УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дніпропетровської області

Справа 22ц-4076/2008 Головуючий в суді 1-ї інстанції

Категорія:26 суддя ЯНЖУЛА С.А.

Доповідач у суді апеляційної

Інстанції суддя ГОКОВ П.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Дніпропетровськ 19 серпня 2008 року

Судова колегія

Судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі:

судді-головуючого - ПЕРЦОВОЇ В.А.
суддів - ГОКОВА П.В. - КОЧКОВОЇ Н.О.

при секретарі - БІЛОКОНЬ Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення на її користь не донарахованих сум одноразової допомоги при втраті годувальника та щомісячних страхових виплат, -

ВСТАНОВИЛА:

04 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення на її користь не донарахованих сум одноразової допомоги при втраті годувальника та щомісячних страхових виплат.

Позивачка зазначала, що її чоловік ОСОБА_2, працюючи довгий час на шахті «Ювілейна» ВАТ Павлоградвугілля», отримав трудове каліцтво та набув професійне захворювання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік помер.

МСЕК від 30 липня 2006 року встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка з його професійним захворюванням.

Постановою від 26 липня 2006 року за № 5101.1 відповідач нарахував та виплатив позивачці одноразову страхову виплату у зв'язку зі смертю потерпілого у розмірі 37 667грн. 40коп. та одноразову страхову виплату їй як його дружині у розмірі 7533грн. 48коп., виходячи з розміру щомісячної страхової виплати 313грн. 90коп.

Вказане нарахування вважає неправильним та таким, що суперечить п.7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили витрату працездатності».

Для розрахунку одноразової допомоги сім'ї, в разі смерті її годувальника, відповідач взяв не заробітну плату потерпілого в розмірі 1255грн. 58коп., з якої він отримував страхові виплати, а розмір щомісячної страхової виплати, яка складала тільки 50% від заробітної плати 627грн. 79коп.3 01 березня 2006 року, відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Закону, щомісячні страхові виплати повинні бути перераховані на коефіцієнт темпу зростання середньої заробітної плати в порівнянні з попереднім роком в галузях національної економіки України по даним центрального органу виконавчої влади з питань статистики, який становить 1, 203. А тому просить суд стягнути на її користь не донараховану суму одноразової страхової виплати за 60 та за 12 місяців, яка в цілому складає 108753грн. 17коп. (1255грн.58коп. х 1.203 х 72 місяці = 108753грн. 17коп. Недоплата складає 63552грн. 28коп. - (37667грн. 40коп. + 7533грн. 48коп.) = 108753грн. 17коп.

Також невірним вважає позивачка є нарахування щомісячних страхових виплат.

Відповідно до абз. 2 п.9 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили витрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст. 33 цього Закону, визначаються виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які він одержував на ден його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із ст. 29 цього Закону. Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

На момент смерті чоловік отримував щомісячні страхові виплати в розмірі 627грн. 79коп. та пенсію за віком в розмірі 1042грн. 01коп.

Таким чином позивачка вважає, що відповідач повинен призначати та сплачувати їй щомісячні страхові виплати, виходячи з розрахунку: 627грн. 79коп. + 1042грн. 01 коп. = 1669грн. 80коп. х 1.203 : 2 = 1004грн. 38коп., де 627грн. 79коп. - щомісячні страхові виплати, 1042грн. 01 коп. - пенсія, 1669грн. 80коп. - середньомісячний дохід потерпілого, 2 - кількість членів сім'ї.

Виплати за період з липня 2006 року по 01 березня 2007 року повинні були бути 1004грн. 38коп. X 8 місяців = 8035грн. 04коп.

З 01 березня 2007 року, відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Закону, щомісячні страхові виплати повинні бути перераховані на коефіцієнт темпу зростання середньої заробітної плати в порівнянні з попереднім роком в галузях національної економіки України по даним центрального органу виконавчої влади з питань статистики, який становить 1, 183.

Отже, виплати з 01 березня 2007 року і по 01 березня 2008 року повинні складати 1004грн. 38коп. X 1, 83 = 1188грн. 18коп. X 12 місяців = 14258грн. 16коп.

Всього, за період з 01 березня 2006 року і по 01 березня 2008 року, повинно було бути виплачено 8035грн. 04коп. + 14258грн. 16коп. = 22293грн. 20коп.

Фактично виплачено за вказаний період 6967грн. 32коп.

Недоплата становить 15325грн. 88коп.

На підставах ст.ст. 29, 33 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили витрату працездатності» позивачка просить задовольнити її позов.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2008 року позов задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_1 знаходилась на утриманні ОСОБА_2., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і мала право на одноразову страхову виплату та щомісячні страхові виплати як особа, що перебувала на його утриманні.

Стягнуто з ВВД ФСС НВ України в м. Першотравенську Дніпропетровської
області на користь ОСОБА_1 15325грн. 88коп. в рахунок не отриманих
щомісячних страхових виплат за період з 01.07.2006 року і по

01.03.2008 року та 63552грн. 29 коп. одноразової страхової виплати.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про підмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги та заявлених вимог, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заявлені ОСОБА_1. вимоги, суд виходив з того, що

вони ґрунтуються на Законі.

Такі висновки суду суперечать матеріалам справи та вимогам Закону, що регулює встановлені правовідносини.

Із справи видно, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2. (а.с.10), якого, згідно довідки МСЕК від 26.01.2005р. визнано інвалідом ІІІ-ї групи у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.13).

Згідно довідки Управління пенсійного Фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області від 30.01.2008р. ОСОБА_2. отримував пенсію за віком 1042грн. 01коп. (а.с.3), 21.02.2006р. він помер (а.с.9).

На час смерті чоловіка ОСОБА_1. досягла 68 років.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом від нещасних випадків, визначено ст. 21 Закону.

Згідно ст. 34 Закону у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати та не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст. 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат згідно зі ст. 29 цього Закону.

Наведені норми Закону свідчать про те, що в разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати та не працював, розмір відшкодування шкоди особам, які мають право на страхові виплати згідно зі ст. 33 Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком (професійним захворюванням), які одержував потерпілий на день його смерті.

Даний Закон не відносить до складу страхових виплат пенсію за віком, яку отримував потерпілий за життя і не передбачає визначення страхової виплати із заробітної плати потерпілого, якщо на час смерті він отримував страхові виплати і не працював.

Як видно із постанови Фонду соціального страхування № 5101.1 від 26.06.2006р. страхова виплата ОСОБА_1. у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 проведена у відповідності до вказаних норм Закону, а саме з урахуванням отримання померлим розміру щомісячної страхової суми (а.с.4-5).

Висновок суду про необхідність проведення розрахунку відповідно до п.7 ст. 34 Закону необгрунтований: останній не поширюється на встановлені правовідносини, оскільки потерпілий на час смерті не працював.

Відносно перерахування розміру щомісячних страхових виплат з урахуванням розміру пенсії потерпілого за віком, зазначені вимоги позивачки є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 ст.28 Закону Фонд соціального страхування виплачує потерпілим на виробництві лише страхові виплати пенсії по інвалідності.

Пенсія ж за віком призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і її виплата провадиться за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, до переліку страхових виплат, які провадяться Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, не входять, а тому при призначенні страхових виплат членам сім'ї потерпілого на виробництві не враховується.

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що при перерахуванні щомісячних страхових виплат потерпілим Відділенню Фонду необхідно було керуватись даними Держкомстату.

Дійсно, Держкомстатом щорічно надається Фонду так званий «коефіцієнт зростання середньої заробітної плати», який відображає собою ступінь росту середньої номінальної заробітної плати в галузях національної економіки.

Тобто чистого коефіцієнту середньої заробітної плати не існує взагалі. Окрім того Держкомстатом в листі від 28.09.2005 року за № 9/2-2-9/371 зазначено, що «питання вибору та застосування статистичних показників для розрахунку розміру соціальних виплат не належить до компетенції Держкомстату».

Судом першої інстанції зазначено, що відповідач, перерахувавши позивачеві щомісячні страхові виплати виходячи з встановлених його Правлінням коефіцієнтів зростання середньої реальної заробітної плати, порушив його права.

Це твердження суду судова колегія також находить безпідставним і як таке, що не відповідає дійсності.

При застосуванні коефіцієнтів зростання середньої реальної заробітної плати відповідач керувався Методикою розрахунку індексів реальної заробітної плати, затвердженою Наказом Держкомстату від 07.06.2002 року за № 219.

Індекс реальної заробітної плати враховує вплив зміни цін і характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати, тобто характеризує рівень інфляції, подорожчання вартості життя.

Оскільки ч.2 ст.29 Закону України за №1105-XIV від 23 вересня 1999 року передбачається перерахунок щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки у зв'язку з подорожчанням вартості життя та інфляційними процесами, то проведений відповідачем перерахунок належних позивачу щомісячних страхових виплат з використанням відповідних коефіцієнтів росту реальної заробітної плати ґрунтується на вимогах закону і не порушує законних прав та інтересів позивача, а висновок суду першої інстанції було зроблено з недодержанням вимог діючих норм вказаного Закону України.

З урахуванням викладеного керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 та 316 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2008 року скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення на її користь недонарахованих сум одноразової допомоги при втраті годувальника та щомісячних страхових виплат відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.