справа №2-а-411

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року. Шосткинський міськрайсуд,

Сумської області у складі : головуючого судді Свиненко М.Д.. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Шосткинського міськрайсуду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини №3022 про стягнення грошово компенсації замість речового майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом мотивуючи тим. що з 29.05.1992 року по 20.11.2009 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині № 3022 на посаді контролер; спеціальної комендатури.

Відповідно до частини 2 ст. 9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” (Далі-Закон №2011-12) він має право на отримання грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна і розмірі вартості зазначених предметів.

Зазначає, що всупереч вимогам вказаного закону і порядку виплати грошової компенсації визначеного Кабінетом Міністрів України йому було відмовлено відповідачем у виплаті грошово компенсації за не отримане речове майно в період проходження ним військової служби за контрактом.

Таку відмову у виплаті грошової компенсації позивач вважає неправомірною, тому просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за речове майно 7423 грн. 95 коп., слухати справу в його відсутність.

Відповідач позов не визнав, просить слухати справу у їх відсутність і в своїх заперечення посилався на ОСОБА_2 України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” №1459-3 від 17.02.2000 року, яким призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями грошово компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Служби зовнішньої розвідки України. Державної прикордонної служби України. Управління державної охорони та Головного управління Міністерства внутрішніх військ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). ОСОБА_2 в частині зупинення зазначеної норми не визнанні неконституційним і підлягає обов'язковому виконанню на території України.

Крім того в своїх запереченнях зазначив, що військова частина №3022 є розпорядником бюджетних коштів відповідного рівня і вона здійснює видатки на платежі тільки в межа відповідних асигнувань, встановлених на поточний рік. Однак таких бюджетних асигнувань ні виплату грошової компенсації за не отримане речове майно військовій частині № 3022 не було передбачено, тому враховуючи зазначене, вважає свої дії цілком законними, а вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, просить в задоволенні позов) відмовити.

Дослідивши матеріали справи та зібрані докази в сов окупності, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи і ніким не оспорюється, що з 29.05.1992 року ОСОБА_1 по 20.11.2009 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині №3022 на посаді контролера спеціальної комендатури(а.с.6-7).

Згідно частини 2 ст. 9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” позивачка має право на отримання грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів.

ОСОБА_1 при звільненні було нарахована грошова компенсація за не отримане ним речове майно в сумі 7420грн. 95 коп. (а.с. 33).

На час виникнення спірних правовідносин діяло наступне законодавство.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 ..Пре соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року, оскільки ОСОБА_2 України від 03 листопада 2006 року № 328-5 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і деяких інших осіб" набрав чинності 01 січня 2007 року) - військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Дію статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України. Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України. Управління державної охорони та Головного управління Міністерства внутрішніх військ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців) згідно з Законом України від 17 лютого 2000 року №1459 „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.

Законом України від 03 листопада 2006 року №328-5 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і деяких інших осіб”, який набрав чинності 01 січня 2007 року, у Законі України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” статтю 9 викладено в новій редакції та ОСОБА_2 доповнено статтею 9-1 „Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців”.

Згідно із пунктом 2 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 59 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-5 „Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, зупинено на 2007 рік дію пункту 2 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Положення пункту 59 статті 71 Закону України від 19 грудня-2Q0& року №489-5 „Про державний бюджет України на 2007 рік” не визнані Конституційним Судом України — неконституційними.

Пунктом 67 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року №107-6 „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, пункт 2 статті 9-1 Закону №2011-12 — виключено.

Положення пункту 67 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року №107-6 „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційними Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин речове майно та грошова компенсація за речове майно були передбачені законодавством України в період з 10 січня 1992 року, тобто з моменту введення в дію Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до 11 березня 2000 року (дати набрання чинності Закону України від 17 лютого 2000 року №1459 „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” та з 22 травня 2008 року, тобто дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року, щодо неконституційності положень пункту 67 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року №107-6 „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

З цього виходить, що виплата грошової компенсації замість не отриманого речового майна в даних спірних правовідносинах діяла починаючи з 22 травня 2008 року, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню саме з вказаної дати і по час звільнення позивача, а саме з 22.05.2008 року і по 20.11.2009 року в сумі 2018 грн. 56 коп. як зазначено в довідці №4/1 про

заборгованість належних предметів форменого одягу ОСОБА_1 (а.с.43).

Визнаючи спосіб, у який підлягає поновленню порушене право позивача на отримана грошової компенсації замість не отриманого речового майна, суд вважає за необхідне відповідні до положень ст. 162 КАС України, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплат грошової компенсації замість не отриманого речового майна в розмірі 2018 грн. 56 коп..

Виходячи з наведеного, з метою повного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне н підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправної бездіяльність відповідача в частині не виконання з 22.05.2008 року приписів пункту 2 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, що призвело до порушення прав позивача на отримана 2018 грн. 56 коп. грошової компенсації замість не отриманих належних предметів форменого одяг; за період його служби з 22.05.2008 року по 20.11.2009 року.

Керуючись ст. ст. 8. 19, 46 Конституції України, пунктом 2 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” , ст. ст. 8-11, 71, 94, 99-100, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не виконання приписів пункту ; статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні і виплаті 2018 грн. 56 коп. грошової компенсації замість не отриманих належних предметів форменого одягу за період його служби з 22.05.2008 року по 20.11.2009 року.

Зобов’язати військову частину №3022 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 2018 грн. 56 коп. - грошової компенсації замість не отриманих належних предметів форменого одягу за період його служби з 22.05.2008 року по 20.11.2009 року відповідні до пункту 2 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 „Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суд через Шосткинський міськрайсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 дні апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України .

Постанова є оригіналом і виготовлена в нарадчій кімнаті.

Суддя Шосткинського

міськрайсуду: ОСОБА_3