ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" липня 2006 р. | Справа № 30-15-28/271-05-6348 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Петрова М.С.,
Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Гудимі І.Б.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом –
Мальневої О.Є., довіреність № б/н від 05.04.06р.;
Ніколаєвої Г.О., довіреність № б/н від 13.06.05р.;
Франчука М.І. - директора;
від відповідача за первісним позовом –
Бондаровського С.І., довіреність № б/н від 03.10.05р.;
від третьої особи –не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений /Див. повідомлення про вручення поштового відправлення № 144673 від 15.07.2006р./
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Бор”, м.Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року
по справі № 30-15-28/271-05-6348
за позовом скаржника
до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин”, м.Одеса
про визнання права власності на об’єкт лізингу
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин” /далі по тексту –ВАТ „Поліграфмаш”/
третя особа на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -
Державна податкова інспекція у Маліновському районі м. Одеси
до Товариства з обмеженою відповідальністю /далі –ТОВ/„Інтер-Бор”
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
У червні 2005 року ТОВ “Інтер-Бор” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ “Поліграфмаш” в остаточній редакції про визнання права власності на об’єкт лізингу, переданий по договору фінансового лізингу від 28.01.2003 року, а саме, на нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Одеса,вул..Картамишевська,9, у складі виробничого цеху (приміщення інструментального цеху та приміщення електро - електронної дільниці ) площею 3274 кв.м., приміщення дільниці зарядки електрокар (1-й поверх) площею 180 кв.м. та 81-ї одиниці обладнання інструментального цеху, а також про зобов’язання ВАТ «Поліграфмаш»усунути перешкоди в користуванні зазначеним майном. Позивач посилався на ст.ст.317,319,320,391,396 ЦК України, ст.ст. 2,4,48 Закону України «Про власність», Закон України «Про лізинг».
В свою чергу ВАТ “Поліграфмаш” звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ТОВ “Інтер-Бор” про визнання недійсним з моменту укладання договору фінансового лізингу б/н від 28.01.2003 року, укладеного між сторонами на підставі ст.ст.48,50 ЦК УРСР.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2005 року у задоволенні позовних вимог ТОВ “Інтер-Бор” про визнання права власності відмовлено, а зустрічний позов ВАТ “Поліграфмаш” - задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2006р. означені вище судові рішення по справі скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду справи до участі в її розгляді залучено Державну податкову інспекцію у Маліновському районі м. Одеси та рішенням господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року (суддя Рога Н.В.) у первісному позові ТОВ „Інтер-Бор” відмовлено, зустрічний позов ВАТ “Поліграфмаш” –задоволено та визнано недійсним договір фінансового лізингу від 28.01.2003 року.
Рішення мотивоване тим, що первісні позовні вимоги не відповідають вимогам ст.ст.1,4,10,16 Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 р. /зі змінами та доповненнями/ та умовам договору фінансового лізингу, а зустрічні позовні вимоги ВАТ “Поліграфмаш” - обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ “Інтер-Бор” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою та доповненням до неї, в яких просить рішення місцевого господарського суду по справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ “Інтер-Бор” задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ВАТ “Поліграфмаш” відмовити.
Скаржник вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також не з’ясовано всіх обставин справи.
Так скаржник вказує, що господарським судом проігноровані вимоги:
- ст.ст. 4,10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, які регламентують правовідносини щодо виникнення права власності лізингоодержувача на об’єкт лізингу за договором фінансового лізингу;
- ст. 599 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином;
- ст.35 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на рішення господарського суду Одеської області по справі №25/110-04-3657, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами про розірвання означеного договору фінансового лізингу, яким договір фінансового лізингу від 28.01.2003 р., укладений між ТОВ “Інтер-Бор” та ВАТ “Поліграфмаш”, визнано дійсним.
ВАТ “Поліграфмаш” у відзиві на апеляційну скаргу просило суд залишити оскаржене рішення без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду виходячи з такого:
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2003р. між ТОВ „Інтер-Бор” та ВАТ „Поліграфмаш” укладено договір лізингу, згідно з яким ВАТ “Поліграфмаш”, який є лізингодавцем, зобов’язався передати, а лізингоодержувач –ТОВ „Інтер-Бор” прийняти у фінансовий лізинг майно згідно з додатком №1 до договору, строком на 20 років. Лізингові платежі обумовлені додатком №2 до договору лізингу та їх загальна сума становила 238 120,80грн.
Згідно з п.2 договору фінансового лізингу від 28.01.2003р. вартість об’єкта лізингу становить згідно з експертною оцінкою 238 120 грн. в тому числі 39687 грн. ПДВ.
Відповідно до п.4.5 договору право власності на об’єкт лізингу переходить до лізингоодержувача після сплати повної вартості об’єкту лізингу у відповідності до умов цього Договору та законодавства України.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що до закінчення строку цього договору лізингоодержувач має право викупу об’єкта лізингу.
11.03.2003р. сторони підписали додаткову угоду до договору фінансового лізингу за від 28.01.2003р., якою передбачено, що за лізингоодержувачем закріплюється земельна ділянка, на якій розташований об’єкт лізингу та прилегла до нього земельна ділянка.
10.02.03 р. ВАТ „Поліграфмаш” був отриманий дозвіл № 1062/24-00 податкового керуючого на реалізацію (шляхом укладення договору лізингу) матеріальних активів, оціночна вартість яких складала 238120,80 грн.
ВАТ „Поліграфмаш” листами від 27.08.03 р та від 25.09.04 р. № 79 просило ТОВ „Інтер-Бор” прискорити перерахування лізингових платежів за договором. Платіжними дорученнями № 14 від 20.02.03 р., № 102 від 16.07.03 р., № 114 від 28.08.03 р., № 133 від 27.09.04 р., № 34 від 11.03.05 р., № 53 від 20.04.05 р. ТОВ „Інтер-Бор” у повному обсязі була здійснена сплата лізингових платежів за договором.20.04.2005р..
ТОВ „Інтер-Бор” 22.04.2005р. звернувся до ВАТ “Поліграфмаш” з листом №7/5, відповідно до якого просив останнього оформити право власності на об’єкти лізингу. Лізингодавець на зазначений лист не надав жодної відповіді.
Відповідно до ст. 4, 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” N 723/97- ВР від 16.12.1997 р. /зі змінами та доповненнями/, фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу , визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60% вартості об’єкта лізингу , визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором , переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Частиною 2 ст. 10 цього Закону встановлено, що у договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, з огляду на умови п.п.4.5, 9.1 договору фінансового лізингу та приписи вищевказаної ч.2 ст.10 Закону, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог ТОВ „Інтер-Бор” у повному обсязі, оскільки останній сплатив вартість об’єкту лізингу до закінчення строку дії договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, тим самим виконавши умови вказаного договору та законодавства України.
Щодо вимог зустрічного позову ВАТ “Поліграфмаш” про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 28.01.2003 року відповідно вимог ст.48 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладання спірного договору, згідно якого недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону, то колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки спірний договір був укладений відповідно до діючого цивільного законодавства та виконувався належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. З урахуванням того, що жодна зі сторін не посилалась на наявність укладених лізингодавцем договорів кредиту для придбання майна за договором лізингу, та страхування останнім об’єкта лізингу, а також враховуючи відсутність будь-яких доказів щодо наявності у лізингодавця інших витрат, колегія суддів дійшла висновку що лізингові платежі за договором фінансового лізингу від 28.01.03 р. мали включати суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж, та платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно.
Як вбачається з п. 6.1 договору фінансового лізингу та додатку № 2 до договору загальна сума лізингових платежів за договором складала 238120,80 грн. У матеріалах справи знаходиться розрахунок залишкової вартості майна, яке є об’єктом лізингу, станом на 01.04.2005 р., у якому зазначено, що вартість об’єкту лізингу на 01.04.2005 р. та на момент сплати останнього лізингового платежу 20.04.2005 р., внаслідок амортизації об’єкту зменшилась та складала 209156,80 грн.. різницю між цими сумами складає винагороду лізингодавця.
Таким чином, судова колегія не погоджується з висновками господарського суду про те, що договір не відповідає вимогам ст.16 Закону, а ТОВ „Інтер-Бор” сплатило лише кошти за користування об’єктом лізингу, а не його вартість, так як зі змісту договору та фактичних обставин справи вбачається, що плата за користування об’єктом лізингу включає в себе як суму, яка повністю відшкодовує вартість майна, переданого у лізинг, так і суму винагороди лізингодавця.
Колегія також відхиляє доводи ВАТ „Поліграфмаш” щодо наявності підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу внаслідок недотримання сторонами вимог п. 8.6.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме внаслідок передачі ВАТ „Поліграфмаш” майна у лізинг ТОВ „Інтер-Бор” без отримання відповідного дозволу податкового керуючого у той час, як майно ВАТ „Поліграфмаш” перебувало у податковій заставі. У матеріалах справи знаходиться копія дозволу № 1062/24-00 від 10.02.2003 р., відповідно до якого ВАТ „Поліграфмаш” було надане право на укладення договору фінансового лізингу від 28.01.2003 р. з ТОВ „Інтер-Бор”. Зазначена копія свідчить про те, що дозвіл дійсно був отриманий лізингодавцем після підписання сторонами договору фінансово лізингу. Тобто при укладенні договору було допущене порушення чинного законодавства, яке однак згодом було усунуто сторонами. Відповідно до п. 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” у господарського суду відсутні підстави для визнання договору недійсним у тому разі, якщо допущенні при його укладенні порушення чинного законодавства були згодом усунені.
Колегія також дійшла висновку про те, що договір фінансового лізингу від 28.01.03 р. не підлягає визнанню недійсним як позастатутна угода виходячи з наступного.
Відповідно до п. 12 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” коло угод, які вправі укладати господарюючі суб’єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності, отже підприємства та організації можуть укладати різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності. Згідно зазначеного пункту роз’яснень недійсними на підставі ст. 50 ЦК 1963 р. можуть бути визнані лише угоди, які прямо суперечать цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює їх діяльність, або в установчих документах.
Згідно п. 2.1 статуту ВАТ „Поліграфмаш” у редакції, яка діяла на момент укладення оскаржуваного договору, метою товариства визначено отримання прибутку, при цьому перелік угод, які товариство має право укладати відповідно до п. 3.8 статуту, не є вичерпним. У ст. 1 Закону України „Про лізинг” лізинг визначений як підприємницька діяльність, спрямована на отримання прибутку внаслідок передачі майна у оплатне користування та наступної його реалізації. З наведеного можна зробити висновок, що укладення ВАТ „Поліграфмаш” договору фінансового лізингу не суперечить цілям діяльності, визначеним статутом, оскільки спрямовано на отримання прибутку шляхом надання майна у платне користування із послідуючою його реалізацією.
Факт дійсності договору підтверджується також наявним в матеріалах справи рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2004р. по справі № 25/110-04-3657, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2004р. за позовом ВАТ “Поліграфмаш” до ТОВ „Інтер-Бор” про розірвання договору фінансового лізингу та зобов’язання передати об’єкт лізингу, в якому суди не знайшли підстав для розірвання вказаного договору фінансового лізингу.
З огляду на викладене, судова колегія вважає твердження скаржника обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, судове рішення таким, що підлягає скасуванню, первісний позов - задоволенню, а зустрічний позов - відхиленню.
Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд позову та апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Бор” задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року по справі № 30-15-28/271-05-6348 скасувати.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Бор” задовольнити повністю.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Бор” на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9 у складі виробничого цеху (приміщення інструментального цеху та приміщення електро-електронної дільниці), площею 3274 кв.м, приміщення дільниці зарядки електрокар (1 поверх) площею 180 кв.м, а також а також на наступне обладнання інструментального цеху:
· токарно-вінторізний станок 16К20МПФ1, 1984 року випуску,
· токарно-вінторізний станок 1М63Ф101, 1982 року випуску,
· плоско-шліфувальний станок ЗД-722, 1988 року випуску,
· плоско-шліфувальний станок ЗЕ711В, 1986 року випуску,
· внутрішліфувальний станок ЗМ227А, 1991 року випуску,
· оптично-профільно-шліфувальний станок 395М1, 1985 року випуску,
· станок д/шліфувальний цент. отв. 5100-800, 1986 року випуску,
· алмазнозаточний станок 3В 622А, 1991 року випуску,
· прес настільний ПНП-1,0, 1988 року випуску,
· електрокранбалка 1-10,5 в/п - 2 т, 1984 року випуску,
· електрокранбалка 1-10,5 в/п - 2 т, 1982 року випуску,
· вертикально-фрезерний станок 6Р13, 1982 року випуску,
· універсально-фрезерний станок 6Д81,
· електрокранбалка 1-10,5 в/п - 1 т, 1990 року випуску,
· станок універсальний фрезерний „Мікрон”, 1988 року випуску,
· станок токарно-вінторізний 1К20ВФ1, 1980 року випуску,
· станок токарно-вінторізний 16К20П, 1981 року випуску,
· станок токарно-вінторізний 16К20П, 1978 року випуску,
· станок токарно-вінторізний 16К20, 1978 року випуску,
· станок токарно-вінторізний 16К21, 1976 року випуску,
· станок токарно-вінторізний 16К20ПФ1, 1979 року випуску,
· станок токарно-вінторізний 16К20ПФ1, 1979 року випуску,
· станок токарно-вінторізний з ЧПК, 1984 року випуску,
· станок затиловочний 1Б811, 1965 року випуску,
· станок радіально-сверлільний 2М-55, 1976 року випуску,
· станок радіально-сверлільний 2М-55, 1974 року випуску,
· станок вертикально-сверлільний 2М-125, 1977 року випуску,
· станок вертикально-сверлільний 211Р, 1944 року випуску,
· станок вертикально-сверлільний іномарка, 1944 року випуску,
· станок настільно-сверлільний 2М-106, 1978 року випуску,
· полу-автомат токарний 1713, 1982 року випуску,
· координатно-розточний станок 2А-430, 1956 року випуску,
· координатно-розточний станок 2В-440, 1970 року випуску,
· внутрішліфувальний станок, 1946 року випуску,
· різьбо-шліфувальний станок 5822, 1966 року випуску,
· плоско-шліфувальний станок, 1977 року випуску,
· станок кругло-шліфувальний АФЦ, 1978 року випуску,
· координатно-шліфувальний станок 3Б282, 1980 року випуску,
· кругло-шліфувальний станок 3130, 1958 року випуску,
· універсально-заточний станок 311Т, 1946 року випуску,
· обдирочно-шліфувальний станок 3Б634, 1979 року випуску,
· заточний станок іномарка (ДЕКОЛЬ), 1946 року випуску,
· заточний станок 3Б633, 1980 року випуску,
· холодильник „Кристал”, 1987 року випуску,
· універсальний заточний станок іномарка, 1946 року випуску,
· заточний станок 3В642, 1977 року випуску,
· універсальний фрезерний станок 676, 1966 року випуску,
· універсальний фрезерний станок 675П, 1976 року випуску,
· вертикально-фрезерний станок 6Р12, 1981 року випуску,
· вертикально-фрезерний станок 6М13П, 1973 року випуску,
· універсальний фрезерний станок 6Б75В, 1978 року випуску,
· універсальний фрезерний станок 6Б75В, 1980 року випуску,
· горизонтально-фрезерний станок ГФ1600, 1975 року випуску,
· прес гідравлічний П-472, 1965 року випуску,
· установка для упроч. інструм власного виготовлення, 1986 року випуску,
· вантажна тачка ТГВ-1250,
· вентилятор Ц4-70 № 7, 1960 року випуску,
· вентилятор Ц4-70 № 8, 1969 року випуску,
· преобразован. сварочн. ПСО-300-3, 1963 року випуску,
· маніпулятор М-160, 1988 року випуску,
· комплек. записів, 1988 року випуску,
· апарат газвод АТ-100, 1982 року випуску,
· інструментальна тумба –13 шт., 1986 року випуску,
· голівка УДГ-250, 1988 року випуску,
· плита магнітна 7208-0011, 1984 року випуску,
· стіл поворотний 0024, 1981 року випуску,
· слюсарні верстаки –12 шт., 1986 року випуску,
· сейф, 1962 року випуску,
· верстаки слюсарні 2-х тумб. –12 шт., 1976 року випуску,
· ділительна голівка УДТП-100, 1973 року випуску,
· тиски машинні, 1962 року випуску,
· магнітна плита ИМ32, 1978 року випуску,
· прилад для визначення твердості ТК, 1965 року випуску,
· алмазні різці –2 шт., 1987 року випуску,
· прилад для перевірки пружин МЦ-51-100, 1976 року випуску,
· твердомер ТК2, 1965 року випуску,
· твердомер 2 шт. ТР-5006, 1990 року випуску,
· тачка вантажна ручна, 1985 року випуску,
· мікроскоп інструментальний малий, 1965 року випуску,
· мікроскоп інструментальний великий, 1965 року випуску,
· мікрошліфувальна машина ФАБ2, 1989 року випуску,
.
Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Поліграфмаш»усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтер-Бор” у користуванні вищезазначеним майном шляхом вселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Бор” у приміщення та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9, а саме у приміщення виробничого цеху (приміщення інструментального цеху та приміщенням електро-електронної дільниці) площею 3274 кв. м. та у приміщення дільниці зарядки електрокар (1-й поверх) площею 180 кв. м..
3. У задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин” - відмовити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Поліграфмаш” (м. Одеса, вул. Картамишевська, 9, код ЄДРПОУ 00243043, п/р 26000301010037 в АКБ „Трансбанк” в м. Київ, МФО 300089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Бор” (м. Одеса, вул. Картамишевська, 9, код ЄДРПОУ 24538187, п/р 260057545 в АППБ „Аваль” в м. Одеса, МФО 328351) витрати по сплаті держмита у сумі 4251 /чотири тисячі двісті п’ятдесят одну/ грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн..
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Поліграфмаш” (м. Одеса, вул. Картамишевська, 9, код ЄДРПОУ 00243043, п/р 26000301010037 в АКБ „Трансбанк” в м. Київ, МФО 300089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Бор” (м. Одеса, вул. Картамишевська, 9, код ЄДРПОУ 24538187, п/р 260057545 в АППБ „Аваль” в м. Одеса, МФО 328351) витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги у сумі 2466 / дві тисячі чотириста шістдесят шість/ грн..
Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Суддя С.І. Колоколов