ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 910/7370/17

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Могил С.К.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017

зі справи № 910/7370/17

за позовом заступника Генерального прокурора України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), м. Київ,

до приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення 15 873 000,00 грн. штрафу та 15 903 000,00 грн. пені.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокуратури - Кузнецова Ю.В. (посв. від 26.11.2013 № 023135)

позивача - Максименко А.П. заст. начальника управління (дов. від 03.04.2017), Савчук І.В. голов. спец. (дов. від 02.03.2017)

відповідача - Розваляєва Т.С. адвокат (договір від 20.11.2017, ордер від 28.11.2017), Буняк В.С. адвокат (дов. від 29.06.2017), Жуков Д.О. предст. (дов. від 01.08.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Комітету з позовом до Товариства про стягнення 15 873 000,00 грн. штрафу та 15 903 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 13.06.2012 № 355-р у справі № 242-26.13/149-11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів" (далі - Рішення АМК).

У розгляді справи Товариством заявлено про сплив позовної давності для звернення Прокурора з наведеним позовом до суду та про застосування наслідків спливу позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі № 910/7370/17 (суддя Мандриченко О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 (судді Чорна Л.В. - головуючий, Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.), позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість та звернення Прокурора з позовом до суду у межах трирічного строку позовної давності.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Комітет у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просив суд у задоволенні касаційної скарги Товариства відмовити.

20.11.2017 від Товариства надійшли письмові доповнення до касаційної скарги.

27.11.2017 від Товариства надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

28.11.2017 у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.12.2017.

У зв'язку з відрядженням судді Грека Б.М., розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.12.2017 № 08.03-04/6616 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/7370/17, за результатом якого визначено наступний склад колегії суддів для розгляду даної справи: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Могил С.К.

04.12.2017 від Товариства надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

05.12.2017 у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.12.2017.

06.12.2017 від Товариства надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.

13.12.2017 від Товариства надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копії ордера на надання правової допомоги і квитанцій на підтвердження направлення учасникам судового процесу копій додаткових пояснень до касаційної скарги.

У судовому засіданні 13.12.2017 Вищим господарським судом України клопотання Товариства про долучення до матеріалів справи судової практики, копії ордера та квитанцій задоволені.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

• визнано, що Товариство разом з іншими суб'єктами господарювання узгодивши свою поведінку під час спеціалізованих аукціонів з продажу необробленої деревини ресурсу І-ІV кварталів 2011 року, вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціонів;

• за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 15 903 000,00 грн. (пункт 10 Рішення АМК);

- Товариство оскаржило Рішення АМК до господарського суду міста Києва у межах двомісячного строку з дня його одержання;

- рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-23/10531-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у задоволенні позову відмовлено;

- у липні 2013 року Комітетом за результатами розгляду заяви Товариства від 29.05.2013 Рішення АМК про накладення на Товариство штрафу переглянуто;

- Рішенням Комітету від 23.07.2013 № 613-р "Про перегляд рішення Комітету від 13.06.2012 № 355-р" змінено пункт 10 резолютивної частини Рішення АМК та за порушення, передбачене в пункті 1 Рішення АМК на Товариство накладено штраф у розмірі 30 000,00 грн.

- платіжним дорученням від 09.08.2013 № 8128 Товариством сплачено до державного бюджету 30 000,00грн. штрафу;

- Генеральною прокуратурою України у 2016 році оскаржено рішення Комітету від 23.07.2013 № 613-р у судовому порядку;

- рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/1988/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016, позов Генеральної прокуратури України задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення Комітету від 23.07.2013 № 613-р "Про перегляд рішення Комітету від 13.06.2012 № 355-р";

- Рішення АМК в частині сплати 15 873 000,00 грн. штрафу (15 903 000,00 грн. - 30 000, 00 грн.) Товариством у добровільному порядку не виконано;

- за невиконання Рішення АМК щодо сплати штрафу Комітетом нараховано до стягнення 15 903 000,00 грн. пені за періоди: з 10.10.2012 по 07.11.2012; з 22.05.2013 по 01.07.2013; з 29.12.2016 по 21.02.2017, з 15.03.2017 по 30.04.2017 (загалом станом на 30.04.2017 - 172 дні прострочення сплати штрафу).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені за прострочення сплати штрафу внаслідок невиконання Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції(частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Так само і в абзаці шостому частини п'ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції""; розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 N 5, з подальшими змінами і доповненнями) (аналогічна позиція викладена у пункті 20.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

У розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і статтею 28 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строки, визначені статтею 250 ГК України, до відповідних правовідносин не застосовуються (пункт 5 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ).

Згідно за статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13 - 16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас, стаття 42 наведеного Закону встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Антимонопольного комітету України штрафу.

Питання ж наявності чи відсутності підстав вважати позовну давність для звернення з відповідним позовом до суду такою, що сплинула, вирішується у відповідності до приписів Цивільного кодексу, зокрема, статей 256, 257, 261, 266, 267 Цивільного кодексу України.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу (пункт 22 означеної постанови Пленуму ВГСУ).

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на те, що Рішення АМК є чинним, недійсним у судовому порядку не визнано, проте Товариством у добровільному порядку не виконано (крім сплати 30 000,00 грн. штрафу), місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши правильність нарахування суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), врахувавши, що Рішення АМК в частині його пункту 10 у первісній редакції тимчасово втратило чинність, у зв'язку з його зміною Рішенням Комітету від 23.07.2013 № 613-р "Про перегляд рішення Комітету від 13.06.2012 № 355-р", яке в подальшому було визнано недійсним у судовому порядку (що, у свою чергу, виключало підстави для звернення з даним позовом до суду до визнання недійсним у судовому порядку Рішення Комітету від 23.07.2013 № 613-р "Про перегляд рішення Комітету від 13.06.2012 № 355-р"), беручи до уваги звернення Прокурора з відповідним позовом до суду у межах трирічного строку позовної давності, - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що відповідно до приписів статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно ж до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 зі справи № 910/7370/17 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя І. Вовк

Суддя С. Могил