ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 листопада 2009 р.                                                                                    № 16/153/09  

                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В. - доповідач,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скаргиСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, Миколаївська область

напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.09

у справігосподарського суду Миколаївської області №16/153/09

за позовомПрокурора Врадіївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради

доСПД ОСОБА_1

простягнення  збитків в сумі 801,27грн.

за участю представників сторін:

26.10.0923.11.09

від СПД ОСОБА_1  –ОСОБА_2не з'явилися

від Врадіївської селищної ради -не з'явилисяБарба І.Г.

від Генеральної прокуратури   –старший прокурор Управління Громадський С.О.старший прокурор Управління Івченко О.А.

Постанова приймається 23.11.09, оскільки розгляд справи ухвалою від 26.10.09 було відкладено.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.06.09 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь держави в особі Врадіївської селищної ради 801,27грн. збитків.

Одеський апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Бойко Л.І.) переглянув вказане рішення і постановою від 20.08.09 залишив його без змін.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 рішення та постанову вважає такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурорів Управління Генеральної прокуратури України, Вищий господарський суд України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Врадіївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради заявлено позов до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 801,27грн. збитків.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор послався на те, що СПД ОСОБА_1 27.11.01 придбала у власність будівлю тіру площею 38,7кв.м. однак договору оренди на земельну ділянку під якою знаходиться тір не оформила, чим заподіяла збитки.

Слід зазначити, що в позовній заяві прокурор не вказав кому саме заподіяні збитки і на чию користь слід стягнути ці збитки.

Розглянувши справу, господарський суд Миколаївської області, пославшись на ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ч. 2 і п. "г" ч. 3 ст. 153, п. "д" ч. 1 ст. 156, ч.2 ст. 157, ст. 158 Земельного кодексу України та Постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, якою затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, дійшов висновку про те, що в даному випадку власником земельної ділянки, на якій знаходиться тір, є Врадіївська селищна рада і саме на її користь слід стягнути збитки, зазначені в позові.

З таким висновком погодилась і апеляційна інстанція.

Із змісту рішення місцевого та апеляційного господарських судів випливає, що вказані суди порушили вимоги ст. 43 ГПК України, згідно якої господарські суди повинні всебічно і повно дослідити обставини справи.

Як зазначає скаржниця, вона в місцевому і апеляційному суді звертала увагу на те, що вона неодноразово зверталась до селищної ради з проханням укласти з нею відповідний договір оренди, але селищна рада цього не робила, натомість вимагала від неї розробити проект відведення земельної ділянки. Зазначене в касаційній скарзі підтверджується відзивом на позовну заяву (а.с. 19) та апеляційною скаргою (а.с. 46).

Вказаним твердженням ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не дали оцінки.

Що стосується ст. 2 Закону України "Про плату за землю", на яку посилається прокурор, селищна рада, місцевий та апеляційний господарські суди, як на підставу нарахування збитків на користь селищної ради, то слід зазначити, що в цьому Законі взагалі не йдеться про збитки, а в ст. 2 згаданого Закону йдеться про те, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 20 вказаного Закону платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Стягуючи відповідну суму на користь Врадіївської селищної ради місцевий та апеляційний господарські суди не з'ясували чи відповідає таке стягнення вимогам згаданого кодексу.

Крім того, згідно ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Отже, якщо в даному випадку йдеться про порушення відповідачем вимог Закону України "Про плату за землю", до участі у справі слід залучити відповідну податкову службу.

Застосовуючи статті 152, 156, 157, 158 Земельного кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що власником спірної ділянки є селищна рада, однак суди не врахували, що в зазначених статтях Земельного кодексу йдеться не тільки про власників, а і про землекористувачів. При цьому згадані суди не врахували приписів ст. 120 Земельного кодексу України, згідно якої, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Ні місцевий ні апеляційний господарські суди не з'ясували чи надавалась раніше (до укладення договору купівлі-продажу) земельна ділянка для користування під тір. Якщо не надавалась, то слід з'ясувати статус тіру (чи не є це самовільне будівництво).

За таких обставин рішення місцевого та апеляційного господарських судів підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неповним з'ясуванням обставин справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

При новому розгляді суду слід врахувати рішення Конституційного Суду України від 22.09.05 №5-рп/2005 в частині застосування п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задоволити.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.06.09 у справі №16/153/09 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суддів.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань

СуддяЛ.В. Ковтонюк

СуддяВ.В. Чабан