ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27 жовтня  2009 року           м. Полтава             справа № 2-а-794/09  

Полтавський окружний адміністративний суд в складі:  

Головуючого судді – Удовіченко С.О.  

При секретарі –  Саченко Н.С.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни, -  

В С Т А Н О В И В:  

  22 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

    Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просив поновити пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2733 грн. 30 коп. за 2006-2007 роки.  

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2008 року до участі у справі в якості відповідача було залучено Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві.  

  В судове засідання позивач не з’явився, надав суду письмове клопотання, яким підтримав свої позовні вимоги та просив справу розглядати у його відсутність.  

Відповідачі в судове засідання не з’явились, хоча  в справі наявні докази, що вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області направив суду письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2006-2007 роках, оскільки не визначено розрахункову величину (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії соціальній категорії дітей війни. Крім того, зазначали про пропущення Позивачем строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.  Просили розглядати справу у відсутності їхніх представників.  

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

  Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від  18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).  

  Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

  Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України«Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

  Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

  Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

  Доводи  відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  

  Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення   про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів   . Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1  є Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві належним відповідачем по даній справі.  

  За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  та провести відповідні виплати.  

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення  недоплаченої допомоги  дитині війни   у визначеній позивачем грошовій сумі, а саме, 2733,30 грн., суд приходить до наступних висновків.  

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу  в 2007 році підлягали виплаті:  

Липень     (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;  

Серпень     (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;  

Вересень     (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;  

Жовтень     (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53грн.;  

Листопад     (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;  

Грудень     (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;  

всього за 2007 рік: 742,65 грн.;  

Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата  зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами Пенсійного фонду не здійснювалися, у зв’язку з чим позивачем не отримано у 2007 році  - 742,65 грн.  

Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов’язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов’язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.  

З огляду на викладене, позовні вимоги  щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.  

  Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.  

  Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня  2007 року.  

Суд вважає, що позивачем позов подано із дотриманням строків позовної давності, оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося лише з 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -          

П О С Т А Н О В И В:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни   задовольнити частково   .  

  Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві   протиправною   , в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  за період з  09 липня по 31грудня 2007 року.  

  Зобов’язати , Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити.  

  Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.  

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.  

Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня  2009 р.  

Суддя                         С.О.Удовіченко