РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Пнівчук О.В.,

суддів Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.,

секретаря Юрків І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання трудового договору розірваним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання трудового договору розірваним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 20 серпня 2008 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору.

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що між нею як фізичною особою -підприємцем та ОСОБА_2 04.04.2005 року було укладено трудовий договір та в цей же день зареєстровано Снятинським районним центром зайнятості.

Відповідно до трудового договору ОСОБА_2 зобов'язана була виконувати функції завідуючої аптечним пунктом. Однак з 24 березня 2007 року на роботу не з'явилась у зв'язку з чим була звільнена з роботи з 14.04.2007 року на підставі ст. 40 п.4 та ст. 41 п.2 КЗпП України.

Справа № 22-ц-1431/2008р. Головуючий у І інстанції Потятинник Ю.Р.

Категорія 51 Доповідач: Пнівчук О.В.

Оскільки відповідачка не бажає засвідчити власним підписом розірвання трудового договору, то центр зайнятості не зможе зареєструвати розірвання договору у встановленому законом порядку.

ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про розірвання трудового договору з часу ухвалення рішення суду та просила зобов'язати ОСОБА_1 сплатити за неї внески до Пенсійного фонду України з 01.01.2008 року по час ухвалення рішення суду.

Свої вимоги мотивувала тим, що трудовий договір повинен бути розірваним з дня реєстрації центром зайнятості або прийняття рішення судом.

ОСОБА_1 своєчасно не звернулася в центр зайнятості для реєстрації розірвання договору, крім того до кінця 2007 року платила за неї внески в Пенсійний фонд.

Рішенням Снятинського районного суду від 20 серпня 2008 року задоволено позов ОСОБА_1

Визнано трудовий договір укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 04.04.2005 року розірваним на підставі ст. 40 ч.1 п.4 та ст. 41 ч.1 п.2 КЗпП України з 14.04.2007 року. В зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій подала апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість висновків суду.

Апелянт зазначила, що суд проігнорував її клопотання про об'єднання в одне провадження даного позову з її позовом до ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати, відпускних, надурочних, за затримку розрахункових, трудової книжки та моральної шкоди, поданим до суду першої інстанції 28.01.2008 року.

Суд не дав належної оцінки тій обставині, що вона неодноразово зверталась до приватного підприємця ОСОБА_1, в правоохоронні та інші контролюючі органи із зверненнями про те, щоб ОСОБА_1 провела з нею розрахунок, видала трудову книжку та ознайомила з наказом про звільнення.

Апелянт вважає, що суд з власної ініціативи визначив за власника підставу для розірвання трудового договору.

Суд у рішенні зазначаючи про те, що вона допустила прогули з 24.03.2007 року не врахував, що відповідно до трудового договору субота та неділя - вихідні дні.

ОСОБА_1 не представлено належних доказів про наявність у неї обґрунтованих підстав для втрати довіри до неї, як до працівника.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Апелянт ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник Снятинського районного центру зайнятості підтримав доводи апеляційної скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 була правильно звільнена з роботи за ст. 40 п.4, та ст. 41 п.2 КЗпП України допущений прогул та за скоєння нею винних дій як працівника, що обслуговує грошові або товарні цінності, які дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника.

Разом з тим, такий висновок суду не відповідає зібраним доказам по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі трудового договору укладеного між нею як працівником і фізичною особою приватним підприємцем - ОСОБА_1 04 квітня 2005 року працювала завідуючою аптечним пунктом.

За умовами зазначеного договору визначено її функціональні обов'язки, порядок та умови оплати праці та визначено як вихідні дні: суботу та неділю.

Посилаючись на обгрунтованість звільнення ОСОБА_2 за скоєння прогулу позивачка - ОСОБА_1 посилається на акт від 24 березня 2007 року про відсутність її на роботі без поважних причин, однак зазначений день відповідно до трудової угоди -вихідний. Будь-яких інших доказів щодо відсутності ОСОБА_2 на роботі без поважних причин не представлено. Щодо підстав звільнення ОСОБА_2 за ст. 41 КЗпП України позивачкою ОСОБА_1 не представлено жодних доказів.

ОСОБА_2 не погоджується про звільнення її з роботи з підстав зазначених приватним підприємцем ОСОБА_1

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання трудового договору між нею як фізичною особою підприємцем та працівником ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 та п.2 ст. 41 КЗпП України до задоволення не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що необгрунтованими є також позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання трудової угоди з часу постановления судом рішення, так як нею не вказано підстав передбачених КЗпП України для розірвання трудового договору, не представлено також доказів про її звернення до ОСОБА_1 пре звільнення її з роботи за власним бажанням.

Таким чином, ухвалене рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в позовах ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На підставі ст. ст. 40 ч.1 п. 4, 41 ч. 1 п. 2 КЗпП України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду від 20 серпня 2008 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання трудового договору між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 розірваним за п.4 ст. 40 та п. 2 ст. 41 КЗпП України та в зустрічному позові ОСОБА_2 про розірвання трудового договору між нею та фізичною особою ОСОБА_1 з часу постановления рішення суду та зобов'язання сплатити внески в пенсійний фонд по час ухвалення рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.