ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.07                                                                                        Справа №  4/163д-8/127д/06-20/338д/06

Суддя   

За позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м. Енергодар

до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

про спонукання укласти договір на постачання електричної енергії

                                                                                                           Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   –   Лебедєв О.С.(довіреність ВСЕ №476798 від 18.11.2005р.);

Від відповідача  –Козак Т.В.(довіреність №181 від 29.09.2006р.);

ВСТАНОВЛЕНО:

          Заявлені позовні вимоги  про спонукання відповідача до укладення договору на постачання електричної енергії на умовах, які визначені в проекті договору на постачання електричної енергії №75/85-05 від 17.03.2005р., який був направлений на адресу відповідача листом №75/4884 від 29.04.2005р.           

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2006р. у справі № 4/163д-8/127д/06 рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006р. скасовано, справу № 4/163д-8/127д/06 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 1146 від 09.11.2006р. справа № 4/163д-8/127д/06 за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про спонукання укласти договір на постачання електричної енергії, передана на розгляд судді  Гандюковій Л.П.

Ухвалою суду від 10.11.2006р. справа прийнята до провадження, справі присвоєно № 4/163д-8/127д/06-20/338д/06, розгляд справи призначено на 27.11.2006р. У судовому засіданні 27.11.2006р. оголошено перерву до 07.12.2006р. Ухвалою суду від 07.12.2006р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.01.2007р. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 10.01.2007р. в порядку ст. 69 ГПК України строк вирішення спору  у справі № 4/163д-8/127д/06-20/338д/06 продовжений на один місяць –до 12.02.2007р. Ухвалою суду від 10.01.007р. розгляд справи відкладено на 31.01.2007р. У судовому засіданні 31.01.2007р. оголошено перерву до 09.02.2007р.   

           09.02.2007р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачем спочатку були підтримані заявлені позовні вимоги про спонукання відповідача до укладення договору на постачання електричної енергії на умовах, які визначені в проекті договору на постачання електричної енергії №75/85-05 від 17.03.2005р., який був направлений на адресу відповідача листом №75/4884 від 29.04.2005р. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що існуюча редакція укладеного між сторонами договору №42  від 20.03.2001р. у зв’язку з  набранням  чинності нових Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №982 від 22.08.2002р., виділенням у 2002-2003р.р. зі складу позивача низки об’єктів енергоспоживання та передачею їх на баланс знов створених самостійних споживачів електроенергії (комунальних підприємств та інших юридичних осіб), на даний час не відповідає вимогам законодавства у сфері електроенергетики, не відображає фактичної ситуації на ринку енергоспоживання та створює передумови для покладення на ВП ЗАЕС відповідальності за спожиту електроенергію комунальними підприємствами та іншими юридичними особами.  Так, пунктом 2 Постанови НКРЕ №928 від 22.08.2002р. предписано суб’єктам господарської діяльності, які мають ліцензію на здійснення підприємницької діяльності по постачанню електроенергії по регулюємому тарифу, до 01.06.2004р. привести взаємовідносини зі споживачами та субспоживачами у відповідність до Правил.  Однак, в порушення  п.п. 9.2 Правил,  відповідачем не укладено окремі договори  з юридичними особами, які вийшли зі складу підприємства позивача. Направлений позивачем супровідним листом №75/4884 від 29.04.2005р. проект договору №75/85-05 з додатками всіх необхідних технічних і правовстановлюючих  документів в порушення строків, встановлених ст.181 ГК України, відповідач не підписав, і не направив свої заперечення.      

30.01.2007р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив наступне. Внаслідок змін, що відбулися у законодавстві України, зокрема, набрання чинності постановою НКРЕ №1497 від 22.11.2006р. “Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією”, виникла об’єктивна необхідність приведення проекту договору на постачання електричної енергії, спонукання до укладення якого  є предметом спору,  у відповідності до зазначених змін. Уточнені позовні вимоги мотивовані наступним. З метою приведення договірних стосунків між відповідачем (постачальником електричної енергії) та позивачем (споживачем електричної енергії) у відповідність до діючої редакції “Правил користування електричною енергією”, позивач листом №15-33/17800 від 30.11.2006р. направив на адресу ВАТ “Запоріжжяобленерго” проект договору на постачання електричної енергії №42-06 від 07.09.2006р. Відповідно до кореспондентського штампу на листі №15-33/17800 від 30.11.2006р. відповідач отримав проект договору 08.12.2006р. Листом №6222/70 від 28.12.2004р. (вх.№67 від 05.01.2007р.) відповідач безпідставно відмовився від укладення запропонованої редакції договору, чим порушив законне право позивача на енергозабезпечення, на своєчасне укладення договору на споживання електричної енергії, а також створив умови для суттєвого обмеження доступу позивача до ринку електроенергії. На підставі  п.1.5 Правил користування електричною енергією, ст.ст.16, 626, 642, 652  ЦК України, ст.ст. 179, 181, 275 ГК України позивач просить спонукати ВАТ “Запоріжжяобленерго” до укладення із ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП ЗАЕС договору на постачання електричної енергії на умовах, які визначені в проекті договору на постачання електричної енергії №42-06 від 07.09.2006р., який був направлений на адресу відповідача листом №75-33/17800 від 30.11.2006р.        

У порядку ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, прийнята судом до розгляду.

          Відповідач вважає, що уточнення позовних вимоги є новою пропозицією і не можуть бути розглянуті в рамках цього судового процесу. Просить у позові відмовити.

          По суті справи пояснив, зокрема, наступне. Відповідно до п.5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 17.10.2005р. №910, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. за №1399/11679, умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у п.п. 5.5, 5.6 та 5.7. ПКЕЕ є істотними та обов’язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії. Однак, у запропонованій редакції договору позивачем додатки, що є невід’ємною частиною договору, не містять усіх даних, які необхідні для встановлення умов договору, які визнані ПКЕЕ істотними. Відповідно до п. 5.3 ПКЕЕ, обов’язок надати на розгляд проект договору покладено на Постачальника електричної енергії. Відповідач вважає за доцільне, на виконання встановленого ПКЕЕ порядку, самостійно підготувати проект договору та направити на адресу ДП НАЕК “Енергоатом”. Для підготовки проекту договору, що відповідає вимогам ПКЕЕ, ВАТ “Запоріжжяобленерго” необхідні додаткові дані,  про що позивач повідомлявся листом №2061к/44 від 19.05.2005р., №6922к/70 від 28.12.2006р.. Відповідно до підпункту 5 пункту 5.4 Правил користування електричною енергією споживач повинен надати довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані розрахункових засобів обліку споживачів. Для укладення договору між постачальником електроенергії та субспоживачем, відповідно до п.1.8 ПКЕЕ, повинен бути укладений договір між субспоживачем та основним споживачем, до мереж якого він приєднаний, договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Позивач повинен був надати відповідачу для оформлення договору інформацію, за відсутності якої неможливо виконати вимоги ПКЕЕ щодо істотних та обов’язкових умов договору, у тому числі для узгодження рівня надійності електропостачання; для визначення приєднаної потужності; для обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії; для розрахунку втрат в ТСН ПС “Водозабор”; для визначення необхідності розрахунку втрат в лініях від межі балансової належності до ПС “Водозабор”; інформацію щодо наявності струмоприймачів, віднесених до категорії екологічної та аварійної броні; юридичну та поштову адреси, банківські реквізити; копію належним  чином оформленої довіреності на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договір.

          Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін,  суд

ВСТАНОВИВ:

           Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (відповідач) на підставі ліцензій серії ПР №109 та ПСр №1298 є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом місцевими (локальними) електричними мережами.

           Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (позивач) приєднано до місцевих (локальних) мереж відповідача.

           20.03.2001р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії, відповідач) та ДП НЕАЕК “Енергоатом” (Споживач, позивач) укладено договір про постачання електричної енергії №42.

Листом №75/4884 від 29.04.2005р. позивачем направлений на адресу відповідача проект договору на постачання електричної енергії №75/85-05 від 17.03.2005р., укладення якого позивач  вважав  за необхідне, у зв’язку з  набранням  чинності нових Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №982 від 22.08.2002р. та виділенням у 2002-2003р.р. зі складу позивача низки об’єктів енергоспоживання, передачею їх на баланс знов створених самостійних споживачів електроенергії та невідповідність у зв’язку з цим існуючої редакції договору №42  від 20.03.2001р. вимогам законодавства у сфері електроенергетики та  фактичній ситуації на ринку енергоспоживання. У зазначеному проекті договору №75/85-05 було вказано, що з моменту вступу в силу цього договору припиняє свою дію договір “Про постачання електричної енергії №42 від 20.03.2001р., укладений між сторонами (п.9.5).  До супровідного листа були додані додатки згідно з переліком (т.1 а.с.58-60).

Листом №2061к/44 від 19.05.2005р. відповідач повернув один примірник проекту договору, відмовившись від його підписання, та надав додаток, що фактично було пропозицією врегулювати розбіжності (т.1 а.с.97-103).

21.07.2005р. позивач звернувся з позовом до господарського суду про спонукання укласти договір постачання електричної енергії на умовах, викладених в проекту договору №75/85-05 від 17.03.2005р., що став предметом розгляду даної справи.

Під час розгляду господарським судом справи № 4/163д-8/127д/06-20/338д/06 листом №15-33/17800 від 30.11.2006р. позивач направив відповідачу для узгодження інший проект договору на поставку електричної енергії №42-06 від 07.09.2006р. У супровідному листі позивач зазначив, що всі необхідні у відповідності до ПКЕЕ документи направлені на адресу ВАТ “Запоріжжяобленерго” 29.04.2005р. вих.№75/4884.  До листа додавалися копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія довідки №24/922 про включення до ЄДРПОУ, копія свідоцтва№35482247 про реєстрацію платника ПДВ.

Листом №6922/70 від 28.12.2004р., отриманим позивачем 05.01.2007р. відповідач відмовився підписати договір, оскільки додатки, що є невід’ємною  частиною договору, не містять всіх даних, які необхідні для встановлення умов договору, які визнані ПКЕЕ істотними. Запропоновано терміново надати ВАТ “Запоріжжяобленерго” інформацію (згідно з переліком), за відсутності якої неможливо виконати вимоги ПКЕЕ щодо істотних умов договору, для оформлення проекту договору та подальшого його укладення.  

Спонукання укласти договір постачання електричної енергії на умовах, викладених в проекту договору №42-06 від 07.09.2006р є предметом розгляду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню  на наступних підставах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

           Приписами ст.ст. 12,13,14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Положенням ст.ст.15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого  особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

           Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

           Згідно з ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України, яка встановлює загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов’язання,  укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених  законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб’єкти зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов’язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

            Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч.4 ст.275 ГК України виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема, суб’єкти природних монополій, зобов’язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст.181 ГК України. Приписами цієї статті встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору  викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає  відповідь на лист, факсограму у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

            Із аналізу перелічених  норм законодавства слідує, що обов’язковою умовою  укладання господарського договору за рішенням суду є  спір між сторонами, тобто коли вони при укладенні договору в порядку, встановленому законом, не досягли згоди. При цьому  встановлено, що на кожну із сторін покладений обов’язок вчинити певні послідовні дії, в установлений законом строк.  

            Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Згідно з ст.22 ГПК України  змінити підставу або предмет позову є правом позивача.

Провадження у даній справі було порушено 23.07.2005р. Позивач у процесі розгляду даної справи уточнив позовні вимоги, чим фактично змінив предмет позову, просить спонукати відповідача до укладення договору на постачання електричної енергії на умовах, які визначені в проекті договору на постачання електричної енергії №42-06 від 07.09.2006р., який був направлений на адресу відповідача листом №15-33/17800 від 30.11.2006р. Відповідно до кореспондентського штампу на листі №15-33/17800 від 30.11.2006р. проект договору№42-06 від 07.09.2006р.  відповідач отримав 08.12.2006р. Листом №6922к/70 від 28.12.2006р. відповідач не погодився з запропонованою редакцією договору та запропонував позивачу надати певну інформацію, необхідну для додержання вимог ПКЕЕ щодо істотних та обов’язкових умов при укладенні договору даного виду для самостійної підготовки відповідачем проекту договору та подальшого його укладення.  

Таким чином спір між сторонами щодо укладення договору на постачання електричної енергії №42-06 від 07.09.2006р. виник після порушення провадження у даній справі, і на час звернення позивача до суду його права щодо укладення саме договору №42-06 від 07.09.2006р. не були порушені.

           Крім того, суд зазначає наступне. Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками ектричної енергії та споживачами регулюються  Законом України “Про електроенергетику” та іншими нормативно-правовими актами.  Статтею 11 цього Закону визначено, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України. Згідно з п.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ 31.07.1996р. №28, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442 ( в редакції постанови від 17.10.2005р. №910, яка була чинна на момент направлення позивачем проекту договору відповідачу) дія цих Правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).

          Главою 5 Правил передбачений спеціальний порядок, документи та істотні умови укладення спірного виду договорів.

          Згідно з ч.ч. 1,2,3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.

            Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної  енергії  є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій  території,  і  споживачем  та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

У пункті 5.2 тих же Правил зазначено, що при укладенні договору про  постачання  електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового  договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії,  зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.5.5 договір містить такі умови, що є істотними та обов’язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування постачальника електричної енергії та споживача; 2) місце і дату укладення договору про постачання електричної енергії; 3) договірні величини споживання електричної енергії (помісячно); 4) величини дозволеної та приєднаної потужності; 5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; 6) режим роботи електроустановки споживача. У разі  укладення одного договору на дві або більше площадки вимірювання споживача значення величини  дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача  визначається за  кожною з площадок вимірювання; 7) значення показників якості електричної енергії; 8) узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності); 9) порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії ( у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом); 10) режим постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; 11) порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; 12)заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі; 13) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; 14) зобов’язання сторін у разі порушення договірних величин; 15) порядок та строки проведення розрахунків; 16) строк дії договору; 17) умови та порядок розірвання договору; 18) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

 Пунктом 5.6 Правил визначено невід’ємні частини договору про постачання електричної енергії, і, зокрема, такими є відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладення договору тощо); схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання.            

Згідно ж з п. 5.7 Правил у разі укладення договору  про  постачання  електричної  енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та  споживачем  (основним  споживачем),  до  технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів або     електропередавальних організацій), у ньому зазначаються додатково такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання та їх власників; 2) обсяги передачі електричної енергії  в  електричні  мережі інших суб'єктів господарювання; 3) порядок припинення електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку втрат електричної    енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання; 5) порядок розрахунку балансу електричної енергії  в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача); 6) порядок передачі даних про обсяги переданої електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання, у тому числі у випадках порушення розрахункового обліку  електричної енергії у цих суб'єктів господарювання; 7) перелік елементів   технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання,  та розрахунок умовних  одиниць  визначених  елементів  технологічних електричних мереж.            

            Відповідно до ст.179 ГК України  при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

           Статтею 184 ГК України передбачено укладення господарських договорів  на основі примірних і типових договорів з дотриманням умов, передбачених статтями 179,181 цього Кодексу.

          Згідно з Законом України “Про електроенергетику” Правилами користування електричною енергією затверджено Типовий договір про постачання електричної енергії.

         Проект договору №42-06 від 07.09.2006р. був направлений відповідачу 30.11.2006р., коли були чинними Правила та Типовий договір в редакції постанови №910 від 17.10.2005р., на час вирішення даної справи є чинною редакція Правил і Типового договору (постанова №1497 від 22.11.2006р.). Запропонований проект договору, який позивач просить спонукати відповідача укласти,  в окремих пунктах не відповідає змісту Типового договору  і при цьому  формулювання умов договору №42-06 від 0709.2006р. не можна визначити конкретизацією умов, як передбачено ст.179 ГК України.

          Зокрема, відповідно до п.5.5 Правил відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування є однією із істотних умов.

           Відповідно до п.п.4.1.2 та 4.1.3 Типового договору  у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідних категорії строки, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої  перебувають поза межами показників, визначених державними стандартами, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двадцяти п’яти  відсотків вартості такої електроенергії.

            У проекті договору №42-06 відсутня конкретна відповідальність за перелічені порушення, вказано лише на відповідальність згідно з ст.24 Закону України “Про електроенергетику”. Згідно з цією нормою енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією). У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза межами показників, зазначених у договорі на користування електричною енергією, енергопостачальник несе відповідальність у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

            Представлений позивачем договір не містить всіх істотних умов, що є обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

           Зокрема, він не містить значення показників якості електричної енергії (п.п.7 п.5.5 Правил). При цьому суд звертає увагу, що в проекті договору передбачено дотримання  показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (якими –не конкретизовано). Однак, таке формулювання не може бути  визначено як встановлення значення показників якості електричної енергії, яке повинно бути однією із істотних умов.  Згідно з ч.3 ст.276 ГК України показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов’язковим для сторін договору.  

          Істотною умовою договору повинен бути порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії ( у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом).  Із матеріалів справи слідує, що електроустановки позивача безпосередньо приєднанні до мереж позивача, який є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.  Відповідно до п.7.2 проекту договору, який позивач просить спонукати укласти, розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, порядок зняття показів розрахункових приладів обліку та відомості про точки розрахункового обліку наведені в додатку №6,6.1 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”, “Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії”. Однак, додаток №6.1 “Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії “  не містить зазначення втрат енергії в трансформаторах, не заповненими є потужність діючих компенсувальних установок (додаток №6.2)    

          Істотними умовами договору про постачання електричної енергії  також є  умови та порядок розірвання договору; місцезнаходження, банківські реквізити сторін (п.п 16,17,18 п.5.5 Правил).

            У запропонованому  позивачем проекті, оригінал якого оглянутий судом,  відсутні умови та порядок розірвання договору, місцезнаходження, банківські реквізити сторін, у тому числі самого позивача. При цьому формулювання  п.9.3 проекту договору  “спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України” є загальним і не може бути визначено як умови та порядок розірвання договору, що є істотною умовою договору, а тому повинно бути конкретизоване.     

          Крім того, окремі пункти проекту договору  суперечать Типовому договору та чинним нормативно –правовим актам. Так, відповідно до п. 4.2.3 проекту договору №42-06 споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем –юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 5 грудня 2001 року №1197, за тарифами, що діяли протягом  споживання електричної енергії з порушенням…. Між тим, на час складання проекту договору і розгляду судом справи вказана Методика втратила чинність, тому в Типовому договорі зазначена інша  Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок  порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджена постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року №562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за №782/12656.        

             Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2006р., якої скасовано рішення у справі №4/163д-8/127д/06, розглядаючи спір, суду належало встановити факт приєднання споживача до магістральних (міждержавних) електромереж. Встановити необхідність укладення договору про технічне забезпечення електроспоживання між споживачем та електропередавальною організацією, до якої приєднані електроустановки споживача, та в залежності від цього оцінювати обставини справи на предмет достатності підстав для укладення спірного договору.

             Досліджуючи зазначені обставини, суд зазначає, що на підставі ліцензії серії ПР №109 відповідач є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом місцевими (локальними) електричними мережами. Згідно з “Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами”, затвердженими Постановою НКРЕ від 11.10.1996р. №152, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 1996р. за №637/1662, магістральна електрична мережа –електрична мережа з усією інфраструктурою, призначена для передачі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж. Міждержавна електрична мережа –електрична мережа з усією інфраструктурою, у тому числі системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв’язку, призначена для передачі електричної енергії між державами. Таким чином, відсутній факт приєднання позивача до магістральних (міждержавних) електромереж.

               Крім того, необхідність встановлення факту приєднання до магістральних (міждержавних) електромереж, а також укладення договору про технічне забезпечення електроспоживання між споживачем та електропередавальною організацію було викликане наявністю п.6.6 Правил користування електричною енергією, що передбачав не включення певних пунктів, позначених “*” у пунктах 6.3, 6.4, якими були передбачені істотні умови та невід'ємні частини договору про постачання електричної енергії.  Оскільки позивач змінив предмет позову, а також на час направлення позивачем нового проекту договору були чинними Правила в іншій редакції, при укладенні договору необхідно врахувати інше. Зокрема, згідно з п.5.7 Правил у разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (яким є відповідач) та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб’єктів господарювання, у ньому зазначаються додатково умови (згідно з переліком).  А відповідно до п.5.8  договір про технічне забезпечення електропостачання має укласти споживач, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, яка не є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

               Із матеріалів справи слідує, що  документи, які відповідно до п.5.4 Правил споживач повинен надати разом з заявою відповідній організації, були передані при направлені первісного проекту договору. У письмовому поясненні відповідач повідомив, що позивачем були при цьому дотримані встановлені вимоги, однак редакція договору не відповідала чинному на той час п.6.3 ПКЕЕ, оскільки не містили всіх істотних умов. Що стосується нової пропозиції позивача укласти договір, то до даної пропозиції були додані, крім проекту договору, копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія довідки про включення до ЄДРПОУ та копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, та зроблено зауваження, що всі необхідні документи направлені 29.04.2006р.  

          Враховуючи викладене в сукупності,  суд вважає вимоги позивача з підстав, які заявлені,  задоволенню не підлягають. Запропонований проект договору не містить всіх істотних умов, включає в собі посилання на Методику, яка втратила чинність. Оскільки згідно з ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, суд не може спонукати до укладення договору, який не містить всі істотні умови, суперечить законодавству, тому на час розгляду даної справи відсутні підстави  для спонукання відповідача  до укладення договору на запропонованих позивачем умовах.

        На підставі викладеного  у задоволенні позову необхідно відмовити.

        Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати  покладаються на позивача.

        Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ВИРІШИВ:

 У задоволенні позову відмовити повністю.

        

                             Суддя                                                   Л.П.  Гандюкова    

   

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано в повному обсязі 07.05.2007р.