Справа № 2-4612/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

(заочне)

23 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                              судді Макаренко Г.В.,

при секретарі:                                       Шалапуді Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Промисловий Банк» про повернення вкладу, -

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 8 лютого 2008 року між сторонами даної справи було укладено договір банківського вкладу № 1002/0404346000642001, згідно умов якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти в сумі 14 000,00 грн. строком на 390 днів з 8 лютого 2008 року по 3 березня 2009 року, процентна ставка за вкладом складає 15 % річних, та зобов’язався повернути вказані кошти позивачу у строк, передбачений умовами договору. Після настання строку виконання відповідачем зобов’язань за договором позивач звернувся з вимогою про повернення банківського вкладу, проте, відповідач у поверненні грошових коштів відмовив, обґрунтовуючи свою відмову недостатністю коштів на кореспондентському рахунку. За таких обставин, позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги та стягнути на його користь 14 000,00 грн.  

В судове засідання позивач не з’явився, від нього надійшла заява про слухання справи у його відсутність. Крім того позивач просив стягнути на його користь суму вкладу в розмірі 14 000, 00 грн., відсотки за період з 4.03.2009 року по 28.09.2009 року в розмірі 1340, 00 грн., судові витрати та моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.  

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 8 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклав договір банківського вкладу № 1002/0404346000642001з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Промисловий Банк», згідно умов якого відповідач прийняв у позивача грошові кошти в сумі 14 000,00 грн. (вклад) строком на 390 днів з 8 лютого 2008 року по 3 березня 2009 року та зобов’язався повернути вказані кошти позивачу у строк, передбачений умовами договору.

Згідно п. 1.2 договору, процентна ставка за вкладом складає 15 % процентів річних, яка залишається незмінною протягом строку вкладу, крім випадку дострокового розірвання цього договору з ініціативи позивача.

Відповідно до п. 2.4.3 договору банківського № 1002/0404346000642001 від 8 лютого 2008 року, укладеного між сторонами даної справи, вкладник має право отримати суму вкладу та нараховані проценти у дату повернення, визначену даним договором. П.1.1 договору передбачає, що датою повернення  вкладу є 3 березня 2009 року. Разом з тим, як було встановлено судом, сума вкладу позивачу після настання вказаної дати повернута не була.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договорами зобов’язання щодо повернення позивачу вищевказаної суми вкладу в обумовлені договором строки, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування належними позивачу коштами після передбаченої договором дати повернення задоволенню не підлягають. Так, обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивач посилається на те, що у зв’язку з порушенням банком умов договору щодо строків повернення вкладів та нарахованих відсотків у позивача виникло право вимагати від банку сплати відсотків річних за користування відповідачем сумою вкладу після передбаченої договором дати її повернення. Разом з тим, відповідно до п.3.1 вищевказаного договору банківського вкладу, нарахування процентів припиняється в день, який передує обумовленій сторонами даті повернення. Будь-яких умов, які б покладали на банк обов’язок сплачувати вкладнику проценти за вищевказаними ставками у разі порушення строків повернення вкладів зазначений договір не містить.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням прав позивача, суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не є доведеними.  

Відповідно до роз‘яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач не навів належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не надав докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказав, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та не надав доказів, якими це підтверджується.

Відповідно до змісту ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу та витрати сторін, пов’язані з явкою до суду відносяться до судових витрат.  

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов‘язок відшкодувати позивачу понесені та документально підтверджені судові витрати по справі – витрати, що пов’язані з явкою до суду в розмірі 392, 48 грн., 30, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір у розмірі 51, 00 грн.  

Крім того, позовні вимоги в частині  стягнення  з відповідача витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належного документального підтвердження здійснення ним таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 614, 625, 1060 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 61, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:  

  Позов задовольнити в повному обсязі.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу в розмірі 14 000, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 грн.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 51, 00грн.  у відшкодування судового збору.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь держави 89 грн. 00 коп.  у відшкодування судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 392, 48 грн. у відшкодування витрат, що пов’язані з явкою до суду.

Заочне рішення може бути  переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про  перегляд  заочного рішення  може бути  подано  протягом  десяти днів з дня отримання  його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                    Г.В. Макаренко