Справа №2-1399/2009
РІШЕННЯ
Іменем України
03 листопада 2009 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого: судді Стадника І.М.,
при секретарі Барановій О.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» в особі Вінницької філії до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ «Український мобільний зв’язок» в особі Вінницької філії звернулося до районного суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що за відповідачем рахується основний борг за надані відповідно до договору послуги зв’язку в сумі 272 грн. 79 коп., заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 16 грн. 32 коп., а також йому нараховано договірну санкцію в розмірі 956 грн. 26 коп.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до укладеного договору від 27.11.2007 року про надання послуг мобільного зв’язку з додатковою угодою до нього від 27.11.2007 року відповідачу були надані послуги мобільного зв’язку за телефоном №2768848 згідно з Умовами користування мережею мобільного зв’язку ЗАТ «УМЗ».
У відповідача виник борг в сумі 289,11 грн. (з них 272,79 грн. боргу по послугам зв’язку, а також борг по збору на обов’язкове пенсійне страхування в сумі 16,32 грн.) за період з 16.05.2008 року по 16.01.2009 року, який виник в результаті нарахування в травні 2008 року – січні 2009 року плати за утримання номера та збору до Пенсійного фонду. З 29.01.2009 року відповідно до п. 5.2 договору в зв’язку з невиконанням його умов надання послуг зв’язку відповідачу було припинено.
Крім того, п. 1.3 додаткової угоди до договору передбачено, що при достроковому припиненні дії основного договору, в тому числі з ініціативи «УМЗ» на підставі п. 5.2 договору у зв’язку з несплатою наданих йому послуг зв’язку, відповідачу нараховується договірна санкція в розмірі 2,74 грн. за кожний день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди.
Оскільки з 13.12.2007 року по 28.01.2009 року – загалом на 412 днів відповідачу було тимчасово обмежено (призупинено) надання послуг зв’язку з підстав несплати щомісячних рахунків за надані послуги зв’язку, що підтверджується Інтерфейсом перегляду ДУ і розрахунком суми штрафу, тому відповідно до п. 1.1 додаткової угоди період дії договору продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг було призупинено – тобто до 13.01.2009 року, а тому позивач просить стягнуть з відповідача на його користь договірну санкцію в розмірі 956,26 грн.
Представник позивача ОСОБА_3. позов підтримав на умовах, викладених у позовній заяві. Пояснив також, що відповідач підписав як договір, так і додаткову угоду до нього, а тому погодився з їх умовами. Надання послуг зв’язку розпочато з дня зарахування суми первинного авансу і закінчилося в січні 2009 року. Про неможливість користування послугами зв’язку, втрату телефону чи SIM-карти відповідно до п. 2.4.5 договору абонент мав би повідомити письмово, чого він не зробив. Договір закінчився, проте додаткова угода до нього, яка укладена згідно ст. 546 ЦК України діє до 13 січня 2010 року. Суть додаткової угоди полягає в тому, що відповідач мав би користуватися послугами зв’язку протягом 365 днів. Оскільки він в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань за договором, до нього має бути застосована договірна санкція, яка згідно з розрахунком позивача становить 956,26 грн. Просить позов задовольнити повністю і стягнути з ОСОБА_2. відповідні суми.
Відповідач ОСОБА_2 подав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні вимог позивача. Посилається на те, що дійсно 27 листопада 2007 року між ним та компанією МТС було підписано договір про надання послуг мобільного зв’язку та додаткова угода до нього і внесений аванс в сумі 150 грн.
Отриманий ним стартовий пакет мав бути активований після придбання додаткового мобільного телефону. Однак 10.12.2007 року стартовий пакет, екземпляри договорів разом з іншими цінностями, що знаходилися в сумці, були викрадені з автомобіля.
Того ж дня він звернувся в офіс Вінницької філії з усною заявою, повідомивши описаний випадок і попросив дати копії умов договору для контролю за виконанням своїх прав і обов’язків. Йому пояснили, що потрібно звернутися письмово і 13.12.2007 року згідно його письмової заяви МТС призупинила надання послуг, хоча реальними послугами він не користувався із-за відсутності SIM-карти, яка не була активована. Йому запропонували протягом місяця звернутися в офіс і поновити стартовий пакет, але до того часу він вирішив питання зв’язку в інший спосіб. Наступну інформацію що стосується вищевказаних угод, він отримав лише 18.08.2009 року, тобто через 1 рік і 7 місяців, коли отримав ухвалу про відкриття провадження в даній цивільній справі.
Будучи допитаним за правилами допиту свідків суду показав, що дійсно 27 листопада 2007 року він підписав договір про надання послуг мобільного зв’язку і додаткову угоду до нього. 10 грудня 2007 року він заходив у Вінницьку філію оператора та повідомив про викрадення SIM-карти і примірників договору і додаткової угоди, просив їх поновити. 13 грудня 2007 року він подав письмову заяву про це, на яку в кінці грудня отримав відповідь, що дію договору призупинено.
Таким чином, сплативши біля 150 гривень авансу, він жодних послуг фактично не отримав. На його думку, дія як основної, так і додаткової угоди закінчилася 26.11.2008 року. Навіть після припинення дії основного договору в січні 2009 року його не було повідомлено про це письмово, не вручено остаточного розрахунку.
Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши дані докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено наступні обставини справи і правовідносини, що випливають з них.
27 листопада 2007 року між ЗАТ «Український мобільний зв’язок» (оператор) та ОСОБА_2 (абонент) укладено договір №3950467/1.11827998 про надання послуг мобільного зв’язку, відповідно до якого оператор надає абоненту послуги мобільного зв’язку в межах України. Міжнародний телефонний зв’язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора. Загальні умови укладення цього договору та надання послуг мобільного зв’язку в повному обсязі визначаються умовами (правилами) користування мережами мобільного зв’язку оператора, які є невід’ємною частиною цього договору. Надання послуг за цим договором починається після внесення абонентом на підставі відповідного рахунку оператора повної суми первинного авансу та його зарахування на особовий рахунок абонента.
Під час укладення договору ОСОБА_2 замовив ряд послуг («SMS», «Голосова пошта», «Вам дзвонили!» тощо).
Згідно з звітом про баланс особового рахунка абонента (а.с. 9) 30 листопада 2007 року ОСОБА_2 вніс 150 грн. авансу. Цього ж дня йому нараховано й утримано внесок до Пенсійного фонду в розмірі 2,75 грн.
1 грудня 2007 року ОСОБА_2 виставлено рахунок за замовлені ним послуги зв’язку в розмірі 44 грн. (рахунок №НОМЕР_1), а 1 січня 2008 року згідно з рахунком №0036051820 з даної суми відраховано 24,52 грн.
Таким чином, станом на 1 грудня 2007 року баланс абонента складав 103,25 грн., а станом на 1 січня 2008 року - 127,77 грн.
Разом з тим, згідно з Інтерфейсом перегляду ДУ і розрахунку суми штрафу (а.с. 8) контракт ОСОБА_2. активовано 28.11.2007 року, тимчасово обмежений 13.12.2007 року та припинений 28.01.2009 року.
Позивач як на підставу для тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв’язку в позовній заяві посилається на несплату відповідачем щомісячних рахунків за надані послуги зв’язку.
Проте як встановлено в суді і випливає з наданих позивачем розрахунків, станом не 13.12.2007 року в ОСОБА_2. не було жодної заборгованості з оплати щомісячних рахунків за надані послуги зв’язку.
У відповідності до п. 7.11 Умов користування мережами мобільного зв’язку ЗАТ «УМЗ» розрахунки за надані послуги та щомісячну абонентську плату здійснюються у строк до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. У відповідності з п. 3.1 договору розрахунковий період становить один календарний місяць.
Внесений ОСОБА_2 аванс використаний оператором на сплату рахунків за послуги зв’язку та внесків до Пенсійного фонду України в січні-травні 2008 року, а починаючи з травня 2008 року і до січня 2009 року йому щомісячно нараховувалися абонентська плата (плата за утримання номера в мережі) та сума збору до Пенсійного фону в розмірі 32,70 грн. і 2,04 грн. відповідно, щомісячно. Загалом в такий спосіб нараховано 294,30 грн. за послуги зв’язку та 18,36 грн. збору до Пенсійного фонду, а всього 312,66 грн.
З урахуванням залишку початкового авансу станом на 29.04.2008 року, що складав 23,55 грн., згідно з розрахунками позивача заборгованість відповідача за надані послуги зв’язку становить 272,79 грн., а також збір на обов’язкове пенсійне страхування в сумі 16,32 грн.
29.01.2009 року дію договору припинено.
Таким чином, крім як за заявою абонента ОСОБА_2. про викрадення в нього SIM-карти та примірників договору і додаткової угоди, інших підстав для тимчасового обмеження (призупинення) надання йому послуг зв’язку з 13.12.2007 року в оператора не було.
Заява ОСОБА_2. в установленому порядку в книзі реєстрації вхідної кореспонденції Вінницької філії оператора не зареєстрована.
Незважаючи на об’єктивну неможливість абонента користуватися послугами мобільного зв’язку за відсутності SIM-карти, оператор продовжував нараховувати йому абонентську плату і збір до Пенсійного фонду, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість. Суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 фактично користувався послугами мобільного зв’язку: послугами голосової телефонії чи додатково замовленими під час укладення договору послугами. Немає доказів навіть того, що ОСОБА_2 приймав вхідні дзвінки на свій телефонний номер.
Всупереч п. 5.2 договору, згідно з яким договір, припиняється, якщо абонент має несплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після відправлення йому письмового повідомлення, договір з ОСОБА_2 припинено лише 29.01.2009 року, нараховано йому заборгованість починаючи з травня 2008 року, а відповідне повідомлення так і не було направлене.
Крім того, на підставі п. 1.3 додаткової угоди від 27.11.2007 року ОСОБА_2 нараховано договірну санкцію в розмірі 2,74 грн. на день за період часу з 29.01.2009 року (дата повного відключення абонента) і до 13.01.2010 року в сумі. Причому період дії додаткової угоди, а відтак і період нарахування договірної санкції штучно завищено шляхом виключення з нього 412 днів, коли надання послуг абоненту було обмежено через нібито несплату ним щомісячних рахунків.
Правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами встановлює Закон України від 18 листопада 2003 року №1280-VI «Про телекомунікації».
Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на (ст. 32 Закону): державний захист своїх прав; вільний доступ до телекомунікаційних послуг; вибір оператора, провайдера телекомунікацій; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг; отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг; обмеження оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви; повернення від оператора, провайдера телекомунікацій невикористаної частки коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг у випадках і в порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг; відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг; отримання відомостей щодо можливості та порядку відмови від замовленої телекомунікаційної послуги; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги; інші права, визначені законодавством України та договором про надання телекомунікаційних послуг.
Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.
У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (ч. 1, 2 ст. 36 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №720 затверджено Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг (далі – Правила).
Ці Правила відповідно до Закону України «Про телекомунікації» та інших нормативно-правових актів визначають порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг, регулюють відносити між операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг.
Дія цих Правил поширюється на відносини операторів, провайдерів телекомунікацій, які згідно із законодавством надають телекомунікаційні послуги у телекомунікаційних мережах загального користування, юридичних та фізичних осіб - споживачів телекомунікаційних послуг.
Згідно з ст. 37 Закону п. 27, 31 Правил оператор, зокрема, зобов’язаний своєчасно надавати споживачам вичерпну та достовірну інформацію щодо укладення договору, а також щодо умов надання телекомунікаційних послуг; зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом; попереджувати споживачів про скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг, відключення їх кінцевого обладнання у випадках і порядку, передбачених цими Правилами.
Крім того, позивач має право на безоплатне отримання від оператора, провайдера рахунків за надані телекомунікаційні послуги.
Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Оскільки невиконання ОСОБА_2 умов договору, яке полягало в тому, що він фактично не користувався послугами зв’язку, зумовлене об’єктивними причинами, передбачені законом, договором і додатковою угодою підстави для нарахування йому як боргу по послугах зв’язку, так і договірної санкції по справі відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені платежі і баланс абонента, підстава і розрахунок розміру його заборгованості перед оператором.
Враховуючий викладене вище, на підставі ст. 614 ЦК України, ст. 32, 36, 37 Закону України «Про телекомунікації», п. 27, 31 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №720, керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» до ОСОБА_2 про стягнення 1245,37 грн. боргу – відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано, або закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги в разі її неподання.
Головуючий: