У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та інших.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28     лютого 2007 року під час попереднього розгляду кримінальну справу по обвинуваченню:

направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні на протязі з жовтня 1999 року по вересень 2002 року розбійних нападів, грабежів, крадіжок та інших злочинів на території Дніпропетровської області. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні в жовтні 2001 року умисного вбивства в м. Нікополі потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні в 2002 - 2004 роках на території Дніпропетровської області розбійних нападів та інших корисливих злочинів,  а ОСОБА_9 - у незаконному заволодінні автомобілем та вчиненні крадіжок чужого майна. ОСОБА_14 також обвинувачується у незаконному заволодінні автомобілем.

Повертаючи справу на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду, суд першої інстанції у своїй постанові указав, що підставами для цього є неповнота досудового розслідування у зв'язку з невиконанням органами досудового слідства вказівок суду під час попереднього повернення справи на додаткове розслідування та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущені органами досудового слідства. Крім того, суд постановив змінити обраний щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_14 запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд.

У касаційному поданні прокурор просить постанову скасувати як незаконну, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, як це видно із змісту подання, що без судового слідства рішення про необхідність проведення додаткового розслідування є поспішним. Крім того, прокурор указує на те, що під час додаткового розслідування органи слідства вживали заходи для виконання вказівок суду, рішенням якого справу було повернуто на додаткове розслідування, а виявлені недоліки слідства можуть бути усунуті в судовому засіданні. Також у поданні ставиться питання про необґрунтованість рішення суду про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які, як зазначено у поданні, можуть ухилятись від слідства та суду і перешкоджати встановленню істини по справі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання частково і просив виключити із постанови вказівки суду щодо невиконання слідчим вимог закону при складанні обвинувального висновку та необхідності вирішення, після закінчення додаткового розслідування, питання направлення справи за підсудністю в частині обвинувачення у вчиненні злочинів за винятком злочину, передбаченого ст. 115 ч.2 КК України, пояснення захисника ОСОБА_1 про законність та обґрунтованість постанови суду і відсутність підстав для задоволення подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що це подання підлягає частковому задоволенню.

Як видно із матеріалів даної справи, за відповідними рішеннями суду вона неодноразово направлялась для проведення додаткового розслідування, зокрема, для перевірки показань обвинувачених щодо їх непричетності до вчинення злочинів, а також для перевірки заяв підсудних про застосування до них недозволених методів розслідування.

Аналіз матеріалів додаткового розслідування свідчить про те, що черговий раз органи досудового слідства формально поставились до виконання цих вказівок суду, допитавши лише декількох працівників міліції, які заперечували застосування недозволених методів.

Крім того, до справи було долучено два рапорти оперуповноважених, у яких зазначено, що алібі обвинувачених перевірялось і не знайшло свого підтвердження. В той же час, в матеріалах справи відсутні дані, які б указували на те, що під час додаткового розслідування ці обставини повно і всебічно перевірялись, враховуючи конкретні дані, на які посилаються у своїх клопотаннях та показаннях обвинувачені, указуючи на свою непричетність до вчинення злочинів.

Згідно ч.2 ст. 368 КПК України досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування.

У зв'язку з цим, викладені у касаційному поданні доводи про можливість усунення указаних недоліків в судовому засіданні по даній справі не можуть бути підставою для визнання незаконною постанови суду про направлення справи на додаткове розслідування.

Обґрунтованим є викладений у постанові суду висновок про те, що під час досудового слідства слідчим були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення положень ст. 218 КПК України про забезпечення права обвинуваченого та захисника на ознайомлення з матеріалами справи.

При перевірці матеріалів справи видно, що стосовно деяких, перелічених у постанові суду обвинувачених, зазначені вимоги закону не були виконані належним чином, а деяких інших обвинувачених та захисників взагалі було позбавлено такого права.

Правильність такого висновку суду не оспорюється у поданні прокурора.

Також обґрунтованим є висновок суду про порушення слідчим вимог ст. 129 КПК України щодо розгляду клопотань обвинувачених. Як видно із матеріалів справи, обвинувачені звертались до працівників слідства з численними клопотаннями, в яких, в тому числі, йшла мова про необхідність проведення відповідних слідчих дій. На необхідність розгляду слідчим цих клопотань, проведення їх перевірки і вжиття відповідних заходів указувалось у супровідних листах керівництва Генеральної прокуратури України та прокуратури Донецької області. Не дивлячись на такі вказівки, на вимоги закону, який регламентує порядок розгляду клопотань обвинувачених, значну кількість цих клопотань слідчий залишив взагалі без розгляду і без будь-якого реагування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування на підставі ст. 246 КПК України, оскільки без усунення перелічених недоліків справа не може бути призначена до судового розгляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильним виключити із мотивувальної частини постанови вказівку суду на необхідність вирішення, після закінчення слідства, питання про направлення справи за підсудністю в частині обвинувачення у вчиненні злочинів за винятком злочину, передбаченого ст. 115 ч.2 КК України. Вимога суду стосовно необхідності чи доцільності вчинення такої слідчої дії не ґрунтується на матеріалах справи і це питання може бути вирішено тільки з дотриманням вимог, передбачених ст. 26 КПК України.

Також підлягає виключенню із постанови висновок суду про те, що після закінчення досудового слідства по даній справі слідчим не було складено обвинувальний висновок, оскільки це суперечить матеріалам справи, які свідчать про те, що після закінчення слідства такий висновок було складено. У випадку, якщо після проведення додаткового розслідування слідчим буде складено обвинувальний висновок, який не буде відповідати вимогам ст. 223 КПК України це питання може бути вирішено згідно ст. 249-1 КПК України.

З врахуванням встановлених по справі даних, що характеризують обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_14, сімейного стану останнього та приймаючи до уваги те, що під час слідства по даній справі вони більше двох років перебували під вартою, аргументованим і обґрунтованим є рішення суду про необхідність зміни щодо них запобіжного заходу на підписку про невиїзд. Ставлячи під сумнів законність такого рішення суду, прокурор у своєму поданні указує на те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_12 та ОСОБА_14 можуть ухилятись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі. В той же час, будь-яких конкретних даних, які б підтверджували указані доводи прокурора в поданні не наведено і в матеріалах справи вони відсутні. Враховуючи це, колегія суддів не вбачає підстав для визнання незаконною постанову суду в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 змінити: виключити із мотивувальної частини цієї постанови вказівки суду стосовно невиконання слідчим вимог закону при складанні обвинувального висновку та про необхідність вирішення, після закінчення додаткового розслідування, питання про направлення справи за підсудністю в частині обвинувачення у вчиненні винними особами інших злочинів, за винятком злочину, передбаченого ст. 115 ч.2 КК України.

В решті указану постанову залишити без змін.

Судді:

Кармазін Ю.М.               Федченко О.С.                Гриців М.І.