КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2007 № 05-5-2/2935
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Мясищев О. М.,
від відповідача - не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кафе "Літо"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.01.2007
у справі № 05-5-2/2935
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кафе "Літо"
до Севастопільська міська рада
про внесення змін до договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2007р. № 05-5-2/2935 позовна заява повернута позивачу без розгляду.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позовну заяву направити до місцевого господарського суду для розгляду по суті. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми процесуального права; з довідки органів статистики вбачається, що особа, яка підписала позовну заяву, є директором товариства позивача; правова оцінка поданих доказів повинна проводитись судом під час розгляду позову по суті; всі додані до позовної заяви документи надсилались на адресу відповідача в жовтні 2006 року, коли позивач вперше звертався з позовом до суду.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 15.02.2007р. до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Кафе “Літо” з позовом до Севастопольської міської ради про внесення змін до договору оренди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2007р. № 05-5-2/2935 позовна заява повернута позивачу без розгляду на підставі п. п. 1, 3, 6 ст. 63 ГПК України. Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява підписана особою, повноваження якої не підтверджені; до позовної заяви не додано матеріалів, що підтверджують позовні вимоги, а саме: пропозиції про внесення змін до договору оренди та доказів її направлення відповідачеві; позивачем порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Так перелік підстав для повернення позовної заяви, передбачений статтею 63 ГПК України, є вичерпним.
Повернення позовної заяви на підставі п. 1 ст. 63 ГПК України можливо, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Разом з тим із змісту ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” вбачається, що виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є директор, який має право виконувати дії від імені товариства без довіреності.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява (вх. № 4645 від 20.02.2007р.) підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Кафе “Літо”” – Маргошия Ж. О.
Той факт, що гр. Маргошия Жанетта Омарівна дійсно займає посаду директора ТзОВ “Кафе “Літо”” підтверджується копією довідки № 22-369-6890 про включення товариства позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка була додана до позовної заяви.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позивач належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 54 ГПК України, що, в свою чергу, унеможливлює повернення позовної заяви з посиланням на п. 1 ст. 63 ГПК України.
Протирічить фактичним обставинам справи і висновок господарського суду першої інстанції про відсутність доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві.
Відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002р., про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Таким чином згідно із положенням ст. 32 ГПК України квитанція, видана відділенням поштового зв’язку, є належним доказом виконання позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України щодо направлення копії позовної заяви іншій стороні. Як вбачається з матеріалів справи, позивач долучав до позовної заяви оригінал квитанції № 7574 від 15.02.2007р.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що висновок господарського суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України не відповідає дійсності.
Посилання місцевого господарського суду на п. 3 ст. 63 ГПК України також є необґрунтованим, оскільки до позовної заяви додавалися копія спірного договору оренди земельної ділянки; копія рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2003р. у справі № 38/399 про визнання за позивачем права на довгострокову оренду земельної ділянки, що є предметом спірного договору; копія рішення Севастопольської міської ради про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2003р. у справі № 38/399. Твердження господарського суду першої інстанції про те, що “до позовної заяви не додано... пропозиції про внесення змін до договору оренди та доказів її направлення відповідачеві, як того вимагає ст. 188 ГК України” не заслуговує на увагу, оскільки названа стаття є нормою матеріального права. Іншими словами, дотримання чи порушення встановленого ст. 188 ГК України порядку внесення змін до господарського договору повинно оцінюватись господарським судом під час розгляду спору по суті і не може бути підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п. 3 ст. 63 ГПК України.
Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Отже якщо місцевий господарський суд вважав за необхідне дослідити докази, що підтверджують факт звернення позивача до відповідача із пропозицією про зміну спірного договору, він зобов’язаний був їх витребувати згідно із ч. 1 ст. 38 ГПК України.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність повернення місцевим господарським судом позовних матеріалів без розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 106 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2007р. № 05-5-2/2935 скасувати.
Справу № 05-5-2/2935 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
23.05.07 (відправлено)