ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

      У Х В А Л А  

                                        ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ  

03 листопада 2009 року                                                                                    № 22-а-8218/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді                                       Довгополова О.М.,

суддів:                                Попка Я.С., Носа С.П.,

при секретарі судового засідання            Наконечній М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу  Військової частини А1461 на постанову господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Військової частини А1461, з участю третьої особи на стороні відповідача – Міністерства оборони України, про стягнення коштів , -      

В С Т А Н О В И Л А:  

В лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в дохід бюджету коштів у сумі 6963,00 грн. у зв’язку із неправомірним нарахуванням компенсації утриманих з військовослужбовців внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що жодних актів нормативного характеру, які б передбачали компенсацію військовослужбовцям утриманих внесків до Пенсійного фонду України, Кабінетом Міністрів України не затверджувалося.  

 Постанову оскаржив відповідач, просить її скасувати, відмовивши у задоволенні позову. Покликаючись на положення статті 22 Бюджетного кодексу України, пункту 7 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 року № 888, відповідно до яких Міністерство оборони України являється головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, рішення про розподіл яких приймаються міністром оборони України, статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначається міністром оборони України, апелянт вважає правомірними свої дії на виконання телеграми міністра оборони України від 23.01.2007 року № НР 248/9/39.  

В поданих запереченнях на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.

За наслідками проведеної позивачем ревізії відповідача з використання бюджетних коштів, виділених останньому за бюджетними програмами на 2005-2006 роки та 9 місяців 2007 року, складено акт від 16.11.2007 року № 18-21/108, згідно з висновками якого у лютому-березні 2007 року в межах фонду грошового забезпечення військовослужбовцям було проведено нарахування компенсації утриманих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 6963,00 грн., виплата яких нормативними документами не передбачена.

Наведене й послужило підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних коштів.

Згідно зі статтею 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» умови грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) затверджуються виключно Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не затверджувалися правові акти з питань компенсації військовослужбовцям (особам рядового і начальницького складу) внесків до Пенсійного фонду України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача підстав для нарахування компенсації утриманих внесків, що здійснювалося в лютому-березні 2007 року.

Наведені відповідачем в обгрунтування своїх вимог положення норм Бюджетного кодексу України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 року № 888 відповідно до статті 105 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не визначають умов грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу), а лише визначають головного розпорядника бюджетних коштів, посадову особу, уповноважену приймати рішення про розподіл цих коштів, а також порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.  

Крім того, виходячи із загальних засад застосування правових норм однакової юридичної сили в часі, пріоритет у застосуванні належить нормам правового акта, прийнятого пізніше, тобто Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:  

Апеляційну скаргу Військової частини А1461 залишити без задоволення, постанову господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року у справі № 6/10-450 – без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом місяця  шляхом подачі  касаційної скарги безпосередньо до  суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                            О.М. Довгополов

Судді:                                                                                       С.П. Нос

                                                                                                  Я.С. Попко

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2009 року.