Справа № 2-24  

                      2009 року  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

22 жовтня 2009 року                       Рівненський районний суд Рівненської області  

в особі судді                                                           Остапчук Л.В.  

    при секретарі                                                           Шевцовій Р.В.  

    за участю: позивача-відповідача             ОСОБА_1  

представника позивача-відповідача, адвоката       ОСОБА_2  

відповідачки-позивачки           ОСОБА_3           представника     відповідачки-позивачки, адвоката     ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному  

об’єднану цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до   ОСОБА_3 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням   і     за позовом   ОСОБА_3   до   ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення,  

в с т а н о в и в :  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання відповідачки ОСОБА_3 втратившою право користування квартирою № 156 в будинку № 38 по вулиці Молодіжній в селищі Квасилів Рівненського району з серпня 2003 року на підставі ст.107 Житлового кодексу України в зв’язку з вибуттям її на постійне місце проживання в інший населений пункт. Свої позовні вимоги він мотивує тим, що в серпні 2003 року вони з відповідачкою припинили шлюбні стосунки, вона забрала свої речі і добровільно залишила квартиру та переїхала проживати до свого батька в село Решуцьк Рівненського району і з того часу там проживає, в квартиру не повертається, не сплачує за комунальні послуги. Вважає, що ОСОБА_3 втратила право користування квартирою з серпня 2003 року, тобто з дня вибуття.  

  В свою чергу відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, зокрема про усунення перешкод в користуванні вказаною квартирою, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1, скориставшись її тимчасовою періодичною відсутністю, пов’язаною з необхідністю догляду за хворим батьком, змінив верхній замок у вхідних дверях квартири, ключ від якого їй не передав, чим створює перешкоди у користуванні квартирою.  

  Обидві справи були об’єднані в одне провадження.  

  В суді позивач-відповідач ОСОБА_1 свій позов підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, а позов ОСОБА_3 не визнав. Пояснив, що після припинення між ними і ОСОБА_3 шлюбних відносин і розірвання шлюбу, остання в серпні 2003 року добровільно залишила спірну квартиру, переїхала проживати у будинку свого батька в селі Решуцьк, є спадкоємицею майна батька, має простійне місце проживання. Він же ніяких перешкод у користуванні квартирою для неї не створює, вона сама не бажає користуватися квартирою, жодного разу не зверталася до нього з вимогою про повернення в квартиру. Сам несе витрати по оплаті комунальних послуг. Вважає, що позивачка втратила право користування спірною квартирою з моменту вибуття. Просить його позов задоволити, а в позові ОСОБА_3 відмовити за його безпідставністю.  

  Відповідачка-позивачка ОСОБА_3 позов бувшого чоловіка не визнала, а свій позов підтримала. Суду пояснила, що вона не може проживати в квартирі, так як ОСОБА_1 чинить їй в цьому перешкоди. Він замінив замок у вхідних дверях, ключ їй не дає, коли вона приходить до квартири, то він її не пускає, а своїми ключами вона не може відкрити вхідні двері квартири. Речі з квартири вимушена була забрати, так як ОСОБА_1 вивіз з квартири їх спільні речі. Він тривалий час сам не користувався квартирою, проживав з іншою жінкою в м.Рівному. Вона іншого житла немає, проживає у дітей, знайомих. Неодноразово зверталася в Квасилівську селищну раду в і Рівненський РВ УМВС України по питанню створення перешкод в користуванні квартирою і цей факт відповідною комісією був підтверджений. Що стосується позову про визнання її втратившою право на житло, то аналогічний позов ОСОБА_1 вже розглядався Рівненським районним судом і рішенням від 17 лютого 2006 року в позові було відмовлено. Вважає повторний позов ОСОБА_1 безпідставним, просить у його задоволенні відмовити, а її позов просить задоволити.  

  Свідок ОСОБА_5 суду показав, що дійсно ОСОБА_3 неодноразово зверталась до селищної ради з заявами про неможливість попасти у квартиру, оскільки бувший чоловік її туди не пускає. Їй було рекомендовано з цього приводу звернутися в райвідділ міліції і в суд. Також було утворено комісію, яка вийшовши на місце зафіксувала той факт, що у вхідних дверях квартири замінений замок. Комісія склала відповідні акти, які він затвердив.  

  Свідок ОСОБА_6 суду показала, що була в складі комісії, яка зафіксувала той факт, що ОСОБА_3 не може потрапити до квартири, відкрити вхідні двері, оскільки замінено верхній замок. Заміну замка у квартирі було явно видно весною 2007 року. Ці факти були зафіксовані відповідними актами, де вона як член комісії підписалась.  

  Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.07.1979 року, і він між ними розірваний 16 травня 2006 року. Під час шлюбу на сім’ю була отримана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка на даний час не приватизована. Після розлучення, тривалий час між сторонами виникає спір з приводу користування спірною квартирою. Так, 17 лютого 2006 року Рівненським районним судом було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про втрату права на користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про втрату права на користування житловим приміщенням. Рішенням суду в первинному і зустрічному позові було відмовлено. Рішення набрало законної сили. Даним рішенням було встановлено, що матеріали справи не містять даних, які б свідчили про те, що сторони обрали інше постійне місце проживання, оскільки із спірної квартири вони не виписувалися, періодично там ночували, там знаходяться їх особисті речі.  

  Не дивлячись на це, ОСОБА_1 повторно звертається до суду з позовом про визнання його бувшої дружини втратившою право користування житловим приміщенням і в обґрунтування своїх вимог, так як і в першому позові, вказує, що вона залишила спірну квартиру в серпні 2003 року і переїхала проживати до свого батька, де проживає постійно. На підтвердження своїх доводів надав суду три акти від 16.11.2006 року, 14.02.2007 року і 19.04.2007 року, в яких вказано, що на час перевірки ОСОБА_3 в квартирі не проживає.  

  Стаття  71 ЖК України встановлює строки, на протязі яких зберігається житлове приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.  

  Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратило право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.  

  Однак, надаючи суду акти, які стверджують, що ОСОБА_3 не проживає у квартирі на час перевірки, позивач-відповідач просить визнати її втратившою право користування житловим приміщенням на підставі ст.107 ЖК України.  

Згідно ч.2 ст.107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання в інше жиле примішення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму житлового приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим житловим приміщенням з дня вибуття.  

Оскільки рішенням Рівненського районного суду від 17 лютого 2006 року були встановлені певні обставини, а саме те, що не було достатніх даних, які б підтвердили те, що сторони обрали інше постійне місце проживання, оскільки із спірної квартири вони не виписувалися, періодично там ночували, там знаходяться їх особисті речі, а відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, то суд не може прийняти до уваги посилання позивача-відповідача на те, що відповідачка-позивачка залишила спірну квартиру в серпні 2003 року, так як вказаним рішенням суду встановлені протилежні обставини. З цих причин суд критично оцінює акт від 16.11.2006 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 в квартирі не проживає з серпня 2003 року. Так само суд критично оцінює і акти від 14.02.2007 року і 19.04.2007 року, в яких стверджується, що на час перевірки ОСОБА_3 в квартирі не проживає, оскільки в них не вказані причини таких висновків комісії.  

За таких обставин суд вважає, що позивач-відповідач нових обставин того, що ОСОБА_3 в квартирі не проживає, суду не навів, а тому його позов є безпідставним і до задоволення не підлягає.  

ОСОБА_5 того, суд приходить до переконання, що сам ОСОБА_1 створює перешкоди у користуванні квартирою бувшій дружині. Про це ствердили в суді свідки, це також підтверджується і актами, складеними представниками Квасилівської селищної ради 27.03.2007 року, 12.04.2007 року і 07.05.2007 року, в яких зафіксовано, що ОСОБА_3 своїми ключами не може відкрити вхідні двері квартири, оскільки верхній замок замінений, на її дзвінки ніхто не реагує і вхідні двері не відкриває.  

З приводу того, що ОСОБА_1 не допускає її до квартири ОСОБА_3 зверталась до Рівненського РВ УМВС України у Рівненській області, де їй рекомендовано звернутися з позовом до суду. Тому суд вважає, що ОСОБА_3 в даний час не проживає в квартирі з об’єктивних причин, оскільки її бувший чоловік чинить їй в цьому перешкоди.  

Відповідно до ч.3 ст.64 ЖК України якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім’ї.  

З врахуванням цього, суд вважає, що права відповідачки-позивачки ОСОБА_3 були порушені, а тому її позов підлягає до задоволення.  

Судом також встановлено, що і ОСОБА_1 звертався до райвідділу міліції з приводу негідної поведінки своєї бувшої дружини, але розгляд його матеріалів був припинений і йому також рекомендованол звернутися з позовом до суду.  

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що відносини між сторонами є натягнутими, бувшому подружжю важко жити разом, але вони обоє іншого житла не мають, тому позбавляти будь-якого із них житла, суд не може.  

В зв’язку з задоволенням позову ОСОБА_3 з ОСОБА_1 відповідно до ст.84 і 88 ЦПК України необхідно стягнути на користь відповідачки-позивачки судові витрати і витрати на правову допомогу адвоката.  

Керуючись ст.ст.57, 59, 61, 84, 88, 213-215, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.61, 64, 72, 107 Житлового кодексу України, суд, -  

в и р і ш и в :  

У позові ОСОБА_1   до   ОСОБА_3 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог.  

Позов  ОСОБА_3   до   ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення задоволити повністю.  

Зобов’язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні житлом, зокрема квартирою № 156 в будинку № 38 на вулиці Молодіжній в селищі Квасилів Рівненського району і області шляхом вселення в квартиру та передачі їй ключів від квартири.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 16 (шістнадцять) гривень (в т.ч. 8,5 грн. – державне мито, 7,5 грн. збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) та 200 (двісті) гривень витрат на правову допомогу адвоката, який приймав участь у розгляді справи, а всього 216 (двісті шістнадцять) гривень.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Рівненського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя: