Справа № 2а-536/2009 рік  

ПОСТАНОВА  

Іменем України  

07 жовтня 2009 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Нечволод В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Полтавському районі Полтавської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.01.2006 року по 30.06.2009 року, –  

в с т а н о в и в :  

  Позивачка звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому прохає суд визнати протиправним не донарахування та невиплату щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01.01.2006 по 30.06.2009 року в сумі 5450,40 грн.  

  В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, але у 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалась, а у 2007-2009 роках виплачувалася не в повному обсязі.  

  Позивачка в судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та прохає розглянути справу в її відсутності.  

  Представник відповідача в судове засідання не з'явився, попередньо надавши суду заяву, згідно якої прохає розглядати справу в його відсутності, проти задоволення позову заперечує.  

  За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до положень ч.3 ст. 122 КАС України.  

  Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Так, судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААА № 381660, виданим 29.05.2000 року.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 року).  

  Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

  Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік».  

  Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09.07.2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

  Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

  Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії   (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office)   , суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.  

  Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

  З огляду на викладене положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, не може застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.  

  Таким чином, позивачці підлягало нарахуванню та виплаті в 2007 році:  

  - липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.; (з 9 по 31 липня – 91,27 грн.)  
  - серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;  
  - вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;  
  - жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;  
  - листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;  
  - грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;  

  а всього за 2007 рік з розрахунку з 9 липня по 31 грудня – 710,90 грн.  

  Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії органами пенсійного фонду взагалі не здійснювалося, у зв’язку з чим позивачкою недоотримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня – 710,90 грн.  

  Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

  З 01 січня по 31 грудня 2008 року позивачці було нараховане та виплачено зазначене підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському району Полтавської області від 07.05.2009 року № 3325/0619.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Полтавському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач -УПФУ в Полтавському районі, з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач – УПФУ в Полтавському районі, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому не підлягають стягненню доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.  

  Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в 2008 році виплаті підлягало такі суми доплати до пенсії:  

  - за травень 481х30%=144,3 грн. ;  
  - за червень 481х30%=144,3 грн.;  
  - за липень 482х30%=144,6 грн.;  
  - за серпень 482х30%=144,6 грн.;  
  - за вересень 482х30%=144,6 грн. ;  
  - за жовтень 498х30%=149,4 грн.;  
  - листопад 498х30%=149,4 грн. ;  
  - за грудень 498х30%=149,4 грн.  

  а всього за 2008 рік підлягало виплаті 1170, 60 грн.  

  Враховуючи те, що починаючи з 01.01.2008р. проводилось нарахування та виплата доплати в розмірі 10 %, то позивачка отримала за період з травня по грудень 2008 року доплату в розмірі 390 грн. 20 коп. Таким чином, сума невиплаченої доплати становить 780 грн. 40 коп.  

  Враховуючи викладене, те, що порушення тривало понад зазначені позивачкою строки, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.  

  Водночас, п.п. 3, 4 Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, призначення (перерахунок) та виплата пенсій віднесено до обов’язків та функцій органів Пенсійного фонду України. З огляду на вказану норму, суд не може перебирати на себе функцію органів пенсійного фонду України щодо нарахування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а відтак позовні вимоги позивачки щодо стягнення ще не нарахованої суми не підлягають задоволенню.  

  Отже відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  

  Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Як вбачається зі змісту правовідносин, державна соціальна допомога, передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується щомісячно протягом поточного року, а тому суд приходить до висновку, що право на звернення до суду вимогами про донарахування та виплату вказаної соціальної допомоги за 2009 рік позивачка може набути тільки у разі порушення її права після закінчення поточного року, а тому у задоволенні даних вимог необхідно відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.  

  Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі щодо не нарахування визначеного законом підвищення до пенсії.  

  Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивачки, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", за період з 01 липня по 31 грудня 2008 року.  

  Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була їй нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.  

  Оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося лише з 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.  

  Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються їй відповідно до задоволених вимог.  

  На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, –  

ПОСТАНОВИВ:  

  Адміністративний позов задовольнити частково.  

  Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі протиправною в частині ненарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат у в сумі 710 грн. 90 коп.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та сплатити недоплачені суми доплати до пенсії за 2008р з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 780 грн. 40 коп.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити.  

  Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.  

  Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  

  Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.  

Суддя :