ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "03" серпня 2006 р.                                                  Справа № 16/223

    „12” год. „15” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого -  судді Фесюри М.В.,

                                                                      при секретарі  - Кезля А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача –Зайковська М.В.                                                                                                       від відповідача –не заявився

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

                                      (м. Чернігів вул. Комінтерну,14)

До ВІДПОВІДАЧА:           Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  

                                      ім. Дімітрова

                                              (Семенівський р-н, с. Карповичі, вул.. Центральна, 75)

Про стягнення 3110,00 грн.

Заявлено позов про стягнення штрафних санкцій в сумі 3110,00 грн. за недотримання у 2005 році передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання представника не направив, направивши листа про визнання позову та розгляд справи без участі його представника.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. (далі-Закон) , передбачено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності   і   господарювання встановлюється    норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної   чисельності   працюючих,   а  якщо  працює  від  8  до 25 чоловік  -  у  кількості  одного  робочого  місця, якщо інше не передбачено  законом.

Відповідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно форми № 10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у Відповідача 20 осіб. Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-відсотковому нормативу становила 1 особу. Фактично підприємством не було створено  робоче місце для працевлаштування інвалідів. Невиконання нормативу становить 1 робоче місце.

Розмір штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, згідно ч.1 ст.20 Закону, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце  не зайняте інвалідом.

Розмір середньорічної заробітної плати одного працівника становив 3110,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи   і   організації   незалежно   від   форми  власності  і господарювання,   де  кількість  працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  частиною  першою статті 19 цього  Закону,  щороку  сплачують  відповідним  відділенням  Фонду соціального   захисту   інвалідів   штрафні   санкції,  сума  яких визначається  у  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за  кожне  робоче  місце,  не  зайняте  інвалідом. Для підприємств (об'єднань),  установ  і організацій незалежно від форми власності та  господарювання,  на  яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір штрафних   санкцій   за   робоче   місце,  не  зайняте  інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.  

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту  інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно ч. 2 п. 11 зазначеного Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Дімітрова Семенівський р-н, с. Карповичі, вул.. Центральна,75 (р/р 26006300145 у відділенні Ощадбанку, МФО 343176, код 30849584) до державного бюджету (одержувач: державний бюджет Семенівського району, Банк отримувача УДК в Чернігівській області, р/р 31215230600454, МФО 853592, код 22825238) заборгованість по штрафних санкціях в сумі 3110,00грн.

3.          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана у строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

          

          Постанова у повному обсязі складена 04 серпня 2006 року.

          Суддя                                                                                                              М.В.Фесюра