача просив прийняти до уваги те, що позивач та його представник в ході судового розгляду не довели, яким саме чином не враховано переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі.

Тому представник відповідача просив в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Будильське» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час звільнення з посади, стягнення моральної шкоди та поновлення строку звернення до суду відмовити повністю.

Третя особа – директор ТОВ „Будильське” в судовому засіданні пояснив, що звільнення ОСОБА_1 проводилося у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вважає, що його позовні вимоги повинні бути відхилені.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні, показала, що посада, яку займав позивач, скорочувалася в зв’язку з тим, що велика рогата худоба з МТФ № 2 товариства переводилася на літнє пасовище і після цього планувалось частину корів реалізувати, а частину на зиму планувалося помістити на іншу ферму. На профкомі розглядалося відношення товариства щодо скорочення посади сторож по господарському двору центральної садиби, яке було задоволено. ОСОБА_1 директор товариства у її присутності і присутності інших працівників пропонував посаду сівальника, сторожа бригади № 3 і водія, але той відмовився. Про відмову було складено акт, але позивач його підписувати не став.

Свідок ОСОБА_3в судовому засіданні, показала, що спочатку позивач був попереджений про скорочення, а потім питання щодо скорочення розглядалося на засіданні профкому. На першому засіданні ОСОБА_1 був відсутній.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні, показав, що 10.04.2009 року він зайшов у службовий кабінет директора ТОВ „Будильське”, де в цей час також перебував ОСОБА_1 Останньому були запропоновані посади сівальника, пастуха, сторожа бригади № 3 та водія. Від запропонованої роботи позивач відмовився. Він встав і вийшов з кабінету. Подання директора розглядалося на засіданні профкому. Перше засідання було проведено без участі позивача, а друге - в його присутності, де йому надавалося слово для виступу, але і вдруге була надана згода на звільнення, так як всі розуміли, що коли на фермі корів не має, то і сторож там не потрібний. На його думку ОСОБА_1 відмовився від посади сторожа на МТФ № 3 в зв’язку з тим, що ця ферма знаходиться далеко від місця проживання позивача, а ферма яку він охороняв поруч з його будинком. Він особисто неодноразово пропонував ОСОБА_1 інші роботи, але той не погоджувався. На даний час посади сторожа на місці, де працював ОСОБА_1., немає, оскільки потреба охороняти господарський двір на даний час відсутня.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні, показали, що вони були присутні на засіданні профкому, де розглядалося питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 Це питання виникло в зв’язку з тим, що на літо велику рогату худобу відправили на пасовище і повертати її назад на ферму не планували. На засіданні профкому від 28.08.2009 рокуОСОБА_1 так нічого і не сказав.

 Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, показав, що він працює сторожем бригади № 2, яка знаходиться на виїзді з с. Будилка, біля лісу. Він охороняє кормоцех, свинарники, зерносклади, вагову і башню. Проживає сам, на даній посаді працює близько трьох років і за рахунок цього заробітку живе.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, показав, що він працює сторожем на МТФ № 3, яка знаходиться також на виїзді із с. Будилка, але в інший бік і охороняє корів, коней, кладову і водонапірну башню. Сторожем працює з 2004 року, в його сім’ї працездатний тільки він, всі інші пенсіонери.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, показав, що з весни 2009 року він став працювати різноробочим по центральному господарському двору ТОВ „Будильське”, де виконував всі необхідні роботи по облаштуванню території двору. Ні він, ніхто інший після звільнення ОСОБА_1 територію даного двору не охороняв. З 23.09.2009 року він працює нічним скотником на іншій фермі даного господарства.

Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, третю особу, свідків та вивчивши матеріали справи (а.с. 2-75), суд вважає, що позовні вимоги пов’язані з трудовими правовідносинами, позовна заява не обґрунтована і не підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1, працюючи в ТОВ „Будильське”, відповідно наказу № 125 (а.с. 55) від 24.05.2005 року був переведений сторожем по господарському двору центральної садиби, з 20.05.2005 року, що також стверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 2 на звороті).

Умови праці між сторонами оформлялися трудовими угодами (а.с. 43, 45) .

09.04.2009 року адміністрація товариства звернулася до профспілкового комітету ТОВ „Будильське” з клопотанням (а.с. 8) щодо надання згоди на скорочення посади сторожа центральної садиби бригади № 1 в зв’язку з переведенням тварин на випасання в літній період на луг. На засідання профспілкового комітету ТОВ „Будильське” дане клопотання було задоволено, а саме надано згоду на скорочення вказаної посади, що стверджується випискою з протоколу № 3 від 10.04.2009 року (а.с. 9).

Наказом № 42 від 10.04.2009 року (а.с. 10) було попереджено сторожа         ОСОБА_1 про подальше звільнення з займаної посади згідно ст. 40 п.1 КЗпП України за скороченням чисельності працівників, а наказом № 72 від 10.06.2009 року (а.с. 12) ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади сторожа в зв’язку з скороченням посади п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 12).

При цьому з довідок (а.с. 20) вбачається, що в наказах № 42 від 10.04.2009 року та № 73 від 10.06.2009 року допущена неточність, а саме посада, на якій працював позивач, в дійсності є посада сторожа центральної садиби, яка в свою чергу є фактично бригадою № 1, що також підтвердив в судовому засіданні і сам позивач.

Таким чином суд прийшов до висновку, що звільненняОСОБА_1 з посади сторожа центрального садиби бригади № 1 ТОВ „Будильське” проводилося з дотриманням вимог законодавства про працю і права позивача порушені не були.

При цьому суд не може погодитися з доводами позивача та його представника з наступних підстав.

Суд не може погодитися з тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про те, що буде проводитися скорочення займаної ним посади, так як встановлено, що 10.04.2009 року по товариству прийнято наказ № 42 про подальше скорочення посади, яку займав позивач. При цьому з даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений особисто під підпис, що стверджується матеріалами справи (а.с. 10). Поряд з цим доводи                ОСОБА_1 щодо спростування даних обставин в судовому засіданні нічим стверджені не були

Позивач та його представник зазначають, що згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 не надавалася. Разом з цим встановлено, що 10.04.2009 року на засіданні профспілкового комітету ТОВ „Будильське” розглянуто питання про можливе скорочення посади сторожа центральної садиби бригади № 1, яке проводилося без участі позивача. Але дані недоліки в подальшому усунуті, а саме 28.08.2009 року профспілковим комітетом було проведене повторне засідання з вирішення даного питання, яке відбулося з участю позивача. За його наслідками одностайно прийнято рішення – надати згоду на звільненняОСОБА_1 з роботи у зв’язку з скороченням посади сторожа центральної садиби бригади № 1 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Слід зазначити, що ТОВ «Будильське» при вивільненні позивача були подані  звіти як про наступне вивільнення так і про фактичне вивільнення до Лебединського міськрайонного центру зайнятості за встановленою формою і в установлені строки (а.с. 11, 13), що свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог і в частині неповідомлення його про те чи повідомлявся Лебединський міськрайонний центр зайнятості про скорочення посади.

Щодо порушення прав ОСОБА_1 в частині не переведення на іншу вакантну посаду, суд також не може погодитися з стороною позивача, оскільки встановлено, що станом на 10.04.2009 року в ТОВ „Будильське” були слідуючи вакантні посади: сівальник, сторож на бригаду № 3, водій, пастух, які були запропоновані позивачеві, але ОСОБА_1 від вказаних робіт відмовився, що вбачається з акту (а.с. 19), а також даний факт в судовому засіданні ствердив свідок ОСОБА_4, який вказав на те, що окрім офіційного пропонування зазначених посад, він особисто неодноразово вказував ОСОБА_1про можливість його працевлаштування у товаристві.

Позивач також зазначає, що йому не були запропоновані всі вільні посади, які існували в товаристві на час його звільнення, проте на підтвердження даних обставин він не надав жодних доказів. Таким чином існування інших посад, крім посад сівальника, сторожа на бригаду № 3, водія та пастуха, нічим не доведено, і суд при цьому приймає до уваги інформації ТОВ «Будильське», викладену в довідці (а.с. 15).

В частині недотримання відповідачем вимоги ст. 42 КЗпП України при вирішенні питання про переважне право на залишення ОСОБА_1 на роботі суд приймає до уваги те, що позивач займав саме посаду сторожа по господарському двору центральної садиби бригади № 1 ТОВ „Будильське”, яка згідно штатного розпису (а.с. 17) існувала в товаристві одна і лише ОСОБА_1 займав таку посаду. Таким чином при звільненні позивача питання щодо переважного право на залишення на посаді не вирішувалося  і не могло вирішуватися, в зв’язку з суттєвими умовами праці, пов’язаними з виконанням трудових обов’язків кожного із сторожів ТОВ «Будильське», а саме сторожа бригади № 2 - ОСОБА_7, сторожа бригади № 3 - ОСОБА_8, який виконував обов’язки на „Глушівкі”, та сторожа центральної садиби бригади № 1 - ОСОБА_1 При цьому суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 його обов’язки були доведені кожного разу по трудових угодах (а.с. 43, 45), що він і сам не заперечував в судовому засіданні. Також про це не заперечували і інші сторожі – свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, допитані в судовому засіданні, які вказали, що кожен із них виконував роботу щодо охорони ввіреного об’єкту безпосередньо, ознайомившись з своїми функціональними обов’язками.      

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог щодо визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час звільнення з посади в повному обсязі в зв’язку з їх необґрунтованістю.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст.  10, 15, 30, 60, 88,130,209, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 29, 40, 42, 43, 49-2, 232, 237-1 КЗпП України;

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будильське”, третя особа – директор ТОВ „Будильське” про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час звільнення з посади, стягнення моральної шкоди та поновлення пропущеного строку звернення до суду   відмовити.

Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до  апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

              Суддя:                                                                                    О.В. Чхайло.