АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 640/19386/17 Головуючий 1-ї інстанції: Садовський К.С.

Провадження №11сс/790/2040/17 Доповідач: Яковлева В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Яковлевої В.С.,

суддів - Курила О.М. та Чопенка Я.В.,

з секретарем - Ілюхіною К.А.,

за участю прокурора - Коновалюка Д.С.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09 грудня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09 грудня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 Застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27) строком на 60 днів – до 04 лютого 2018 року, з заставою у розмірі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваної ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 подала апеляцій скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09 грудня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та визначити суму застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Автор апеляційної скарги вважає необґрунтованою підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та недоведеним існування ризиків, вказаних у клопотанні слідчого. Зазначає дані, що характеризують особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває. Слідчим суддею не достатньо ретельно проаналізована можливість застосування інших запобіжних заходів.

Вислухавши доповідь судді, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220530002494 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (а.с.19-23).

07 грудня 2017 року в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_2

07 грудня 2017 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190  КК України (а.с.222-244).

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України;  наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваної свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу  відповідає вимогам п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.   

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

1. наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України;

2. наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.  недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею вивчалась особа підозрюваної та враховано, що остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, значну кількість епізодів злочинної діяльності, які їй інкримінуються, а також наявність інших невстановлених осіб-співучасників, яких ОСОБА_2 може інформувати про хід досудового розслідування, оскільки обізнана про їх місце проживання.

Доводи апеляції щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року,  «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для  пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні  кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд, оскільки саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваної під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування – забезпеченню виконання підозрюваною покладних на неї процесуальних обов’язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м’яких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є недостатнім.

Мотиви  прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.

Окрім того, слід зазначити, що доводи захисника ОСОБА_1 є взаємовиключними, оскільки адвокат, стверджуючи про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення та недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав  для застосування  будь-якого запобіжного заходу, просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави.

При застосуванні до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу – тримання під вартою, застава у розмірі 128000 грн. визначена слідчим суддею виважено, відповідно до вимог ст.182 КПК України та в мінімальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 цієї статті, з урахуванням тяжкості злочину, обставин кримінального правопорушення, майнового і сімейного стану, віку підозрюваної, ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Колегія суддів також вважає, що саме такий розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов*язків та не є завідомо непомірним для неї.

Всі інші питання - фактичні обставини  кримінального провадження, питання винності чи не винності  в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09 грудня 2017 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника не вбачає.   

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09.12.2017 року про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді