справа № 22Ц- 2393/2008 Головуючий у І інстанції Дмитренко A.M.
Категорія 41 Доповідач у 2 інстанції Ґуль В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Мережко М. В., суддів Гуль В.В., Волохова Л.А., при секретарі Приходько Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року та ухвалу від 29 квітня 2008 року про роз'яснення рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила права користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, -
встановила:
04 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому
остаточно просила згідно вимог ст. 405 ЦК України визнати ОСОБА_2. особою, яка
втратила права користування жилим приміщенням - будинку АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позов тим, що з липня 2005 року постійно, без
поважних причин відповідач за вказаною адресою не проживає.
У зустрічному позові ОСОБА_2. просить зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні спірним житлом, оскільки остання не дає йому ключів від будинку. Фіктивно розірвала шлюб. Зареєстровує на спірну жилплощу інших осіб щодо реєстрації яких позивач за зустрічним позовом свою згоду не надає та приховує платіжки для оплати комунальних послуг.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року первісний позов задоволений повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2008 року задоволено частково заяву ОСОБА_2. щодо роз'яснення вказаного рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд, через невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позивач чинить відповідачу перешкоди в користуванні житлом. А також просить скасувати і спірну ухвалу, яку вважає постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки суд відмовив в роз'ясненні тих питань, саме які підлягають роз'ясненню.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 22.01.2005 року між сторонами було укладено шлюб.
За даними Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації з 26.08.2005 року власником будинку № АДРЕСА_1 є ОСОБА_1. (ОСОБА_1).
ОСОБА_2. в будинку зареєстрований з 2005 року.
Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12.01.2007 року - шлюб між сторонами розірвано та судовим рішенням встановлений той факт, що з липня 2005 року сторони проживають окремо, спільне господарство не. ведуть, шлюбно-сімейні відносини не підтримують.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що за відсутності будь-яких перешкод ОСОБА_2 в користуванні житлом останній без поважних причин за вказаною адресою не проживав понад один рік, в зв'язку з чим втратив право на користування цим житлом.
Вказаний висновок суду не спростовується доводами апеляційної скарги, оскільки факт непроживання в спірному житлі, відсутність там речей відповідача за первісним позовом з липня 2005 року на момент звернення до суду 04 жовтня 2006 року, визнається самим відповідачем.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із вимогами про усунення перешкод в користуванні житлом у встановленому законом порядку відповідач, до звернення позивача до суду, не звертався.
Посилання апелянта на ту обставину, що позивач чинив відповідачу перешкоди в користуванні житлом, а саме не надавала ключів від будинку не підтверджується ні належними, ні допустимими доказами, спростовується показами свідків.
Посилання апелянта на фіктивність розірвання шлюбу, реєстрація на спірній жилплощі інших осіб щодо реєстрації яких позивач за зустрічним позовом свою згоду не надавав, приховуванння платіжок для оплати комунальних послуг, не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки не є перешкодою в користуванні житлом в цьому в розумінні.
На інші поважні причини відсутності в спірному житлі відповідач не посилається.
Оскільки відповідно до вимог ст. ст. 405 ЦК України громадянин втрачає право на користування житлом у разі відсутності понад однин рік, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законне і обгрунтоване рішення про задоволення первісного позову та відмовив у задоводенні зустрічного позову як необгрунтованому.
Відповідно до мт. 308 ЦПК України, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права - це є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Відхиленню підлягає також апеляційна скарга на ухвалу суду від 29 квітня 2008 року з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суд першої інстанції виходив з того, що питання: розірвання шлюбу; правомірності дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо реєстрації в спірному будинку; щодо реєстрації за ОСОБА_2. спірного житла, які ставилися для роз'яснення, не стосуються предмету судового розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду було: визнання особи такою, що втратила права користування жилим приміщенням та вимога щодо усунення перешкод в користуванні житлом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для роз'яснення рішення суду, оскільки з огляду на предмет судового розгляду та на порушені заявником питання, останні відповідно до ст. ст. 10, 214 ЦПК України роз'ясненню не підлягають.
При цьому, слід зазначити, що невірно вказана дата розірвання шлюбу стосується описки, зробленої в рішенні, що має вирішуватися в порядку, передбаченому ст. 219 ЦПК України.
В частині, що стосується реєстрації права власності за ОСОБА_2. спірного житла підтверджується договором дарування від 05.07.2005 року, укладеного між сторонами, згідно якого ОСОБА_2., належний йому на праві власності будинок подарував своїй дружині та вказаний факт не спростовується матеріалами справи. Тому рішення суду в цій частині є зрозумілим і роз'ясненню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги даних висновків не спростовують.
Отже підстав для скасування спірної ухвали не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року та ухвалу цього ж суду від 29 квітня 2008 року про роз'яснення рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців,