УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2008р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Горблянського Я.Д.,
при секретарі Семків З.П.,
з участю: представника апелянтки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_17. та ОСОБА_18,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_20. ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_3, ОСОБА_25, Поляницької сільської ради про визнання недійсними: договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14.10.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 20.04.2006 року міжОСОБА_4 і ОСОБА_12; договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 20.04.2006 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_15; договорів дарування частини земельної ділянки від 18.04.2006 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_9, між ОСОБА_5 та ОСОБА_13, між ОСОБА_7 і ОСОБА_14, між ОСОБА_6 та ОСОБА_11.; державних актів на право власності на
Справа № 22-ц-1367/2008р. Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.
Категорія 45 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
земельну ділянку від 28.04.2005 року на ім."я ОСОБА_4, за № 976733 на ім."я ОСОБА_15., за № 306173 на ім."я ОСОБА_11, за № 976732 на ім."я ОСОБА_12., за № 094542 на ім."я ОСОБА_9, за № 982674 на ім."я ОСОБА_13, за № 306174 на ім."я ОСОБА_14 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду від 14 серпня 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 вересня 2008 року, -
встановила:
Рішенням Яремчанського міського суду від 14 серпня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними: договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14.10.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8; договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 20.04.2006 року між ОСОБА_4. і ОСОБА_12.; договорів дарування частини земельної ділянки від 18.04.2006 року між ОСОБА_4. і ОСОБА_9 та між ОСОБА_5 і ОСОБА_13; державних актів на право власності на земельну ділянку від 28.04.2005 року на ім."я ОСОБА_4, за № 976733 на ім."я ОСОБА_15, за № 306173 на ім."я ОСОБА_11., за № 976732 на ім."я ОСОБА_12., за № 094542 на ім."я ОСОБА_9. за № 982674 на ім."я ОСОБА_13., за № 306174 на ім."я ОСОБА_14 - відмовлено за безпідставністю вимог.
Додатковим рішенням цього ж суду від 02 вересня 2008 року також відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання недійсними: договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 20.04.2006 року між ОСОБА_8. і ОСОБА_15; договорів дарування частини земельної ділянки від 18.04.2006 року між ОСОБА_7. і ОСОБА_14 та між ОСОБА_6 і ОСОБА_11 за безпідставністю вимог.
Не погоджуючись із даними рішеннями, представник ОСОБА_1 ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу, вказуючи на їх незаконність та необґрунтованість, оскільки, прийняті рішення не відповідають фактичним обставинам справи, винесені па неналежній оцінці доказів та з порушенням норм матеріального права. Зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_3. звернувся до Поляницької сільської ради про передачу йому у приватну власність земельних ділянок у 2000 році, коли перебував із позивачкою ОСОБА_1 у дійсному шлюбі. Рішення Поляницької сільської ради про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельних ділянок датовано 16 листопада 2000 року. Шлюб розірвано 19.07.2002 року. Після цієї дати позивачка і ОСОБА_3 продовжували спільно
проживати, вели разом господарство, користувались спірними земельними ділянками, що підтверджується показами позивачки та свідків ( сусідів і родичів ). Договір купівлі-иродажу частини земельної ділянки від 14.10.2004 року укладено ОСОБА_3 в період, коли він перебував у фактичних шлюбних відносинах із позивачкою. Тому ОСОБА_3 не мав права відчужувати частину земельної ділянки без отримання згоди позивачки, однак відчужив, чим порушено вимоги ст. 369 ЦК України щодо здійснення права спільної сумісної власності та ст. 209 ЦК України щодо нотаріальної форми вчинення правочину. Безпідставно не взято до уваги судом і матеріали перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель в Івано-Франківській області, зокрема, Акт перевірки від 11.09.2006 року та клопотання про усунення порушень земельного законодавства від 18.09.2006 року, якими встановлено факти грубого порушення вимог земельного законодавства України при отриманні ОСОБА_3 у приватну власність спірних земельних ділянок та при виготовленні оскаржуваних Державних актів на право власності на ці земельні ділянки. Також відсутній проект відведення земельних ділянок, земельна ділянка передана у власність без вилучення її у попереднього користувача. Поза увагою суду залишено покази свідків- користувачів та власників суміжних земельних ділянок щодо факту підробки їх підписів на Акті встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування земельної ділянки ОСОБА_3 При цьому, в Акті узгодження значаться особи, котрі взагалі не були користувачами (власниками) суміжних земельних ділянок.
З наведених підстав просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному об"ємі.
В судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_16 вимоги скарги підтримав з вище зазначених підстав та просив її задовольнити.
Представники відповідачів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вимоги скарги не визнали, вважають її безпідставною, а рішення - законним і обгрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянтки ОСОБА_16 заперечення представників відповідачів ОСОБА_17 та ОСОБА_18, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Державних актів від 20.04.2004 року ( том 1. а.с. 10-12 ) відповідач ОСОБА_3 мав у власності в селі Поляниця урочище І рунь Ярсмчанської міської ради земельну ділянку площею 0, 25 га для обслуговування житлового будинку і для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 0, 6669 га та 1.0832 га.
Відповідно до договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14.10.2004 року ( том 1, а.с. 7-8 ) та Державного акту на право власності на земельну ділянку від
20.04.2004 року ( томі, а.с. 12 ), ОСОБА_3 14.10.2004 року продав частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідачам ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 На підставі зазначеного договору купівлі-продажу відповідачі 28.04.2005 року оформили право спільної часткової власності на куплену земельну ділянку, що стверджується даними в Державному акті від
28.04.2004 року (том 1, а.с. 9).
Як вбачається із договорів ( том 4, а.с. 124, 125, 127, 128-130 ) та Державних акті» на право власності на земельну ділянку ( том 1, а.с. 91-96 ), в квітні 2006 року ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відчужили свої частини земельної ділянки в селі Поляниця урочище Грунь відповідачам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і на даний час ці відповідачі є власниками земельної ділянки, яку продав ОСОБА_3.
Факт розірвання шлюбу між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 19.07.2002 року підтверджується відповідним свідоцтвом ( том 1. а.с. 52 ).
Відповідно до актового запису про смерть ( том 1, а.с. 66 ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно повідомлення Яблуницької сільської ради і матеріалів технічної документації ( відмовний матеріал № 233 Яремчанського MB УМВС України в Івано-Франківській області за 2008 рік, сторінки 14-29, 42 ) та даних із витягу з погосподарської книги ( том 1, а.с. 58-59 ), ОСОБА_3 мав у користуванні земельну ділянку площею 2 га і у 2003 році виготовив технічну документацію по складанню Державного акту на право власності на земельні ділянки площею 2 га в селі Поляниця.
Частинами 1 і 2 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин. зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до сільської ради за місцем знаходження земельної ділянки і сільська рада протягом місяця приймає рішення щодо приватизації земельних ділянок на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
За таких обставин та досліджених доказів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_3. дотримався вимог закону при приватизації земельних ділянок, які перебували в його користуванні, тому твердження представника позивачки на обґрунтування позову про необхідність виготовлення проекту відведення земельних ділянок та подані позивачкою докази про це є непереконливими.
Правильним є і висновок суду, що земельні ділянки, які приватизував ОСОБА_3, не були у спільній власності позивачки ОСОБА_1 та її покійного чоловіка ОСОБА_3, а позивачка не зверталася з відповідною заявою до сільської ради про приватизацію цих ділянок, тому її згоди на відчуження земельних ділянок, які були у власності відповідача ОСОБА_3, не було потрібно.
Вірно судом встановлено і те, що внаслідок приватизації ОСОБА_3 своїх земельних ділянок, межі земельних ділянок суміжних землекористувачів та власників не порушені, як і не порушені їх права на свої земельні ділянки, що вбачається із їх пояснень.
Тому суд першої інстанції, на підставі ст.ст. 90, 153 Земельного кодексу України. правильно встановив, що відповідачі вправі були набувати та відчужувати спірні земельні ділянки, а позивачка ОСОБА_1 не навела обґрунтованих і законних підстав для визнання недійсними оспорюваних нею договорів та державних актів на право власності на земельну ділянку та що оспорювані документи суперечать діючому законодавству, в зв'язку з чим підставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Твердження представника апелянтки про те, що судом при постановленні рішення не враховано всіх обставин по справі, не взято до уваги поданих доказів, - є безпідставними, заперечуються матеріалами справи та не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи і дано їм вірну юридичну оцінку з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального нрава, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості постановленого судом рішення від 14 серпня 2008 року та додаткового рішення від 02 вересня 2008 року. підстав для скасування яких колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Яремчанського міського суду від 14 серпня 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена н касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяці» з дня набрання законної сили.