Справа №2а-2109/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Орєхова О.І.,
при секретарі – Кобець А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПС УДАІ ГУМВС України у м. Вінниці про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
01 липня 2009 року позивач ОСОБА_1Г звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПС УДАІ ГУМВС України у м. Вінниці про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на наступні обставини.
25 травня 2009 року стосовно позивача було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № АВ 135768 за порушення правил дорожнього руху.
Із зазначеною постановою не погоджується, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною.
Зазначену постанову винесено щодо нього за нібито ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.
Постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.
У момент наближення позивача до пішохідного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п. 18.1 ПДР зобов’язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу.
П. 18.1 ПДР зобов’язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішохідного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал пішоходів також був безпечний. За таких умов обов’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознак, передбачених у п. 18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст. ст. 251, 256, 280 КУпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст. 269 КУпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст. 272 КУпАП є свідком. У відповідності до ст. 256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. У відповідності до ст. 251 КУпАП пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо суперечить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів.
Співробітником ДАІ не зазначено у протоколі свідків, посилаючись на те, що вони нібито є заінтересованими особами, хоча КУпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню по даній справі. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до позивача співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушують його права, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено.
Окрім наведеного, в протоколі не вказано точне місто порушення. Протокол і постанова викладені недбало. Посада та ПІБ працівника, що склав протокол і постанову, не могуть бути ідентифіковані для подання скарги до УДПС м. Вінниці.
За таких умов на думку позивача немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.
Просив суд скасувати постанову № АВ 135768 від 25 травня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, про час та місце слухання справи повідомлений, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 25).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить телеграма в матеріалах справи (а.с. 27), та не сповістив суд про причини своєї неявки, заперечення на позов не надав.
Суд, вивчивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
25.05.2009 року інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ м. Вінниці ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії № АЕ 209073, згідно до якого ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 11).
Також з даного протоколу про адміністративне правопорушення від 25.05.2009 року видно, що 25.05.2009 року о 18 годині 20 хвилин на вул. Соборній у м. Вінниці керував автомобілем марки “DAEWOO”, державний номерний знак НОМЕР_1, на нерегульованому пішохідному переході не надав переваги в русі пішоходу, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, було визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в своїй позовній заяві зазначив те, що інспектором вказано, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки “DAEWOO”, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив правила проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходам.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП на водіїв накладається адміністративне стягнення за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходам , а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Позивач в позовній заяві вказав, що у момент наближення до пішохідного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід.
Відповідно до п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, який наближується до нерегульованого пішохідному переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідністю зупинитися, щоб надати перевагу пішоходам, для яких може бути створена перешкода або небезпека.
Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, в даному випадку при проїзді пішохідного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. У даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося, боковий інтервал пішоходів також був безпечний.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, провину даної особи в його скоєні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показами технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які торкаються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення вказуються: дата та місце його складання, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол, свідчення про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час скоєння та суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреса свідків та потерпілих , якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяна матеріальна шкода, про це також вказується в протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії № АЕ № 209073 (а.с. 11), складеного інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ м. Вінниці ОСОБА_2, відсутні дані пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку, що грубо суперечить ст. 256 КУпАП, не встановлює наявності адміністративного правопорушення, провину даної особи в його скоєні та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПС УДАІ ГУМВС України у м. Вінниці про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 288 КУпАП України, ст. ст. 17, 160-163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення № АВ 135768 від 25.05.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька О.І. Орєхов