Справа № 2- а -2576 /09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі: головуючого – судді Кириченко О.Д.
при секретарі – Волковій С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м.Житомир ОСОБА_2 про визнання неправомірним притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови, винесеної по справі про адміністративне правопорушення на транспорті, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Харкова, як адміністративного суду за місцем свого проживання, з адміністративним позовом до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м.Житомир ОСОБА_2 про визнання неправомірним притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та скасування винесеної зазначеним інспектором ДАІ відповідної постанови АМ 083356 від 7 червня 2009 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що вказана вище посадова особа органу державної влади – ДАІ УМВС України в м.Житомир, якій чинним законодавством України надане право вирішення питань щодо притягнення громадян до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, в зазначений день без достатніх на те законних підстав винесла вищезазначену постанову про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності був визнаний факт фіксації за допомогою технічного приладу перевищення водієм ОСОБА_1. обмежень швидкості на 37 км/год, що мало місце 6 червня 2009 року в 16-20 годин в с.Іванівка Житомирського району Житомирської області.
Разом з тим, ОСОБА_1, керуючи в цей день своїм транспортним засобом, діяв у повній відповідності до вимог Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) і ніколи швидкість свого руху в межах населеного пункту не перевищував.
У судове засідання позивач не з’явився, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій повністю підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на вищенаведені обставини.
Відповідач ОСОБА_2, являючись суб`єктом владних повноважень і будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суд не сповістив, а тому справа у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України була розглянута за його відсутності.
Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з наступних підстав:
Як вбачається з постанови АМ 083356 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної 7 червня 2009 року інспектором ДПС БДПС ДАІ м.Житомира ОСОБА_2, на позивача по цій справі ОСОБА_1було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. за передбачене ч.1 ст.122 КУпАП адміністративне правопорушення.
Згідно цієї постанови ОСОБА_1 6 червня 2009 року, в 16-20 годин, керуючи автомобілем «ТОЙОТА», держ.НОМЕР_1 в с.Іванівка Житомирського району Житомирської області, в порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) начебто перевищив швидкість руху на 37 км/год, тому що в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 97 км/год, що було зафіксовано за допомогою технічного приладу шляхом фотофіксації правопорушення (а.с. 6).
Як зазначив у своїй позовній заяві позивач по даній адміністративній справі, в зазначений день він не порушував обмеження швидкості, встановлені для населених пунктів. Направлену ж на його адресу копію фотофіксації вищевказаного правопорушення ОСОБА_1 вважає неналежним доказом факту здійснення ним адміністративного правопорушення на транспорті.
Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш ніж на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів громадян.
Як встановлено судовим розглядом, єдиним доказом скоєння позивачем по даній справі вищезазначеного адміністративного правопорушення є факт фотофіксації зазначеного порушення ПДР України, копія якого була надіслана на адресу ОСОБА_1 і була ним представлена суду (а.с.6).
Разом з тим, дослідивши вищезазначений доказ, судом встановлено, що на відповідній фотокартці зображена тільки передня частина автомобіля ?ОЙОТА” з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 із зазначенням швидкості руху на 16:20:49 годину 06.06.2009 року 097 км/год. На якій конкретно дільниці автодороги здійснена ця фотофіксація зрозуміти неможливо. Невідомо також із вищевказаного доказу в якому ж режимі працював в момент фіксації вищезгаданий технічний прилад.
При таких обставинах суд розцінює вищевказану фотокартку як неналежний доказ відповідного порушення водієм ОСОБА_1. конкретних правил безпеки дорожнього руху, а тому вважає його винність в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, недоведеною, що свідчить про відсутність в його діях складу даного правопорушення.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання недійсним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги позивача по справі.
Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження по відповідній справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2,4,6,7,8,17,18,19,69,70,71,128,158,159,160,161,162, 163 КАС України, ст.ст. 1,2,9,23,122,247,288 КУпАП України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати протиправними дії інспектора ДПС БДПС ВДАІ м.Житомир ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, у зв`язку з чим скасувати винесену ним 7 червня 2009 року постанову АМ № 083356 по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Д. Кириченко