ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2007 Справа № 22/79-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Геворгян Е. М.
за участю представників сторін:
від позивача: Степашкін А.В., юрисконсульт, довіреність № 3564/12 від 12.04.07 року;
представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо–збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.07р. у справі № 22/79-07
за позовом відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо –збагачувальний комбінат” Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до відповідача державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ
про стягнення 9209,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 14.05.07, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відкрите акціонерне товариство “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернулося з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця” про стягнення 9209 грн. 40 коп. штрафу за невиконання плану перевезень у червні 2006 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.07 року по справі № 22/79-07 ( суддя Пуппо Л.Д.) позовні вимоги задоволені частково у сумі 8288,46 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, у зв’язку з задоволенням заяви відповідача про зменшення стягнення суми штрафу на 10% за невиконання плану перевезень з врахуванням ступеня вини сторін.
Не погодившись в цій частині із рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення частково скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на такі підстави.
Облікові картки № 2028, 2029, 2030, 2106 за червень 2006 року підписані повноваженими працівниками ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” та станції Терни Придніпровської залізниці без зауважень, що свідчить про те, що сторони погодилися з розміром нарахованого штрафу.
Розділом VII Статуту залізниць України не передбачено зменшення розміру штрафу за невиконання плану перевезень. Тому зменшення судом розміру стягуваної суми штрафу на підставі заяви відповідача на 10% є необґрунтованим, оскільки правовідносини по даному спірному питанню регулюються спеціальним законодавством, згідно з яким при їх порушенні застосовуються чітко встановлені штрафні санкції, які не можуть бути змінені.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця” відзив на апеляційну скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторони узгодили та прийняли до виконання план перевезення вантажів на червень 2006 року.
Факт невиконання сторонами прийнятих та узгоджених планів перевезень на червень 2006 року підтверджується обліковими картками № 2106, 2028, 2029, 2030. Всього на сторони по зазначеним обліковим карткам нараховано штраф у сумі 11469 грн., в тому числі з вини відправника у сумі 2259 грн. 60 коп., з вини залізниці 9209 грн. 40 коп.
Штраф, який нарахований з вини відправника списаний залізницею з особистого рахунку відправника –позивача по справі.
Про стягнення штрафу нарахованого на залізницю звернувся позивач по даній справі.
Відповідно до статті 106 Статуту залізниць України за незабезпечення залізницею подачі вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень та за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень сплачується штраф.
Згідно зі статтею 108 Статуту залізниць України залізниця звільняється від сплати штрафу за невиконання планів перевезень у разі:
а) стихійного лиха (замети, смерч, повінь, пожежа, землетрус тощо), наслідок якого було неможливо подати вагони (контейнери) під завантаження;
б) обмеження перевезень згідно із статтею 29 цього Статуту;
в) затримки вантажовідправником вагонів (контейнерів) під вивантаженням. У цьому разі залізниця звільняється від сплати штрафу за неподання тієї кількості і тих вагонів (контейнерів), які були затримані під вивантаженням чи не могли бути подані під навантаження з цієї причини;
г) незабезпечення подачі вагонів (контейнерів) через неплатоспроможність відправника;
д) виконання плану перевезень власниками (приватними) або орендованими вагонами (контейнерами);
е) не завантаження відправником вагонів, поданих йому у меншій кількості, ніж заплановано.
Оскільки, залізницею складені облікові картки відповідно до вимог пункту 6 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.02 року № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.02 за № 1030/7318, доказів, які б підтверджували обставини звільнення залізниці від штрафу відповідно до статті 108 Статуту залізниць, суду не надані, колегія суду вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача штрафу за невиконання плану перевезень.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги; ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
В своїй заяві про зменшення стягнення суми штрафу за невиконання плану перевезень залізниця не зазначила жодної підстави для зменшення судом суми штрафу.
Крім того слід зауважити, що по плану перевезень вантажів на червень 2006 року залізницею не подано вагонів під навантаження більш ніж відправником не використано вагонів. Отже, у суду не було підстав для зменшення суми штрафу за невиконання плану перевезень, а заяву залізниці слід було визнати як безпідставну.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про зменшення стягненої суми штрафу, у зв’язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на відповідача.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.07 року по справі № 22/79-07 скасувати частково.
Стягнути з державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг 920 грн. 94 коп. штрафу за невиконання плану перевезень, видати наказ.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” ,м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 51,0 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.В.Джихур