Справа № 2 "А"-2946/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 листопада 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сеніна В.Ю.,
при секретарі Распутній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку, визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої соціальної допомоги, -
в с т а н о в и в:
позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить поновити їй строк для звернення до суду за захистом порушеного права, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену їй, як "дитині війни", щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. в розмірі 5087,10 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказала, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов за вищевказаних підстав.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин суд вважає, що справу може бути розглянуто у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів. Позивач проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України № 3235-IV від 20.12.05 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена, відповідач не нараховував і не сплачував позивачу державну соціальну допомогу.
Питання щодо конституційності зазначеного Закону №3235-IV від 20.12.2005р. Конституційним Судом України не вирішувалось.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ненарахування відповідачем та несплата ним позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни" у 2006 році не може бути визнана неправомірною.
Законом України від 19.12.2006 р. №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена.
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (п.12 ст.71), яким призупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року вказані зміни у статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 гривні та з 1 жовтня – 49,8 гривні.
Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з наведеного, положення постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. не можуть бути застосовані при вирішені цього спору.
Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, встановлено ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".
Статтею 71 цього Закону надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, на період дії спірних правовідносин (2009 рік) наявні два нормативно-правові акти: Закон України "Про соціальний захист дітей війни" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", які мають однакову юридичну силу, але встановлюють різний розмір державної соціальної допомоги.
Вирішуючи питання щодо колізії норм зазначених законів, суд виходив з п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать одне одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.
Загальновизнаним є й той факт, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Згідно ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" було прийнято пізніше Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з 01.01.2009 р. по день звернення здійснювало виплати позивачу пенсії відповідно до бюджетного призначення та у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому не можна визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії як "дитині війни".
У той же час, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва зобов'язане здійснити нарахування позивачу надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, письмових заперечень не надав.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. За таких обставин суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку для звернення до суду є поважними, а тому підстави для відмови у позові з цієї причин відсутні.
Керуючись ст. 19, ч. 2 ст.152 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 99, 100, 102, 160-163, 167 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя