Справа № 2-4430/07

 Справа №2-255/08

РІШЕННЯ

іменем    України

 25 квітня 2008 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді     Б л ажко І. О.

при секретарі -     Кашаєвій О.Г.

з участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача -     ОСОБА_3

представника відповідача -     ОСОБА_4

представників відповідача -     ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частину квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання заповіту, вчиненого від імені ОСОБА_7 ОСОБА_2»янівни та посвідчений нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 недійсним; визнання за ОСОБА_6 право власності на 2/3 - 66/100 ідеальних частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Зазначивши, що у 1970 року ОСОБА_9 одержала в користування квартиру АДРЕСА_2, куди поселилася і проживала до дня своєї смерті 19.06.2005 року. У 1973 році він одружився з ОСОБА_9 та вселився в цю квартиру, де проживає зараз. У 1982 році ОСОБА_9, після смерті своєї матері, забрала із Кіровоградської обласної психіатричної лікарні свою сестру ОСОБА_7, яка поселилася в спірну квартиру і проживала там до своєї смерті 23.03.2006 року. 09.11.1993 року вони всі втрьох приватизували вказану квартиру та одержали свідоцтво про право власності №8832 від 09.11.1993 року без визначення ідеальних часток кожного з її співвласників. Рішенням суду від 01.08.2007 року було визначено розмір ідеальних часток в спірній квартирі. 22.04.2004 року ОСОБА_9 зробила заповіт на належне їй майно на ім»я ОСОБА_7 ОСОБА_7, проживаючу у вказаній квартирі фактично прийняла спадщину у вигляді частки квартири після смерті ОСОБА_9, але не встигла отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно. 25.08.2005 року ОСОБА_7 зробила заповіт на все спадкове майно на ім»я ОСОБА_3 Вважає, що цей заповіт складений особою яка за життя страждала розладом психічного здоров»я, не усвідомлювала свої дії та не могла керувати ними, являється інвалідом другої групи, в зв»язку з психічним захворюванням. Цим заповітом порушено його право спадкування за законом у четверту чергу, через що він звернувся до суду.

Позивач ОСОБА_6 до суду не з»явився, надавши заяву про слухання справи без його участі.

Представник позивача ОСОБА_10 до суду не з»явився, надавши заяву про слухання справи без його участі.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали повністю відповідно до викладених в позовній заяві обставин, з врахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, показань свідків.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали повністю, просили при винесенні рішення не брати до уваги висновок судово-психіатричної експертизи.

Представник відповідача - територіальної громади в особі Полтавської міської ради в судовому засіданні проти задоволення першої частини позову не заперечував, при винесенні рішення по другій покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи - Першої Полтавської державної нотаріальної контори в особі державного нотаріуса ОСОБА_8 належним чином повідомлена судової повісткою до суду не з»явилася.

Відповідно до ст.169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, заслухавши сторін, свідків, експерта, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» №10116719 від 16.03.2006 року та свідоцтва про право власності на житло від 09.11.1993 року відділу приватизації житла ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на праві приватної, спільної, сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, котре видане згідно з розпорядженням (наказом) від 09.11.1993 року №8832 (а.с.5, 7).

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.08.2007 року по справі №2-2234/07 визначено ідеальні частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, ОСОБА_9, померлу 19.07.2005 року, ОСОБА_7, померлу 19.07.2005 року, по 1/3 частки за кожним.

ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_9 з 08.10.1975 року згідно свідоцтва про укладення шлюбу до дня її смерті (а.с.3З).

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (ОСОБА_11Л.). були рідними сестрами (а.с.34).

До довідок ГЖЕД №5 від 31.06.2006 року та від 21.05.2007 року за адресою - квартира АДРЕСА_1 дійсно проживає та зареєстрований ОСОБА_6 з 12.02.1976 року; ОСОБА_9 його дружина, була зареєстрована та проживала з 21.10.1975 року по день смерті 19.07.2005 рік; ОСОБА_7 сестра, була зареєстрована та проживала з 09.08.1985 року по день смерті 23.03.2006 року (а.с.12, 35).

ОСОБА_9 22.04.2004 року склала заповіт, яким все належне їй майно, в тому числі належну їй частину квартири №58, що знаходиться в м.Полтаві по вулиці Фрунзе №106 заповіла ОСОБА_7, котрий посвідчено ОСОБА_12, Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №3686 (а.с.15).

ОСОБА_9 померла 19.07.2005 року згідно свідоцтва про смерть (а.с.13).

ОСОБА_7 на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем, заяву про відмову від спадщини не подавала, а тому на підставі ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після померлої ОСОБА_9 (1/3 + 1/3=2/3).

ОСОБА_7 25.08.2005 року склала заповіт, яким все належне їй майно, в тому числі належну їй частину квартири №58, що знаходиться в м.Полтаві по вулиці Фрунзе №106 заповіла ОСОБА_3, який посвідчено ОСОБА_8, державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №2-1447 (а.с.16).

ОСОБА_7 померла 23.03.2006 року згідно свідоцтва про смерть (а.с.14).

Відповідно до акту №123 від 28.02.2008 року посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім.О.Ф.Мальцева комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_7 на момент складання заповіту, а саме на 25.08.2005 року виявляла ознаки хронічної психічної хвороби у вигляді інволюційної меланхолії в стадії нестійкої стабілізації з проявами депресивної симптоматики. Ступінь змін особистості у ОСОБА_7 у поєднанні з депресивною симптоматикою станом на 25.08.2005 року був таким, що істотно впливав на можливості підекспертної усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_7 була інвалідом другої групи безтерміново, у зв»язку з проявами психічної хвороби та отримувала пенсію по інвалідності (а.с.6).

ОСОБА_7 згідно довідки Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру №139/11-01-08 від 20.12.2007 року перебувала на обліку з 1992 року з діагнозом інволюційна меланхолія (а.с.87).

Згідно амбулаторної картки ППНД на ім»я ОСОБА_7 вона з 1992 року спостерігається психіатрами Полатвського обласного психоневрологічного диспансеру і на

протязі 1992-1993 років 4 рази знаходиться на лікуванні в психіатричній лікарні з діагнозом : інволюційна меланхолія. З 1993 по 1998 роки ОСОБА_7 часто відвідує психіатра, оглядається ним, її стан трактується, як важкий, вона лежить у ліжку, настрій знижений, нічим не займається, приймає підтримуюче лікування. З середини 1998 року стан ОСОБА_7 поступово покращується, був більш-менш стабільним до 19.07.2005 року. Активного лікування не приймає. З 03.08.2005 року її стан погіршився після смерті сестри, призначені ліки. 03.11.2005 року слідує, що у ОСОБА_7 знижений настрій, вона пасивна.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13, який є лікарем-психіатром Полтавського психоневрологічного диспансеру, пояснив, що він спостерігав ОСОБА_7 з 1992 року, неодноразово виїжджав до неї додому, оглядав її, займався її лікуванням. При огляді ОСОБА_7 03.08.2005 року, після смерті її сестри, стан останньої значно погіршився, мала місце депресія, призначено активне лікування антидепресантами та нейролептиками.

Свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що ОСОБА_7 могла поводити себе неадекватно, робила незрозумілі дії, могла роззутися на вулиці, могла не пізнавати її, балакала про вже померлих людей. Свідок ОСОБА_14 теж вважає, що поведінка ОСОБА_7 була неадекватною.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала суду, що ОСОБА_7 була гарною людиною, хоча погано чула, вела нормальний спосіб життя. Свідок ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_7 не хворіла психічно і вела себе нормально. Нотаріус ОСОБА_17 зазначила, що під час складання заповіту ОСОБА_7 сама зайшла до неї в кабінет, відповідала на запитання, відповіді були достатні для посвідчення заповіту.

Аналізуючи інформацію надану свідками видно, що всі свідчення про психічний стан ОСОБА_7 малоінформативні : вела себе нормально, була адекватна, впізнавала, або навпаки - вела себе неадекватно, не впізнавала оточуючих.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч.4 ст.1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування , одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_7, котра була інвалідом 2 групи безтерміново у зв»язку з прихічною хворою, в момент підписання заповіту переживала за смерть своєї сестри, в неї відмічалися прояви депресії, тревоги, через що вона не усвідомлювала значення своїх дій, в зв»язку з чим заповіт від імені ОСОБА_7, посвідчений нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 є недійсним.

Крім того ОСОБА_6 проживав зі спадкодавцем - ОСОБА_7 однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини, через що відповідно до ст.1264 ЦК України має право на спадкування за законом у четверту чергу.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частину квартири задовольнити.

Визнати заповіт від 25 серпня 2005 року вчинений від імені ОСОБА_7 ОСОБА_14»янівни   та   посвідчений   державним   нотаріусом   Першої   Полтавської   державної

нотаріальної контори ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 недійсним.

Визнати право власності ОСОБА_6 на 2/3 - 66/100 ідеальних частин квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7 ОСОБА_14»янівни.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 17 грн. державного мита та 30 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.