Справа № 2-1961/09
Кат.37
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(повний текст)
24 листопада 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого – судді Балюкової К.Г.
при секретарях – Усатій Л.В., Грудіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В :
Позивач, Ленінська районна державна адміністрація, звернулася до суду із позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 до батьків дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення їх батьківських прав відносно їх дочок з підстав ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов’язків. Вимоги позову мотивовані тим, що 19.01.2009 р. батько дівчинок звернувся до Служби у справах дітей, під час якого повідомив, що 16 січня мати дітей – ОСОБА_3 пішла із будинку, переклавши обов’язки по вихованню дітей на нього, зловживає спиртними напоями, веде аморальний образ життя, він не має бажання та можливості виконувати батьківські обов’язки щодо виховання та утримання дітей, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Позивач вказував, що під час профілактичного рейду 19.01.2009 р. малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відвідані за місцем проживання та на момент відвідування знаходилися вдома одні без догляду дорослих, зовнішній вигляд дітей був незадовільний: діти знаходилися у стані емоційного напруження, плакали, спитували страх, відчуття холоду, не були нагодовані. За направленням Служби у справах дітей, діти були направлені для проведення обстеження стану їх здоров’я до інфекційної лікарні для подальшого переведення їх до Севастопольського будинку дитини. На час звернення до суду за даними позивача батьки малолітніх до нього з питання повернення дітей не зверталися. Також у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів аліменти на утримання дітей у розмірі по 1\2 частини всіх видів заробітку з кожного.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги у повному обсязі, пояснюючи, що позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам дітей, оскільки, дівчинам, яки вже знаходиться у дитячому будинку будуть і надалі там жити, тобто мати необхідні умови для життя: житло, необхідне харчування, з ними вже займаються лікарі та інші спеціалісти, оскільки вони значно відстають у розвитку порівняльно зі однолітками. Представник вказувала, що за наявними в них даними з дитячого будинку, відповідачка відвідує дітей, але під час цих дуже коротких відвідувань з дітьми не спілкується, раніше, ОСОБА_2 була залишена відповідачкою після її народження у пологовому будинку та була забрана матір’ю лише через два місяця, при відвідуванні за місцем проживання ОСОБА_3 час не було вдома, зі слів бабки дітей, ОСОБА_3 уходила у невідомому напрямку на тиждень або більше. З 04.04.2008 р. по 19.05.2009 р. ОСОБА_3 знаходилася із малолітніми дітьми у КУ „Центр соціально-психологічної допомоги” з причин відсутності місця проживання, післяпологової депресії та відсутності документів, під час перебування у Центрі зарекомендувала себе з негативної сторони: не у повному обсязі виконувала батьківські обов’язки, часто була відсутньою без поважних причини, повертаючись до Центру у стані алкогольного сп’яніння, порушувала правила внутрішнього розпорядку, безвідповідально ставилася до дочок.
Відповідачі до судового засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про причини неявки суд не сповістили. Раніше, вимоги позову не визнавали, вказуючи, що вони примірилися, мають спільні намити зберегти свою сім’ю, забрати з Дитячого будинку дітей та належно виховувати їх спільно. ОСОБА_3 вказувала, що вона систематично відвідує дітей у Дитячому будинку, приносить їм одяг та ліки, спілкується із адміністрацією будинку. Відповідачка вказувала, що вона прагне налагодити свої відносини із рідними, працевлаштувалася, може забезпечити для дітей належні умови проживання та виховання.
3-я особа Служба у справах дітей Ленінської РДА у м.Севастополі підтримала вимоги позову, надавши висновок щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав та акт дослідження побутових умов. Представник вказувала, що після судового засідання у вересні 2009 року, коли відповідачі стверджували, що вона наладили свої відносини та більше не повторять створених помилок відносно неналежного утримання та виховання дітей, створять для цього всі необхідні житлові та інші умови, зараз систематично відвідують їх дитячому будинку, положення не виправилося: при відвідуванні місця проживання відповідачів за вул.Черцова,9 батько дітей повідомив, що він проводить перебудову будинку та умов для проживання в даних час в ньому дітей не має, із відповідачкою ОСОБА_5 вони остаточно припинили відносини, про її місцезнаходження йому не відомо.
Помічник Прокурору Ленінського району м.Севастополя вважав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, позов підтримав.
Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, позицію прокуратури, показання свідка ОСОБА_6, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить вимоги позову такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Малолітні із батьками до 19.01.2006 р. проживали ІНФОРМАЦІЯ_4.
Службою у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації від 19.01.2009 р. було видані направлення про доставлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Міської лікарні № 8 як дітей, що залишилися без батьківського піклування.
Згідно актам про доставлення дітей від 19.01.2009 р. (а.с.___), діти з вказано часу поміщені у приймальне відділення міської лікарні № 8 м.Севастополя як діти, що залишилися без батьківського піклування, місцезнаходження матері дітей на час складання згідно даних акту на час його складання було невідоме, батько дітей відмовився від їх виховання та утримання.
Судом встановлено, що до 19.01.2009 р. відповідачі належної уваги вихованню, утриманню та лікуванню дітей не уділяли: діти віком 2 роки 8 місяців та 9 місяців відповідно та на час відвідування їх Службою у справах дітей знаходилися вдома одні, були емоційно напружені, спитували страх, незважаючи на 11-ту годину ранку не були нагодовані, спитували холод, оскільки були одягнути не за сезоном.
19.01.2009 р. батьком дітей ОСОБА_4 була написана заява до Служби у справах дітей про залишення дітей з ним їх матір’ю ОСОБА_5, яка пішла проживати на ІНФОРМАЦІЯ_5, під час відвідування даної адреси він знайшов її нетверезому стані, сам він не має можливості виховання дітей, не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.
Згідно даних про стан здоров’я дітей, на час прибуття їх до Дитячого будинку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 була замкнута, не вступала в контакт із дітьми та дорослими, у дитини взагалі були відсутні навики ігрової діяльності та не привиті необхідні за віком навики самообслуговування. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 мала глибоке затримання речового розвитку як наслідок відсутності постійного індивідуального спілкування матері з дитиною з перших днів її життя.
Згідно пояснень свідку ОСОБА_6 – вихователя Дитячого будинку, в якому з травня 2009 знаходяться ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судовому засіданні, під час їх передання до Дитячого будинку колектив був шокований внутрішнім станом дітей: розвиток старшої ОСОБА_1 у віці 3 роки не відповідав навіть рівню дитини річного віку, дівчинка не мала елементарних навиків самообслуговування, не говорила, навіть незначних, окремих слів, при цьому розумової відсталості або психічної відсталості у дівчинки не було - її стан був результатом соціального відставання. В даний час, після піврічної роботи із дитиною колективу та різних спеціалістів Дитячого будинку у дівчинки вбачається позитивна динаміка розвитку: вона стала спілкуватися із дорослими, почала грати із іншими дітьми, почала самостійно їсти, частково одягатися, намагається говорити окремі слова. Молодша дівчинка – ОСОБА_2 також має затримання речового та соціального розвитку в результаті неналежного спілкування з нею раніше, відсутності її виховання та догляду, в даний час з нею також займаються лікарі та педагоги, дівчинка потребує й подальших занять із спеціалістами, оскільки відстає від одноліток, навіть дітей з неблагополучних сімей. Свідок пояснювала, що під час знаходження дітей у Дитячому будинку з травня по листопад 2009 року батько дітей відвідував їх лише два-три рази весною 2009 року, при цьому із дітьми він не спілкувався, матір була частіше, всі її відвідування фіксувалися персоналом, лише після участі матері у судовому засіданні у вересні 2009 р. вона вперше поспілкувалася із головним лікарям Дитячого будинку. Однак, від час відвідувань матір дуже поверхнево спілкувалася із дітьми: виводила їх на короткі прогулянки, мовчки катала на гойдалках, емоційно дітям нічого не давала, не розмовляла із ними. Відвідування матері мали нетривалий характер – 20-30 хвилин, матір справляла враження загальмованої людини. Під час останнього відвідування ОСОБА_3 була жахливого зовнішнього вигляду, пояснюючи це конфліктом із батьками, особистими проблемами, своїм лікуванням нібито у психіатричній лікарні.
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 21.01.2009 р. ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП – невиконання батьками батьківських обов’язків.
Відповідно до висновку комісії з питань захисту дітей Ленінської РДА м.Севастополя від 04.09.2009 р. позбавлення відповідачів батьківських прав доцільно, відповідає інтересам дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Згідно даних акту про обстеження побутових умов за місцем проживання дітей від 19.01.2009 р. вони визнані задовільними, санітарно-гігиеничні вимоги дотримані. Однак, згідно акту від 02.11.2009 р. за місцем проживання дітей велося будівництво, до існуючого будинку будується прибудова, роботи на початковому рівні, умови для проживання в будинку дітей відсутні, ОСОБА_4 в ході бесіди повідомив про те, що він не готовий повернути дітей в сім’ю та займатися їх вихованням.
Також судом встановлено, що до 19.01.2009 р. позивача також неодноразово ухилялася від виконання своїх батьківських обов’язків. Так, ОСОБА_2 була залишена відповідачкою після її народження у пологовому будинку та була забрана матір’ю лише через два місяця, при відвідуванні за місцем проживання ОСОБА_3 часто не було вдома, зі слів бабки дітей, ОСОБА_3 уходила у невідомому напрямку на тиждень або більше, з 04.04.2008 р. по 19.05.2009 р. ОСОБА_3 знаходилася із малолітніми дітьми у КУ „Центр соціально-психологічної допомоги” з причин відсутності місця проживання, післяпологової депресії та відсутності документів, під час перебування у Центрі зарекомендувала себе з негативної сторони: не у повному обсязі виконувала батьківські обов’язки, часто була відсутньою без поважних причини, повертаючись до Центру у стані алкогольного сп’яніння, порушувала правила внутрішнього розпорядку, безвідповідально ставилася до дочок.
На підставі вищевикладеного, в сукупності, суд вважає, встановленим факт свідомого та винного ухилення відповідачами від виконання своїх батьківських обов’язків відносно дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_8, внаслідок чого діти відстали у розвитку від одноліток, не мали відповідних їх віку соціальних навичок, були залишені без батьківського піклування та з січня 2009 року проживають у державних установах. З характеристики поведінки батьків та стану дітей Дитячого будинку вбачається, що належних дієвих спроб виплавити положення відповідачами не зроблено, знаходячись під належним наглядом лікарів та персоналу Дитячого будинку, діти стали прогресувати у розвитку та соціально адаптуються до дітей, колективу, їх стан поліпшився.
При цьому суд враховує, що спроби відповідачів відновити свої особисті відносини для створення умов для повернення дітей із Дитячого будинку та їх сумісного виховання у повній сім’ї не мали позитивних результатів, згідно пояснень ОСОБА_4 відносини із відповідачкою між ними розірвані остаточно, разом вони не проживають, він займається перебудовою, умов для повернення дітей до дому не створив, до судового засідання відповідачі не з’явилися без поважних причин.
Статтею 164 п.2 Сімейного кодексу України передбачається позбавлення батьків батьківських прав у разі їх ухилення від обов'язків по вихованню дитини. Таким чином, суд вважає достатньому підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_2, оскільки воно є доцільним, відповідатиме інтересам дитини.
Згідно ч.2 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки заявлений розмір аліментів відповідає матеріальному становищу відповідачів, суд вважає необхідним стягнути з них на утримання дітей аліменти у розмірі 1\2 частки заробітку кожного на розрахункові рахунки дітей, відкритих на їх ім’я Дитячим будинком.
На підставі ст.ст.164 п.2,166, 191 СК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 – 215, 224 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (рр 292812 Севастопольського міського відділення № 4548 Ощадбанку України) та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 ( рр 292813 Севастопольського міського відділення № 4548 Ощадбанку України) у розмірі по 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) з кожного, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини, починаючи утримання з 27.01.2009 року.
Стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах місячного платежу.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 судовий збір на користь держави у вигляді держмита в сумі по 29 грн.75 коп. з кожного, витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі по 60 грн. з кожного.
Рішення суду може бути оскаржено. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення в місцевий Ленінський районний суд м.Севастополя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в місцевий Ленінський районний суд м.Севастополя.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського районного суду
м. Севастополя К.Г.Балюкова