Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
РІШЕННЯ
Іменем України
09 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Жигановської О.С.
суддів: Косигіної Л.М., Котік Т.С.
при секретарі судового ОСОБА_1
засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м,Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Житомирської міської ради та відділу приватизації державного житлового фонду управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання недійсною приватизації житла за за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06.12.2010 року
встановила :
17.03.2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з названим позовом. Зазначила, що квартира №30 по вул Мануїльського, 88 в м.Житомирі перебувала у користуванні її сім'ї як квартира державного житлового фонду. Основним квартиронаймачем рахувалась ОСОБА_5. Станом на грудень 1994 року в квартирі проживали та були зареєстровані:
наймач - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
її дочка - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2
її син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3
її онук - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 23.12.1994 року без відома інших членів сім'ї ОСОБА_5 звернулась до органу приватизації житлового фонду із заявою про приватизацію названої квартири. Розпорядженням від 10.01.1995 року а №16123 квартира передана у приватну власність ОСОБА_5, і а підставі даного розпорядження видано свідоцтво №16123 від 9.01.1995 року про право власності на житло на ім'я ОСОБА_5, Савенко A.n., ОСОБА_4 Отримавши вказане свідоцтво, ОСОБА_5 його приховала. Відповідно вона, тобто позивачка, не знала і не могла знати про приватизацію квартири, якою порушено її права, бо вона не надавала згоди на її здійснення, а також права її неповнолітнього сина ОСОБА_7.
Справа №22ц/0690/400/11 Головуючий в 1 інстанції Драч Ю.І. Категорія 5 Доповідач Жигановська'О.С.
В лютому 2008 року вона отримала постанову виконавчої служби про арешт 1/3 частини квартири, яка належить її брату ОСОБА_4 , І лише тоді дізналась, що квартира не є державною.
Враховуючи наведене, просила поновити процесуальний строк оскільки він пропущений з поважних причин; визнати недійсним розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Житомирської-міської ради від 19.01.1995 року за №16123 та свідоцтво про право власності на житло, видано 19.01.1995 року за №16123 на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4
В процесі розгляду справи ОСОБА_2 доповнила свої пс вимоги і просила визнати недійсною на підставі ст.48 ЦК УРСР від 23.12.1994 року, подану ^о органу приватизації від і ОСОБА_5 та поновити процесуальний строк для подачі позову , пропущеного з поважних причин.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06.12 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На думку апелянта, судове рішення є незаконі необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з насту підстав.
Відповідно до змісту п.1 ct. 2 'Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду", п.2 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян від 15.09.1992 року №56 з наступними змінами, передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки..., які віднесені до державного житлового фонду та використовуються громадянами на умовах найму.
Судом встановлено/ що розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.01.1995 року за №16123 квартиру №30 в будинку N'88 по вул.Мануїльського в м.Житомирі передано в приватну cniльну сумісну власність наймача та ч^іенів його сім'ї (а.с.9).
19.01.1995 року на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на житло за №16123, а саме на квартиру №30 по вул . Мануїльського, 88 в м.Житомирі (а.с.8) .
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд 1 інстанції виходив з того, що приватизація спірної квартири проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, факт підробки документа /заяви на приватизацію квартири/ не доведено в порядку кримінального судочинства і також позивачкою пропущений строк позовної давності, а підстав для його поновлення не вбачається.
Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячі з наступного.
Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передання займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'і, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Станом на грудень 1994 року - січень 1995 року, тобто на час вирішення питання щодо приватизації квартири АДРЕСА_2, в ній були зареєстровані і проживали:
наймач - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
її дочка - Савенко- Алла Петрівна, ІНФОРМАЦІЯ_2
її син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3
її онук - ОСОБА_6 Іван'Юрійович, ІНФОРМАЦІЯ_4
Отже, вказані особи відповідно до вимог вищевказаного закону мали право на приватизацію житла.
Заява про передачу спірної квартл^ри у приватну власність подана від імені ОСОБА_5 та підписана повнолітніми членами сім'ї наймача без зазначення їх прізвищ (а.с.10).
Як в суді 1 інстанції, так і апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснила, що внаслідок складних сімейних обставин мала намір приватизувати квартиру лише на себе, а тому не поставила до відому членів сім'ї про свій намір і вказану заяву підписала особисто. Хіо ставив підписи за інших членів сім'і не знає.
Позивачка ОСОБА_8, відповідач ОСОБА_9 підтвердили дані обставини.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №1/372 від 14.04.2010 року підписи в заяві від 23.12.1994 року №15802 про передачу спірної квартири у приватну власність виконані не ОСОБА_2 та не ОСОБА_4
(а.с.162-165) .
Тому є доведеним факт відсутності письмової згоди всіх повнолітніх членів сім'ї наймача на приватизацію займаного житла, що є обов'язковою та необхідною умовою для здійснення приватизації.
Недотримання відповідачем вимог ч.2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є підставою для визнання згаданої заяви /як одностороннього правочину/, а також послідуючих розпорядження органу приватизації і відповідного свідоцтва про право власності на житло за №16123, недійсними на підставі ст.48 ЦК УРСР /закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин/.
Крім того, внаслідок даної приватизації порушені права неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який також як і інші члени сім' ї наймача мав право на приватизацію квартири, але був його протиправно позбавлений.
Відповідачка ОСОБА_5 підтвердила ту обставину, що приховала від своїх дітей факт приватизації квартири. Як вбачається з матеріалів справи, постанова про арешт майна ОСОБА_4, а саме 1/3 частини згаданої квартири, була надіслана зиконавчою службою 01.02.2008 року (а.с.7, 7 зворот). Саме з цього часу позивачка дізналась про порушення свого права, а тому її вимоги про поновлення процесуального строку є обґрунтованим і підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, рішення суду 1 інстанції як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
Керуючись ст.ct.209, 218, 303, 307, 309, 313., 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л. а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06.12.2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності.
Визнати недійсною заяву, подану 23.12.1994 року до органу приватизації виконавчого комітету Житомирської міської ради, від імені ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на приватизацію квартири №30 по вул .Мануїльського 88 в м.Житомирі.
Визнати недійсним розпорядження відділу приватизації держави житлового фонду Житомирської міської ради від 19.01.1995 року №16І23.
Визнати недійсним свідоцтво №16123 про право власності квартиру №30 по вул .Мануїльського, 88 в м. Житомирі, яке видане 19.01.1995 року на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_2 . Петрівни, ОСОБА_4.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді
Згідно: суддя апеляційного суду Жигановська О.С.
Житомирської області