Судове рішення 5009/1178/12 від 14.12.2017

Судове рішення #68267343

номер провадження справи 3/31/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

11.06.12 Справа № 5009/1178/12

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34, ідентифікаційний код 13622789)

про стягнення заборгованості в сумі 20 275,59 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34, ідентифікаційний код 13622789)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000)

про визнання недійсним договору та застосування реституції

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”: ОСОБА_1, начальник цивільно-правового бюро юридичного відділу, довіреність № 52-16/160 від 30.12.2011р.

від ТДВ “Страхова компанія “Кредо”: ОСОБА_2, довіреність № 633 від 18.06.2010р.

ВАТ “ПГЗК ” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТДВ “СК “Кредо” про стягнення заборгованості в сумі 20 275,59 грн. за договором оренди від 01.07.2009р. № 1042а.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.03.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві, та обґрунтовані ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 1, 12, 15, 54-58 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.03.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1178/12 (провадження № 3/31/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.04.2012р. о 10 годині 40 хвилин.

10.04.2012р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від ТДВ “СК “Кредо” надійшов зустрічний позов по справі № 5009/1178/12 (провадження № 3/31/12), в якому ТДВ “СК “Кредо” просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди № 1042а від 01.07.2009р. між ВАТ “ПГЗК” та ТДВ “СК “Кредо” та стягнути з відповідача суму сплачених орендних платежів в розмірі 55 370,25 грн.

Ухвалою від 11.04.2012р. зустрічний позов прийнятий до провадження для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 5009/1178/12 (провадження № 3/31/12) в судовому засіданні 11.04.2012р. о 10 годині 40 хвилин.

Цією ж ухвалою суду розгляд справи відкладений на 16.05.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 16.05.2012р. оголошено перерву до 28.05.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 28.05.2012р. строк розгляду спору продовжений до 12.06.2012р. та відкладений розгляд справи на 11.06.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 11.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 15.06.2012р.

Під час розгляду справи за ініціативою суду, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 11.06.2012р. представник позивача за первісним позовом ВАТ “ПГЗК” підтримав позовну заяву № 52-16/44 від 21.03.2012р. та у зв’язку з допущеною технічною помилкою в прохальній частині позову, надав заяву від 11.06.2012р., в якій просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом ТДВ “СК “Кредо” заборгованість за договором оренди № 1042а від 10.07.2009р. в сумі 20 275,59 грн., а саме: 18 456,72 грн. –основна заборгованість, 1 107,40 грн. –інфляційні витрати та 711,47 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Заява ВАТ “ПГЗК” про технічну помилку прийнята судом до розгляду, оскільки судом встановлено, що за текстом позовної заяви (т.1, а.с.3-5), а також згідно розрахунку суми позову (т.1, а.с.6) позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача, зокрема, 1 107,40 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Проте, в прохальній частині позовної заяви (т. 1, а.с.5) позивачем замість належної суми 1 107, 40 грн. помилково вказано про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в сумі 1 107 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

01.07.2009р. між ВАТ “ПГЗК” та ТДВ “СК “Кредо” укладено договір оренди № 1042а, відповідно до якого ВАТ “ПГЗК ” передає, а ТДВ “СК “Кредо” приймає у виключне користування, строком на 12 місяців з моменту підписання договору та акту прийому-передачі, частину приміщення в будівлі побутового комбінату УЖКГ ВАТ “ПГЗК” загальною площею 178,80 кв.м., що є власністю позивача, для організації і проведення науково-практичних конференцій по тематиці страхування та страхових ризиків.

ВАТ “ПГЗК” виконало свої зобов'язання за договором оренди та передало відповідачу орендоване приміщення за актом приймання-передачі від 01.07.2009р.

На виконання п. 4.1 Договору, ВАТ “ПГЗК” виставило відповідачу рахунки-фактури на оплату оренди приміщення № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р. та № 1172 від 29.06.2010р. на загальну суму 18 456,72 грн., які отримані ТДВ “СК “Кредо” 30.11.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТДВ “СК “Кредо” не виконало свої зобов’язання за договором оренди № 1042а від 01.07.2009р. та не сплатило орендну плату за вказаними рахунками.

Отже, сума основної заборгованості за договором оренди складає 18 456,72 грн.

Крім того, на підставі п. 9.1 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 1 107,40 грн. інфляційних витрат та 711,47 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

На підставі викладеного представник позивача за первісним позовом просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач за первісним позовом ТДВ “СК “Кредо” проти задоволення позовних вимог заперечило, в обґрунтування заперечень посилається, зокрема, на наступне.

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди № 1042а від 01.07.2009р., плата за користування приміщенням здійснюється ТДВ “СК “Кредо” шляхом щоквартального перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, на підставі виставлених рахунків.

Однак, на час розгляду справи в суді ТДВ “СК “Кредо” не отримувало жодного із рахунків, щодо оплати орендованого приміщення.

На теперішній час за умовами договору у ТДВ “СК “Кредо” не настало обов’язку щодо перерахування орендної плати за період квітень-червень 2010 року, оскільки вимогу у розумінні ст. 530 ЦК України, відповідач за первісним позовом від позивача не отримував.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно бухгалтерського обліку ТДВ “СК “Кредо” у страхової компанії відсутня заборгованість перед ВАТ “ПГЗК”, оскільки ця заборгованість була зарахована в рахунок зустрічних однорідних вимог по договорам страхування, укладеними між позивачем та відповідачем.

ТДВ “СК “Кредо” у зустрічному позові до ВАТ “ПГЗК” просить суд визнати недійсним укладений між ним і ВАТ “ПГЗК” договір оренди № 1042а від 01.07.2009р. та стягнути з відповідача за зустрічним позовом 55 370,25 грн. сплачених орендних платежів.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТДВ “СК “Кредо”, зокрема, зазначило наступне.

Господарським судом Дніпропетровської області 01.02.2005р. порушено провадження у справі № Б-29/21/05 про банкрутство ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.

26.01.2006р. введено процедуру розпорядження майном і призначено розпорядником майна боржника ОСОБА_3, ліцензія АБ № 116230 від 10.01.2005р. (49038, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 98).

Відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає, зокрема, угоди щодо передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином.

Договір оренди № 1042а від 01.07.2009р. з боку ВАТ “ПГЗК” підписаний першим заступником голови правління ОСОБА_4, з боку ТДВ “СК “Кредо” повіреним ОСОБА_5, що діяли від імені сторін на підставі довіреностей.

Договір оренди не містить підпису розпорядника майна та його печатки, не містить жодних відміток про погодження ним цього договору.

Отже, вказаний договір оренди та його зміст є такими, що суперечить п. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, враховуючи викладене, Договір повинен бути визнаний недійсним.

За таких обставин, ВАТ “ПГЗК” повинно повернути ТДВ “СК “Кредо” грошові кошти в сумі 55 370,25 грн., які були ним отримані на виконання умов Договору оренди, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 31 від 13.01.2010р. на суму 18 456,75 грн.;

- № 11427 від 21.10.2009р. на суму 18 456,75 грн.;

- № 10426 від 09.07.2009р. на суму 18 456,75 грн.

Відповідач за зустрічним позовом ВАТ “ПГЗК” проти задоволення позовних вимог заперечив.

Обґрунтовуючи заперечення, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що дійсно 01.02.2005р. порушено провадження у справі № Б29/21/05 про банкрутство ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.

26.01.2006р. введена процедура розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006р. затверджено мирову угоду між боржником та представником голови комітету кредиторів, провадження у справі № Б29/21/05 припинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. мирову угоду у справі про банкрутство ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” розірвано, провадження у справі та повноваження розпорядника майна поновлені.

01.07.2009р. між ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” та ТДВ “Страхова компанія “Кредо” укладено спірний договір оренди № 1042а.

Постановою Вищого господарського суду України по справі № Б/29/21/05 від 15.06.2010р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р., якою було розірвано мирову угоду у справі про банкрутство ВАТ “ПГЗК”, скасовано. Заяву про розірвання мирової угоди залишено без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, ВАТ “ПГЗК” вважає, що договір № 1042а від 01.07.2009р. не може бути визнано недійсним з підстав укладення його без погодження з розпорядником майна боржника, оскільки, на момент розгляду справи скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. про розірвання мирової угоди.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010р. по справі № Б/29/21/05 встановлені обставини, що мають істотне значення для розгляду справи № 5009/1178/12, а саме, відсутність правових підстав для розірвання мирової угоди ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р., а отже, відсутні і підстави для поновлення повноважень розпорядника майна.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009р. між ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (Орендодавець) та ТДВ “Страхова компанія “Кредо” (Орендар) укладений договір оренди № 1042а, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у виключне користування на строк, передбаченим дійсним Договором, частину приміщення в будівлі побутового комбінату УЖКГ ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” загальною площею178,80 кв.м., що є власністю Орендодавця, для організації і проведення науково-практичних конференцій по тематиці страхування та страхових ризиків (орендоване майно) (п.1.1 Договору).

Згідно із п. 2.2 Договору, майно вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Договору і Акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі оформлюється одночасно з договором.

Відповідно п. 7.1 Договору, строк оренди складає 12 місяців з моменту підписання повноважними представниками сторін Договору і акту приймання-передачі.

За актом приймання-передачі майна в оренду від 01.07.2009р., що є Додатком № 1 до договору від 01.07.2009р. № 1042а, Орендодавець (позивач за первісним позовом у справі) передав, а Орендар (відповідач за первісним позовом у справі) прийняв приміщення в будівлі побутового комбінату УЖКГ ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” загальною площею 178,80 кв.м., інвентарний номер: 1000531, балансова вартість 316 983,00 грн.

Плата за користування об’єктом оренди здійснюється Орендарем шляхом щоквартального перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, на підставі виставлених рахунків (п. 4.1 Договору).

Орендна плата за місяць оренди загальної площі орендованого майна складає 6 152, 25 грн. з ПДВ.

Сума орендної плати в квартал складає 18 456, 75 грн.

Загальна сума по Договору складає 73 827,00 грн. (п.4.2 Договору).

Сума орендної плати є твердою та перегляду не підлягає протягом всього строку оренди (п.4.3 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, Орендар зобов’язаний:

використовувати орендоване майно за його цільовим призначення у відповідності до п. 1.1 цього Договору;

своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі;

забезпечувати відповідне збереження експлуатацію та санітарне утримання об’єкту оренди.

Після закінчення строку оренди Орендар зобов’язаний протягом 10 днів повернути орендоване майно Орендодавцю по акту приймання-передачі (п. 8.1 Договору).

ВАТ “ПГЗК” виставило на адресу ТДВ “СК “Кредо” наступні рахунки-фактури за оренду нежилого приміщення по договору оренди від 01.07.2009р. № 1042а за період квітень-червень 2010 року на загальну суму 18 456, 72 грн.:

- № 812 від 29.04.2010р. на суму 6 152,24 грн.;

- № 973 від 27.05.2010р. на суму 6 152,24 грн.;

- № 1172 від 29.06.2010р. на суму 6 152,24 грн.

Вказані рахунки направлені на адресу ОСОБА_5, яка укладала договір оренди № 1042а від 01.07.2009р. з боку ТДВ “Страхова компанія “Кредо” на підставі довіреності № 325/1 від 06.05.2009р., та отримані ОСОБА_6 30.11.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.1, а.с.17).

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання за договором за період квітень-червень 2010 року, 09.02.2011р. ВАТ “ПГЗК” направило на адресу ТДВ “СК “Кредо” претензію № 52-16/5 від 09.02.2011р., в якій вимагало виконати зобов’язання перед позивачем за договором оренди № 1042а від 01.07.2009р., перерахувавши суму основного боргу 18 456,72 грн., 94,05 грн. –3% річних від простроченої суми та 147,65 грн. –інфляційні витрати в добровільному порядку протягом семи днів з дати отримання цієї претензії на поточний рахунок ВАТ “ПГЗК”.

Разом з претензією ВАТ “ПГЗК” направило розрахунок суми претензії до договору № 1042а. від 01.07.2009р. та засвідчені належним чином копії рахунків-фактур № 812 від 29.04.2010р. на суму 6 152,24 грн., № 973 від 27.05.2010р. на суму 6 152,24 грн., № 1172 від 29.06.2010р. на суму 6 152,24 грн.(т.1, а.с.18).

Претензія № 52-16/5 від 09.02.2011р. та копії рахунків № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р., № 1172 від 29.06.2010р. отримані уповноваженою особою ТДВ “СК “Кредо” 24.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.1, а.с.19).

Дана претензія залишена ТДВ “СК “Кредо” без задоволення.

Таким чином, ТДВ “СК “Кредо” є боржником перед ВАТ “ПГЗК” за договором оренди № 1042а від 01.07.2009р. на загальну суму 18 456,72 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р. введена процедура розпорядження майном ВАТ “ПГЗК” та призначено розпорядника майна товариства арбітражного керуючого ОСОБА_3, ліцензія № 116230.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006р. по справі № Б29/21/05 затверджено мирову угоду від 17.10.2006р. у справі про банкрутство ВАТ “ПГЗК” між боржником та представником голови комітету кредиторів. Провадження у справі № Б29/21/05 припинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. по справі № Б29/21/05 розірвано мирову угоду від 17.10.2006р. у справі про банкрутство ВАТ “ПГЗК”, затверджену ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006р. Поновлено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”. Поновлено повноваження учасників по справі, комітету кредиторів, обраного зборами кредиторів ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” 21.08.2006р., розпорядника майна ОСОБА_3, призначеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 26.01.2006р.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010р. по справі № Б/29/21/05 касаційну скаргу ТОВ “СЕЛТІК” задоволено частково. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. у справі № Б29/21/05 скасовано. Заяву голови комітету кредиторів боржника –ЗАТ “Цемент-інвест” від 22.01.2008р., щодо розірвання мирової угоди від 17.10.2006р. у справі № Б29/21/05 залишено без задоволення.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди від 01.07.2009р. № 1042а.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку плата за користування об’єктом оренди здійснюється Орендарем (відповідачем за первісним позовом) шляхом щоквартального перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, на підставі виставлених рахунків (п.4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, орендна плата за місяць оренди загальної площі орендованого приміщення складає 6 152,25 грн. з урахуванням ПДВ.

Сума орендної плати за квартал складе –18 456,75 грн.

Загальна сума за Договором складає –73 827,00 грн. за рік.

Згідно п. 4.3 Договору, сума орендної плати є сталою та перегляду не підлягає протягом всього строку оренди.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди), в силу ст. 759, 762 ЦК України та правової природи, орендна плата з боку наймача за користування майном на певний строк є істотною умовою цього договору. Дотримання орендарем встановленого сторонами порядку сплати цієї орендної плати, її розмір тощо є безумовним обов’язком орендаря.

ТДВ “СК “Кредо” не надало суду доказів належного виконання зобов’язання сплати рахунків-фактур за оренду нежилого приміщення по договору оренди від 01.07.2009р. № 1042а за період квітень-червень 2010 року на загальну суму 18 456, 72 грн.:

- № 812 від 29.04.2010р. на суму 6 152,24 грн.;

- № 973 від 27.05.2010р. на суму 6 152,24 грн.;

- № 1172 від 29.06.2010р. на суму 6 152,24 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов’язання за договором оренди від 01.07.2009р. № 1042а, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТДВ “СК “Кредо” грошових зобов’язань, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18 456,72 грн. за оренду частини приміщення в будівлі побутового комбінату УЖКГ ВАТ “ПГЗК” загальною площею 178,80 кв.м., що є власністю позивача за первісним позовом, для організації і проведення науково-практичних конференцій по тематиці страхування та страхових ризиків є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання ТДВ “СК “Кредо” на те, що на час розгляду справи в суді відповідач не отримував жодного із рахунків № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р., № 1172 від 29.06.2010р., отже і не настало обов’язку щодо перерахування орендної плати за період квітень-червень 2010 року, вимогу у розумінні ст. 530 ЦК України відповідач за первісним позовом від позивача не отримував, не приймаються судом з огляду на наступне.

Дійсно, як встановлено судом і підтверджується наданими сторонами доказами, первісно ВАТ “ПГЗК” направило зазначені рахунки на загальну суму 18 456, 72 грн. не на адресу ТДВ “СК “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34), а на адресу громадянки ОСОБА_5 (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50), яка укладала договір оренди № 1042а від 01.07.2009р. з боку ТДВ “Страхова компанія “Кредо” на підставі довіреності № 325/1 від 06.05.2009р.

Хоча вказана кореспонденція отримана за довіреністю ОСОБА_6 30.11.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.1, а.с.17), суд не погоджується з доводами позивача про те, що рахунки № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р., № 1172 від 29.06.2010р. отримані ТДВ “СК “Кредо” 30.11.2010р.

Як свідчить зміст довіреності № 325/1 від 06.05.2009р. ТДВ “СК “Кредо” на ім'я ОСОБА_5, товариство уповноважило її укладати від імені ТДВ “СК “Кредо” договори оренди нежитлових приміщень, договори про надання рекламних послуг, для чого наділило повіреного правом підпису таких договорів, ведення переговорів щодо укладання договорів оренди та договорів про надання рекламних послуг, подачі та отримання необхідних документів, а також вчиняти інші дії, необхідні для здійснення повноважень за цією довіреністю (т.1, а.с.41).

З урахуванням наданих повноважень ОСОБА_5 за вказаною довіреністю суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом про те, що отримання нею рахунків № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р., № 1172 від 29.06.2010р. не може вважатися врученням цих рахунків ТДВ “СК “Кредо” чи особі, що уповноважена вказаним товариством на вчинення відповідних дій.

Разом з тим, господарський суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що зазначених рахунків він не отримував.

Посилання відповідача про те, що ним отримано 24.02.2011р. не рахунки, а їх копії, що суперечить умовам договору № 1042а від 01.07.2009р., суд визнає надуманими.

За умовами договору № 1042а від 01.07.2009р. сторони взагалі визначили, що сума орендної плати в квартал складає 18 456, 75 грн., а також те, що сума орендної плати є твердою та перегляду не підлягає протягом всього строку оренди (п.4.2, 4.3 Договору).

Як зазначено в ст. 7 ГПК України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

Частиною 1 ст. 8 ГПК України встановлено, що про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

Відповідач за первісним позовом ТДВ “СК “Кредо” не скористався наданими йому правами, оригінали рахунків № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р., № 1172 від 29.06.2010р. у позивача ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” не витребував, відповідь на претензію не надав.

В договорі оренди № 1042а від 01.07.2009р. сторони не встановили строк (термін) виконання боржником ТДВ “СК “Кредо” обов’язку по сплаті виставлених рахунків.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки претензія № 52-16/5 від 09.02.2011р. та копії рахунків № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р., № 1172 від 29.06.2010р. отримані ТДВ “СК “Кредо” 24.02.2011р., обов’язок відповідача по їх сплаті в даному випадку виник з 04.03.2011р.

Господарський суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що претензія не може вважатись вимогою про виконання зобов’язання в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 статті 530 ЦК України не визначена форма вимоги кредитора про виконання боржником зобов’язання за договором.

Тому, звернення кредитора до боржника, яке містить вимогу про виконання зобов’язання за договором, навіть якщо така вимога названа "претензією" може визнаватись та оцінюватись судом, як вимога в розумінні ст. 530 ЦК України. Тим більше, що претензія позивача (т.1, а.с. 21-23) містить посилання на ст.530, 526 Цивільного кодексу України.

ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 1 107,40 грн. інфляційних витрат та 711,47 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Пунктом 9.1 договору оренди № 1042а від 01.07.2009р. встановлено, що у випадку не виконання чи не належного виконання зобов’язань, передбачених даним Договором , сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Господарський суд вважає, що у розрахунку позовної заяви (т.1, а.с.6) позивачем безпідставно врахований період грудень 2010 року - лютий 2011 року, оскільки останній день виконання зобов’язань по сплаті рахунків № 812 від 29.04.2010р., № 973 від 27.05.2010р. і № 1172 від 29.06.2010р. є 03.03.2011р.

Відтак, стягненню в цій частині за період з березня 2011 року по 20.03.2012р. підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 613,03 грн. (103,3214% від суми 18 456,72 грн.).

За таких обставин, в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 494,37 грн. слід відмовити.

3% річних від простроченої суми у розмірі 711,47 грн. розрахована позивачем також не вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви, т.1, а.с. 6), оскільки позивачем не враховано, що борг у відповідача виник лише з 04.03.2011р.

Отже, 3% річних від простроченої суми 18 456,72 грн. за період з 04.03.2011р. по 20.03.2011р. (383 дні) складає 580,68 грн., а не 711,47 грн.

За таких обставин, в частині стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 130,79 грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.

Не приймаються до уваги суду і посилання відповідача на те, що згідно бухгалтерського обліку ТДВ “СК “Кредо” у страхової компанії відсутня заборгованість перед ВАТ “ПГЗК”, оскільки ця заборгованість була зарахована в рахунок зустрічних однорідних вимог по договорам страхування, укладеними між позивачем та відповідачем.

Так, відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 3 ст. 203 ГК України також встановлено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.

Проте, посилання відповідача на зарахування зустрічної вимоги не узгоджується з зустрічним позовом ТДВ “СК “Кредо” про стягнення з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь позивача 55 370,25 грн., сплачених за інші періоди оренди згідно договору № 1042а від 01.07.2009р. на підставі платіжних доручень № 31 від 13.01.2010р. на суму 18 456, 75 грн., № 11427 від 21.10.2009р. на суму 18 456, 75 грн., № 10426 від 09.07.2009р. на суму 18 456, 75 грн.

По-друге, як свідчить лист ВАТ “ПГЗК” від 15.05.2012р. на адресу ТДВ “СК “Кредо” (т.1, а.с.113-114), ВАТ “ПГЗК” заперечує проти наявності будь-яких зобов’язань перед ТДВ “СК “Кредо” щодо сплати страхових платежів за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1711а від 14.12.2009р., № 294а від 29.01.2010р., № 515а від 18.03.2010р. При цьому ВАТ “ПГЗК” вважає ці договори достроково припиненими у зв’язку з несплатою ним страхових платежів у встановлений договором термін.

По-третє, зобов’язання ВАТ “ПГЗК” перед ТДВ “СК “Кредо” щодо сплати страхових платежів за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1711а від 14.12.2009р., № 294а від 29.01.2010р., № 515а від 18.03.2010р. знаходяться поза межами позовних вимог і не є предметом розгляду по даній справі і можуть бути предметом окремого судового розгляду за позовом сторони цих договорів.

Не підлягає задоволенню і зустрічний позов ТДВ “Страхова компанія “Кредо” до ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про визнання недійсним договору оренди № 1042а від 01.07.2009р. та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 55 370,25 грн. сплачених орендних платежів у відповідності до ст. 216 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір оренди № 1042а від 01.07.2009р. з боку ВАТ “ПГЗК” був підписаний не уповноваженою особою –першим заступником голови правління ОСОБА_4, оскільки на момент підписання договору ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р. введена процедура розпорядження майном ВАТ “ПГЗК” та призначено розпорядника майна товариства арбітражного керуючого ОСОБА_3, ліцензія № 116230.

Дійсно, відповідно до ч.13 ст. 13 Закону України від 14.05.1992р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Як встановлено господарським судом Запорізької області, договір оренди № 1042а від 01.07.2009р. з боку ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” був підписаний першим заступником голови правління ОСОБА_4 в момент наявності призначеного судом розпорядника майна товариства арбітражного керуючого ОСОБА_3

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р. введена процедура розпорядження майном ВАТ “ПГЗК” та призначено розпорядника майна товариства арбітражного керуючого ОСОБА_3, ліцензія № 116230.

Проте, позивач за зустрічним позовом не враховує те, що постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010р. по справі № Б/29/21/05 касаційну скаргу ТОВ “СЕЛТІК” задоволено частково. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. у справі № Б29/21/05 скасовано. Заяву голови комітету кредиторів боржника –ЗАТ “Цемент-інвест” від 22.01.2008р., щодо розірвання мирової угоди від 17.10.2006р. у справі № Б29/21/05 залишено без задоволення.

Крім того, позивач за зустрічним позовом не надав суду довіреності № 52-16/67 від 15.09.2008р., на підставі якої діяв ОСОБА_4, укладаючи спірний договір, а також не заявив клопотання про витребування вказаної довіреності в порядку ст. 38 ГПК України.

Також ТДВ “СК “Кредо” не надало доказів про те, що спірний договір укладений ОСОБА_4 без погодженням з розпорядником майна.

Відповідно до ч.14-17 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів припинення повноважень керівника ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” або його органів управління у зв’язку з не вживанням заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, створення перешкод діям розпорядника майна чи допущення інших порушень законодавства.

Протягом дії договору оренди № 1042а від 01.07.2009р. орендар ТДВ “Страхова компанія “Кредо” сплатило на користь орендодавця ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” суму 55 370,25 грн.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 п.9 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Господарський суд вважає, що дії та поведінка ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, зокрема отримання оплати від ТДВ “Страхова компанія “Кредо” в загальній сумі 55 370,25 грн. протягом тривалого часу (з 09.07.2009р. по 13.01.2010р.), що підтверджується платіжними дорученнями № 10426 від 09.07.2009р. на суму 18 456,75 грн., № 11427 від 21.10.2009р. на суму 18 456,75 грн. та № 31 від 13.01.2010р. (т.1, а.с.80-82), безумовно свідчать про наступне схвалення юридичною особою - ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” господарського зобов’язання, оформленого договором оренди № 1042а від 01.07.2009р.

Таким чином, господарське зобов’язання, оформлене договором оренди № 1042а від 01.07.2009р., є дійсним з моменту укладення.

Відповідно до п.3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Строк дії договору оренди № 1042а від 01.07.2009р. складає 12 місяців з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Договору та акту прийому-передачі (п.7.1 Договору).

Приміщення в будівлі побутового комбінату УЖКГ ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” загальною площею 178,80 кв.м., інвентарний номер: 1000531, балансова вартість 316 983,00 грн. передано орендарю за актом приймання-передачі майна в оренду від 01.07.2009р., що є Додатком № 1 до договору від 01.07.2009р. № 1042а.

Отже, строк дії цього договору закінчився 01.07.2010р.

Орендоване майно повернуто орендодавцю за актом прийому-передачі 01.07.2010р., який є додатком № 2 до договору від 01.07.2009р. № 1042а (т.1, а.с.13).

Зазначена обставина також унеможливлює задоволення зустрічного позову, оскільки неможливо визнати недійсним на майбутнє договору оренди, який на час прийняття судового рішення вже припинив свою дію.

У зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору від 01.07.2009р. № 1042а , не підлягають задоволенню і вимоги ТДВ “Страхова компанія “Кредо” про стягнення з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на підставі 216 ЦК України суми 55 370,25 грн. сплачених орендних платежів за період з 09.07.2009р. по 13.01.2010р.

У зв’язку з вищенаведеним, зустрічний позов заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає повністю.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” заявлено позовні вимоги на суму 20 275, 59 грн., задоволено судом на суму 19 650, 43 грн., що складає 96,92 %.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000) заборгованість з орендної плати в сумі 18 456 (вісімнадцять тисяч чотириста п’ятдесят шість) грн. 72 коп., 613 (шістсот тринадцять) грн. 03 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 580 (п’ятсот вісімдесят) грн. 68 коп. –3 % річних від простроченої суми, 1 559 (одну тисячу п’ятсот п’ятдесят дев'ять) грн. 93 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 494 (чотириста дев’яносто чотири) грн. 37 коп. втрат від інфляції грошових коштів та в частині стягнення 130 (сто тридцять) грн. 79 коп. –3 % річних від простроченої суми, в позові відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Повне рішення складено 15.06.2012р.

Суддя В.М. Соловйов

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація