ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" липня 2006 р. | Справа № 25/259-05-8429 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Петрова М.С.,
Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Гудимі І.Б.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом –
Корецької Н.О., довіреність № 70-1-10/06 від 01.06.2006р.
від відповідача за первісним позовом –
Фельдмана О.А., довіреність б/н від 18.01.2006р.,
Чубко І.А., довіреність б/н від 05.04.2006р.
від третьої особи –не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений /Див. повідомлення про вручення поштового відправлення № 147118 від 21.07.2006р./
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”, м.Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2006 року
по справі № 25/259-06-8429
за позовом скаржника
до Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець”, м.Одеса
за участю третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства транспорту та зв’язку України, м.Київ
про визнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні майном
та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб /далі по тексту ЗАТ „ФК/„Чорноморець”
до Державної судноплавної компанії /далі –ДСК/ „Чорноморське морське пароплавство”
про визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року ДСК „Чорноморське морське пароплавство” звернулася до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього до ЗАТ „ФК „Чорноморець” про визнання недійсним договору інвестиції від 27.10.1998р. та усунення перешкод у користуванні спортивно-оздоровчим комплексом „Люстдорф”, розташованим в смт. Чорноморка Овідіопольського району Одеської області, шляхом виселення ЗАТ „ФК „Чорноморець” із зазначеного об’єкту.
В свою чергу ЗАТ „ФК „Чорноморець” звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ДСК „Чорноморське морське пароплавство” про визнання права власності на спортивно-оздоровчий комплекс “Люстдорф”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2006 року (суддя Малярчук І.А.), у первісному позові ДСК „Чорноморське морське пароплавство” відмовлено повністю, натомість зустрічний позов ЗАТ „ФК „Чорноморець” –залишено без розгляду.
Рішення вмотивоване тим, що первісні позовні вимоги про визнання недійсним договору інвестиції від 27.10.1998 р. з моменту його укладення з підстав невідповідності його вимогам законодавства необґрунтовані та недоведені позивачем, а зустрічний позов ЗАТ „ФК „Чорноморець” – залишений без розгляду на підставі п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДСК „Чорноморське морське пароплавство” звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду по справі № 25/259-06-8429 скасувати, позовні вимоги ДСК „Чорноморське морське пароплавство” задовольнити у повному обсязі.
Скаржник вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також не з’ясовано всіх обставин справи.
Так скаржник вказує, що господарським судом проігноровані вимоги:
- ст.ст.4-7,43 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов’язку суду досліджувати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом,
- ст.1, ч.2 ст.4 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, №1560-12 від 18.09.1991р./зі змінами та доповненнями/,
- ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.
ЗАТ „ФК „Чорноморець” у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та просить суд залишити оскаржене рішення без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду, виходячи з такого:
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.1998р. між ДСК “Чорноморське морське пароплавство” та ЗАТ “ФК „Чорноморець” було укладено договір інвестиції, згідно преамбули якого визначено, що на балансі ДСК „Чорноморське морське пароплавство” знаходиться спортивний об’єкт –спортивно-оздоровчий комплекс “Люстдорф”, будівлі та спортивне обладнання якого потребує постійного поточного ремонту, часткового капітального ремонту, покращень, наладки, реконструкції /п.1преамбули/, у зв’язку з чим виникла необхідність передачі права безкоштовного користування і управління цим об’єктом, що є державною власністю, в порядку інвестиції ЗАТ “Футбольний клуб “Чорноморець”/п.2 преамбули/.
Відповідно до п.1.1 метою даного договору є надання спортивно-оздоровчого комплексу „Люстдорф” ФК „Чорноморець” для здійснення реальних можливостей в проведенні спортивних зборів, тренувань, для підвищення рівня гри футбольної команди у Всеукраїнських та Міжнародних змаганнях.
Предметом вищевказаного договору, відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору є передача Інвестором в якості інвестиції у безкоштовне користування і управління ФК „Чорноморець” спортивно–оздоровчого комплексу “Люстдорф” в смт. Чорноморка, який включає трьохповерховий спортивно-адміністративний комплекс, велике футбольне поле без трав’яного покриття, велике та мале футбольні поля з гаровим покриттям, спортивні площадки, допоміжні приміщення та інше. Технічний стан спортивного об’єкту на дату його передачі є незадовільним і відображений в акті технічного стану, який підписаний сторонами і є невід’ємною частиною договору.
Згідно п.п.5.1, 5.2 договору оплата за переданий Інвестором спортивний об’єкт в якості інвестиції футбольним клубом не проводиться, оскільки останній несе всі витрати по утриманню, ремонту та обслуговуванню спортивного об’єкта, а також інші витрати, пов’язані із забезпеченням технічної можливості цільового використання спортивного об’єкту. ФК „Чорноморець” здійснює право користування і управління спортивним об’єктом, згідно п.2.1 договору. При цьому перехід права власності від Інвестора до ФК „Чорноморець” не відбувається, і останній не має права відчужувати його.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, №1560-12 від 18.09.1991р /зі змінами та доповненнями/, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову, оскільки, з матеріалів справи не вбачається порушення вимог закону України “Про інвестиційну діяльність” при укладанні означеного договору, а також відповідач за первісним позовом довів належним чином досягнення соціального ефекту відповідно до вимог вищевказаного закону та цілей договору інвестиції.
Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
За правилами статті 71 Цивільного кодексу УРСР до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки.
Оскільки закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, то судова колегія вважає, що вимоги первісного позову ДСК “Чорноморське морське пароплавство” слід залишити без задоволення.
Щодо вимог зустрічного позову ЗАТ „ФК „Чорноморець” про визнання права власності на спортивно-оздоровчий комплекс “Люстдорф”, то судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення зустрічної позовної вимоги без розгляду, так як ЗАТ „ФК „Чорноморець” на вимогу суду не надав доказів, що підтверджували б наявність правових підстав для набуття права власності на об’єкт інвестиції.
Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у судове засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на викладене, судова колегія вважає твердження скаржника безпідставними, а судове рішення таким, що відповідає приписам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2006 року по справі №25/259-05-8429 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” –без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Суддя С.І. Колоколов