РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" грудня 2008р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Проскурніцького П.І., Фединяка В.Д.,
при секретарі Семків З.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_2, його адвоката
ОСОБА_5, позивачки ОСОБА_1, її адвоката ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2008 року, -
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено та встановлено їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, - два місяці з дня вступу рішення в законну силу.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, зазначаючи, що судом допущено невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Зокрема, вважає висновок суду про те, що строк на подачу заяви в нотаріальну контору ОСОБА_1 пропустила через тяжкі та тривалі захворювання дітей та чоловіка, - є неправильним і їх не можна вважати поважними, оскільки, їхня мати померла у вересні 2004 року, а з позовом
Справа № 22-ц-1671/2008р. Головуючий у 1 інстанції Попович С.С.
Категорія 37 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
ОСОБА_1 звернулася лише в червні 2007 року, фактично через три роки. Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому слід виходити з того, що поважними є причини, пов»язані з об»активними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій. Суд не дав оцінки поясненню ОСОБА_1, що через місяць після смерті матері вона вийшла на роботу, тобто непереборні труднощі не існували. Також судом залишена поза увагою та обставина, що Івано-Франківська державна нотаріальна контора (вул. Г.Мазепи, 28) знаходиться поруч з місцем проживання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), що давало їй можливість подати заяву про прийняття спадщини в строк, передбачений законодавством, або ж надіслати заяву поштою, чи в будь-який інший спосіб повідомити нотаріальну контору про прийняття спадщини. Вважає, що позивачка не звернулася в нотаріальну контору в шестимісячний строк, оскільки, не претендувала на спадкове майно в зв»язку з тим, що їй залишилась 3-х кімнатна квартира по АДРЕСА_1 і ще за життя матері вони із позивачкою прийшли до такого розподілу майна. Дану обставину ствердили в судовому засіданні їхні єдині спільні родичі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили, що після похорону матері сестра ОСОБА_1 в розмові із ними заявила, що не буде оформляти спадщину і не претендує на квартиру та дачу, які належали матері. З цих підстав просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 стосовно встановлення додаткового строку для подання заяви у нотаріальну контору про прийняття спадщини.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_5 підтримали вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просили її задовольнити в повному об»ємі.
Позивачка ОСОБА_1 та її адвокат ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнали, вважають її безпідставною, яку слід відхилити, а рішення, як законне та обгрунтоване, - залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін та їх адвокатів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 мала намір прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_3, претендувала на спадкове майно, а строк на звернення в нотаріальну контору для подання заяви про прийняття спадщини пропустила з поважних причин внаслідок хвороби її дітей та
чоловіка, тому прийшов до висновку про необхідність надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Однак, з таким висновком суду не може погодитись колегія суддів із-за його необґрунтованості та помилковості.
Як вбачається із матеріалів справи, мати сторін ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16). Після смерті ОСОБА_3 залишилось ряд майна, котре могло б спадкуватись після її смерті у випадку прийняття сторонами спадщини (а.с. 15, 55). Заповіт покійною не складався, отже, в даному випадку, може мати місце спадкування за законом, а спадкоємцями за законом можуть бути обоє із сторін по справі.
Відповідач ОСОБА_2подав у нотаріальну контору в шестимісячний строк відповідну заяву і йому в квітні місяці 2005 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері, що не заперечили сторони по справі. Позивачка ОСОБА_1 такої заяви в шестимісячний строк не подала, тому 19 червня 2007 року звернулася в суд з відповідним позовом (а.с. 2-5).
Із наданих позивачкою медичних документів слідує, що її діти та чоловік періодично хворіли та знаходились в медичних закладах на лікуванні протягом з листопада 2004 року по березень 2005 року (а.с. 18, 19, 20, 28). Про те, процес лікування хворих не був безперервним і не вимагав від позивачки постійного безперервного догляду за хворими, що вбачається із зазначених медичних документів. Окрім того, як зазначила в судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка, вона так пізно звернулася в суд з позовом, оскільки надіялась, що відповідач ОСОБА_2 сам подасть заяву в нотаріальну контору про дачу згоди на прийняття нею спадщини, яку він прийняв ще в квітні 2005 року і про цей факт їй теж стало відомо наприкінці квітня 2005 року. Однак, відповідач такої заяви в нотаріальну контору не подав.
Статтями 1268-1270 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 зазначеного Кодексу передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом
спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позивачкою ОСОБА_1 не наведено в судовому засіданні поважних причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, за поновленням якого та встановленням додаткового строку для прийняття спадщини вона звернулася до суду тільки в червні 2007 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено необгрунтовано, без врахування всіх обставин по справі та поданих доказів, з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову позивачці ОСОБА_1 у позові, оскільки, позивачка без поважних причин пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.
На підставі ст.ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.