Справа №1-141-08

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 червня 2008 року     Обухівський районний суд

Київської області в складі:

головуючого - судді Ковальова Ю.О. при секретарі   Письменній Ю.В. за участю прокурора Паєнка С.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Обухові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився і проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, офіційно не працював, військовонезобов"язаний, судимий Обухівським районним судом Київської області 16 серпня 2002 року за ст.185 ч.3, 75 КК України до трьох років позбавлення волі з дворічним іспитовим строком та 26 червня 2003 року за ст.187 ч.4, 69, 71 до п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна, звільнений 8 січня 2008 року по відбуттю строку покарання, за ст.289 ч.2 КК України,

встановив:

25 березня 2008 року, близько 24 години, ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп»яніння біля кафе-бару по вул. Шевченка у с.Трипілля Обухівського району Київської області та скориставшись бездоглядністю і незачиненими дверцятами водія та залишеними у замку запалення ключами, повторно незаконно заволодів автомобілем ОСОБА_2 марки «ЗАЗ-110550», державний №544-82 КК, який, пошкодивши по дорозі, залишив біля будинку №14 по вул. Шевченка в смт.Козин Обухівського району Київської області.

Свою вину в цьому ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в суді повністю визнав. По суті обвинувачення показав, що близько півночі 25 березня ц.р., будучи нетверезим, він бездозвільно скористався вказаним автомобілем потерпілого для поїздки в смт. Козин у своїх справах, а саме: додому до своєї дівчини.Проник в автомобіль через незамкнені дверцята водія, завів його залишеним у замку запалювання ключем і поїхав. По дорозі, не впоравшись з керуванням після того, як лопнула шина колеса, допустив пошкодження транспортного засобу, який залишив на місці пригоди.

При такому визнанні обвинувачення, а також не заперечуючи і проти цивільного позову потерпілого, ОСОБА_1 клопотав про обмеження дослідження доказів по справі його допитом.

Тому, допитавши підсудного та заслухавши потерпілого щодо міри покарання і в частині цивільного позову та дослідивши необхідні для постановления вироку матеріали справи, а також впевнившись у правильності розуміння підсудним суті обвинувачення і правових наслідків задоволення його клопотання та в добровільності й істинності його зізнання, суд вважав недоцільним дослідження інших доказів по справі стосовно всіх вищевикладених та неоспорюваних фактичних обставин вчинення і наслідків скоєного.

При цьому, встановивши, що підсудний повторно незаконно заволодів транспортним засобом, суд вважає наявну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.289 КК України правильною.

Обираючи за такої кваліфікації дій міру покарання, суд зважає на наявність тих кількох обставин справи, якими істотно знижується ступінь тяжкості злочину та пом»якшується покарання, що підсудний визнав свою вину в злочині, цим сприяв його розкриттю, каявся у скоєному, тяжких наслідків від злочину не настало, думку потерпілого, що відповідним чином пом’якшує відповідальність, однак лише щодо терміну, який визначатиметься судом із застосуванням ст.69 КК України нижчим від найнижчої межі санкції кваліфікуючої норми закону, однак не виду покарання.

Таким покаранням, виходячи зі ступеню тяжкості знову скоєного злочину і з наявності в діях підсудного таких обставин, що обтяжують винність, як рецидив злочинів та вчинення цього злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також враховуючи ті конкретні обставини справи, що підсудний характеризується негативно і шкода від злочину не відшкодована, вважається виключно реальне позбавлення волі на певний строк та безальтернативно передбаченої законом конфіскації майна, оскільки злочин вчинено не з корисливих мотивів.

Саме така міра покарання вбачається судом співрозмірною скоєному цього разу, його наслідкам та особі винного і необхідним для його виправлення та для попередження подальшого злочинного рецидиву.

Одночасному задоволенню по суті підлягає цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди від пошкодження його транспортного засобу при угоні, факт заподіяння та позовний розмір якої у справі належно підтверджені та не оспорювались.

Судові витрати по справі теж покладатимуться на підсудного.

Доля речових доказів у справі вирішуватиметься згідно закону.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у злочині, передбаченому ст.289 ч.2 КК України, і з застосуванням ст.69 КК України призначити покарання - три роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжним заходом засудженому до набрання вироком законної сили залишити обраний -тримання під вартою в СІЗО №13 УДДУзПВП в м.Києві та Київській області.

Час знаходження засудженого під вартою включити у строк відбування покарання, який відраховувати з 7 квітня 2008 року.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6378 грн. у відшкодування матеріальної шкоди від злочину.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ МВС України в Київській області 486 грн. 77 коп. у відшкодування судових витрат по справі.

Речові докази: транспортний засіб, що у потерпілого, залишити йому за належністю, а товарно-платіжні документи, що в матеріалах справи, залишити при справі.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 діб після проголошення, а засудженим - в той же строк по врученню йому копії вироку.