У К Р А Ї Н А
Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2а-1623/09 р.
Категорія 78
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Балюкової К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити виплату,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_2, 02.06.2009 р. звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність останнього відносно нарахування та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнути з відповідача на її користь суму розмірі 5443 грн. – недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача 2122 грн. – недоплачену суму одноразової допомоги при народженні дитини. Позовні вимоги позивачкою засновані на тому, що вона має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, після народження якої їй булана нарахована та виплачена одноразова допомога при народженні дитини у сумі 8500 грн., з яких 3400 грн. були виплачені їй одноразово, залишок вона отримувала протягом 12 місяців – по 425 грн. щомісячно. Однак, згідно ст.12 Закону України „Про державну допомогу сім’ям із дітьми” у редакції, що діяла на час народження її дитини
з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. допомога повинна надаватися у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. З 01.10.2007 р. для дітей віком до 6 років був встановлений прожитковий мінімум в сумі 470 грн., отже сума допомоги при народженні дитини повинна була дорівнювати 10622 грн., у зв’язку з чим недоплачена сума складає 2122 грн. Крім того, відповідно до ст.13 вказаного вище Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шості років. Позивачка звертала увагу на те, що згідно ч.3 ст.46 Конституції України соціальні виплати, що є основним джерелом існування повинні забезпечувати рівень життя, не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, згідно ст..22 Конституції України нові законі або внесені зміни до діючих законів не повинні допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Позивачка вважала, що зміні, внесені до ст..13 Закону України „Про державну допомогу сім’ям із дітьми” у 2007,2008 роках суперечать переліченим конституційним нормам, а розмір недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з березня 2008 р. по 1.05.2009 р. склав 5443 грн., яку вона також просить стягнути на свою користь з відповідача.
В судове засідання позивачка та її представник не з’явилися, подавши заяву про розгляд справи в її відсутність.
Представник відповідача до судового засідання не з’явилася, надавши письмові заперечення на позов в яких також вказувала про розгляд справи в її відсутність. Заперечення на позов представник відповідача мотивувала тим, що відповідач є бюджетною установою, тому відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, що не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України. Так, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-яки розходи держави на суспільні потреби, їх розмір та цільове призначення цих розходів. Пунктом 23 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено, що допомога за догляду за дитиною до досягнення ним 3-річного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці 50% між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш ніж 130 грн., при цьому Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. ці положення неконституційними визнані не були, тобто є діючими та підлягають обов’язковому виконанню на території України всіма компетентними органами. Відповідач вказував, що згідно змінам, котрі були внесені з 01.01.2008 р. до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” позивач має право звернутися за перерахуванням вказаної виплати по доходах в УПСЗН у відділ по наданню всіх видів соціальної допомоги. В запереченнях також вказувалося на пропуск позивачкою строків звернення до суду за захистом прав, передбачених ст.99 КАС України та необхідності застосування певних наслідків пропуску строку у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог. Додатково відповідач повідомляв, що ст.56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що допомога при народженні дитини, яка сплачується у відповідності із Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240, сплачується за рахунок засобів відповідних субвенцій державного бюджету місцевими бюджетами у розмірі 8500 грн.: одноразово при народженні дитини 3400 грн., залишок протягом 12 місяців рівними частками, застосування ст.41,43 Закону № 2240 при виплаті у 2007 році допомоги при народженні дитини є незаконним.
Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч.2 ст. 122 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження та постановити рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З позовній заяви ОСОБА_1 вбачається, що до народження дитини вона не працювала , суд приходить до висновку про те, що правовідносини сторін з питань нарахування та виплати позивачці державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку регулюються положеннями Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Оскільки у зв’язку з народженням дитини позивачка згідно до положеннями Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” набула права на отримання від держави допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка протягом 2007-2009 років нараховується та проводиться їй згідно наданих довідок Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації, суд вважає даного відповідача належним по заявлених у позові вимогах .
В частині вимог позову про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за період з березня 2007- по 01.05.2009 рр. суд приходить до наступного.
Оскільки вказані вимоги є щомісячними, а позивачка звернулася до суду із позовом щодо проведення їх відповідачем у неповному розмірі лише у червні 2009 року, суд, враховуючи наполягання відповідача у запереченнях на позов, застосовує до них наслідки пропущення позивачкою річного строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України у зв’язку із чим відмовляє в їх задоволенні за період до червня 2008 р. Підстав для поновлення строку звернення до суду відповідно до вимог ст.102 КАС України судом не встановлено. Закон України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” пройшов обов’язкову процедуру оприлюднення та був загальновідомим, тому позивач з моменту оприлюднення закону повинна була дізнатися про наявність у неї прав на певну соціальну допомогу, а при отриманні щомісячних виплат від відповідача з 2007 року повинна була достовірно знати про невиплату їй вказаної соціальної допомоги у визначеному законом розмірі.
В частині вимог позову про виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з червня 2008 р. та за 2009 рік суд вбачає наступне.
Статтею 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, пунктом 23 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” в статтю 15 внесені зміни, згідно яких стаття 12 цього Закону викладена у наступній редакції: „Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.”
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 р. визнані неконституційними ряд положень Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, при цьому положення п.23 зазначеного Закону в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. зазначені не були, тобто їх неконституційність не визнана.
Таким чином, оскільки виплата допомоги по догляду за дитиною здійснювалася відповідачем у відповідності діючої редакції норми статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, викладеної у пункті 23 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, неправомірності дій відповідача при виплаті допомоги по догляду за дитиною протягом 2008 року судом не вбачається, тому вимоги позову в цієї частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік” зміни до статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” не вносилися, дія вказаної статті на 2009 р. не зупинялася, тому ст.15 згаданого Закону слід вважати викладеною у тій останній редакції, яка діяла станом на 2008 рік, тобто з врахуванням положень п.23 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволенні позовних вимог за 2009 рік станом на день розгляду справи судом.
Отже, суд вбачає правомірність застосування відповідачем при визначенні розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, встановленого п.23 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік”.
Доходячи зазначеного висновку, суд виходить з того, що згідно з ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд Україні у п.3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є то, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”. За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведеного вище, суд не вбачає неправомірності дій відповідача щодо виплати позивачці державної соціальної допомоги по догляду за дитиною протягом 2008 - 2009 років у розмірі понад встановлений п.23 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” та Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, тому підстави для задоволення його вимог в частині стягнення сум понад вже виплачені відповідачем розмірі задоволенню не підлягають.
В частині вимог позову відносно виплати позивачці одноразової допомоги при народженні дитини суд приходить до наступного.
Згідно ст.12 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта – протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що зупинення дії статті 12 вказаного закону на 2007 рік пунктом 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-ІУ „Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким був встановлений розмір вказаної допомоги у розмірі 8500 грн. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп2007р.
Отже, оскільки на час народженні дитини позивачки – грудень 2007 р. вказане рішення Конституційного Суду України вже було прийнято, підстави для застосування відповідачем вимог пунктом 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-ІУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” при визначенні розміру допомогу при народженні дитини були відсутні. При цьому суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суд із даними вимогами про перерахування та стягнення невиплаченої частини допомоги при народженні дитини, передбаченого ст.99 КАС України, оскільки ця виплата проводиться протягом 12 місяців з дня народження дитини, тобто у випадку позивачки – по грудень 2008 року включно. Таким чином, звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами у червні 2009 року річний строк з дня проведення остаточної виплати позивачкою пропущений не був, тому що остаточно про загальну суму здійсненої їй виплати вона дізналася отримавши останній її платіж – у грудні 2008 р.
Таким чином, оскільки розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років станом на грудень 2007 р. дорівнював 470 грн., відповідно позивачці підлягало виплаті (470х22,6) 10622,80 грн., отже недоплата позивачці допомоги при народженні дитини склала (10463,00 грн.-8500) 2122 грн., яка підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача у зв’язку із задоволенням судом вимог позову в даній частині.
Однак, оскільки відповідач по справі є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, суд не вбачає неправомірності його дій щодо виплати позивачці одноразової допомоги при народженні дитини у неповному обсязі, оскільки відповідач діяв лише в межах виділених вищестоящими органами асигнувань.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 12,15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", п.14 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, п.23 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп-2008 від 22.05.2008 р., Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, керуючись ст.ст. 11,12,71,100,160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої допомоги при народженні дитини у розмірі 2122 грн.
В задоволенні решти вимог позову – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м.Севастополя.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя К.Г.Балюкова