РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2008 року

м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого: Павліченка С.В. суддів: Куцина М.М., Готри Т.Ю.

при секретарі: Янкович К.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до

Вільхівецької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Вільхівецької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту.

Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що 31.10.2005 року, секретар Вільхівецької сільської ради з порушенням вимог закону, а саме за межами сільської ради, в м. Тячево до є нотаріальні контори, посвідчив заповіт ОСОБА_3 за яким ОСОБА_3 заповів своє майно ОСОБА_2.

ОСОБА_1, зазначала, що ОСОБА_2 не відноситься до кола осіб, які мають право на спадкоємство за законом і в результаті наведених вище дій позивачка була позбавлена права на спадкування майна померлого ОСОБА_3, як законний спадкоємець.

Рішенням Тячівського районного суду від 23 травня 2008 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представника позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції як незаконного та постановления нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

При розгляді даної справи суд першої інстанції не врахував вимоги ч.3 ст.1247, 1251 ЦК України та ст. 37 Закону України "Про нотаріат" і дійшов не вірного висновку про наявність повноважень у посадових осіб органів місцевого самоврядування посвідчувати заповіти, за певних обставин, за межами відповідного населеного пункту незалежно від того чи є в населеному пункті, де посвідчується заповіт, нотаріус.

Справа № 22ц-1220/08 

Помер рядка статистичного звіту: 37

Головуючий у І інстанції: Ляшко С.М.

Доповідач: С.В. Павліченко

Не застосування вимог матеріального права, які підлягали застосуванню в даному випадку привело до постановления незаконного рішення.

Спірні правовідносини регулюються ст. 209, 215, 1247, 1251 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Право на посвідчення заповітів іншими особами, крім нотаріусів обмежене в т. ч.1 місцем посвідчення заповіту.

Так посадова, службова особа відповідного органу місцевого самоврядування за змістом ст. 1251 ЦК України може посвідчувати заповіт, якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Аналогічна норма встановлена і ст. 37 Закону України "Про нотаріат", яка передбачає що, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів посвідчують заповіти.

В даному випадку заповіт посвідчений в м. Тячево.

М. Тячево є районним центром в Закарпатській області, а наявність у ньому нотаріусів, - загальновідомий в межах області факт.

Колегія суддів вважає, що посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування в населеному пункті де є нотаріуси порушує вимоги встановлені ч. 2 ст. 209 ЦК України, оскільки така посадова особа не має право вчиняти нотаріальні дії в подібному населеному пункті і відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України такий заповіт повинен бути визнаний недійсним.

Зазначені обставини, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і постановления нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області, -

рішила:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 23 травня 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Вільхівецької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту задовільнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений секретарем Вільховецької сільської ради 31 жовтня 2005 року.

Рішення проголошене в порядку ст.218, 317 ЦПК України, набирає законної сили з моменту його проголошення і відповідно до ст. 326, 327 ЦПК України може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.