ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
02.08.06 Справа № 1/40-11А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Марко Р.І.,
Бонк Т.Б.,
при секретарі Чаплик І.Д.,
з участю представників:
від позивача: не з”явився,
відповідача: не з”явився,
розглянув апеляційну скаргу Ківерцівської міської ради, м.Ківерці
на постанову господарського суду Волинської області від 20.04.2006 року, суддя Гончар М.М., в справі № 1/40-11А,
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк
до відповідача Ківерцівської міської ради, м.Ківерці
про скасування рішення Ківерцівської міської ради від 13.01.2006 року №НОМЕР_1,
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Волинської області від 20.04.2006 року задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради про скасування рішення Ківерцівської міської ради від 13.01.2006 року №НОМЕР_1 щодо розгляду її заяви, яким відхилено проект рішення щодо згоди на розміщення дослідно-експерементальної установки по отриманню вуглеводної сировини, виробництво бітуму та інших продуктів на земельній ділянці, наданій в оренду для виробничої діяльності(виробництво та складування будматеріалів) згідно договору оренди від 31.12.2004 року, серії НОМЕР_1 в АДРЕСА_1, та щодо вирішення питання на розміщення дослідно-експерементальної установки по отриманню вуглеводної сировини, виробництву бітуму та інших продуктів винести на місцевий референдум.
Суд свій висновок мотивував тим, що відповідачем спірне рішення прийнято в порушення ч.З ст. 6 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року із змінами та доповненнями, відповідно до якого на місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і самоврядування. Спірним рішенням порушується законне право позивача як належного орендаря за договором оренди землі та використання цієї землі за цільовим призначенням.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, апелюючи тим, що при первинному зверненні позивача (заява від 6.08.2004 р.) невідомо було, що цей об»єкт є екологічно-небезпечним, а тому Ківерцівська міська рада і дала згоду, а в наступному її скасувала рішенням, що є предметом спору.
Крім цього, на момент розгляду заяви підприємцем ОСОБА_1 не було висновку Державної екологічної експертизи та висновку територіальних органів Міністерства екології та природних ресурсів щодо техніко-економічного обгрунтування будівництва екологічно небезпечного об»єкта, які повинні бути в переліку поданих підприємцем документів відповідно до п.п.6.6,6.8 рішення Ківерцівської міської ради від 16.03.2004 року №13\7 "Про місцеві правила забудови міста Ківерці" та ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій".
Скаржник не погоджується з висновком суду про невідповідність спірного рішення ч.З статті 6 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми", оскільки в спірному випадку відповідачем розглядалось питання про дачу згоди шляхом місцевого референдуму на розміщення дослідно-експерементальної установки по отриманню вуглеводної сировини, виробництва бітуму та інших продуктів, а не виносились питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і самоврядування.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що спірне питання відноситься до використання земельної ділянки згідно договору оренди, а тому воно повинно вирішуватися в судовому порядку, а не шляхом проведення референдуму. При цьому позивач зазначає, що згідно ч.З статті 6 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми" на місцеві референдуми не виносяться питання, віднесені до відання органів суду.
В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Від скаржника надійшло клопотання про слухання справи без участі його представника, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представників сторін за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.
Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ківерцівської міської ради від 19.10.2004 року №18/25 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1", позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 1,6 га для будівництва об'єкта по виробництву та складуванню будівельних матеріалів (цільове призначення земельної ділянки - виробнича діяльність) в АДРЕСА_1.
31 грудня 2004 року між Ківерцівською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1, цільове призначення якої виробнича діяльність.
Рішенням Ківерцівського міськвиконкому від 31.03.2005 року НОМЕР_2 підприємцю ОСОБА_1 дозволено провести будівництво об'єкта по виробництву та складуванню будівельних матеріалів (дослідно-експерементальної установки по отриманню вуглеводної сировини, виробництво бітуму та інших продуктів ) в АДРЕСА_1, на орендованій земельній ділянці та зобов'язано виготовити необхідну документацію.
Рішенням Ківерцівського міськвиконкому від 30.09.2005 року пункти рішення виконкому від 31.03.2005 року щодо надання зазначеного дозволу з рішення були виключені, проте постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року, в справі за № 8/69-88А ці зміни щодо відмови у дозволі скасовано і рішення виконкому залишено в попередній редакції. У відповідності до вимог ст. 72 КАСУ обставини, встановлені рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто дача дозволу на проведення будівництва об'єкта по виробництву та складуванню будівельних матеріалів (дослідно-експерементальної установки по отриманню вуглеводної сировини, виробництво бітуму та інших продуктів ) в АДРЕСА_1, на орендованій земельній ділянці та виготовлення необхідної документації знову судом не переоцінюється.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Еталон-ГСГ" (архітектурна фірма) за завданням позивача, виготовила робочий проект для використання установки термокаталітичного крекінгу мазута для одержання бітуму, гудрону та інших побічних продуктів.
Відповідно до технічних умов національних стандартів України бітуми нафтові будівельні (бітуми) призначено для будівельних робіт у різних галузях народного господарства. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 планує використовувати земельну ділянку виключно за цільовим призначенням: для виробництва і складування будівельних матеріалів.
13 січня 2006 року сесією Ківерцівської міської ради прийнято рішення , яким відхилено проект рішення щодо згоди на розміщення дослідно-експерементальної установки по отриманню вуглеводної сировини, виробництво бітуму та інших продуктів на земельній ділянці, наданій в оренду для виробничої діяльності(виробництво та складування будматеріалів) згідно договору оренди від 31.12.2004 року, серії НОМЕР_1 в АДРЕСА_1, та вирішено, що розміщення дослідно-експерементальної установки по отриманню вуглеводної сировини, виробництву бітуму та інших продуктів винести на місцевий референдум.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішенням від 13.01.2006 року порушено п.17 договору оренди земельної ділянки, згідно якого орендар має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору.
Відповідно до ч.4 статті 24 Закону України „Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року у разі прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. (Відповідне рішення рада прийняла ще 19 жовтня 2004 року).
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду землі" орендареві гарантовано забезпечення захисту його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Стаття 30 цього закону зазначає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ч.З, ч.4 ст.31 цього Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути
достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим-договором. Частиною 1 статті 32 закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У відповідності до ч.1 ст.35 - спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Наведене свідчить про те, що рішення про проведення референдуму відповідачем прийнято в порушення ч.З статті 6 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми", оскільки спірне питання відноситься до використання земельної ділянки згідно договору оренди, а тому воно повинно вирішуватися в судовому порядку, а не шляхом проведення референдуму. Відповідно до зазначеної норми на місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень органів самоврядування; питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а згідно ч.З зазначеної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що рішення Ківерцівської міської ради від 13.01.2006 року №НОМЕР_1 прийнято без будь-яких законних підстав, не відповідає діючому законодавству, а тому підлягає скасуванню.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.
Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198,205,206 КАС України, суд,
у х в а л и в:
постанову господарського суду Волинської області від 20.04.2006 року в справі за №1/40-11А залишити без змін, а апеляційну скаргу Ківерцівської міської ради -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Р.І.Марко
Т.Б.Бонк